100 років із дня народження поета-дисидента Івана Коваленка


13 січня 2019 року виповнилося 100 років із дня народження видатного українського поета-дисидента Івана Юхимовича Коваленка.


Коваленко Іван Юхимович (13.01.1919, Лецьки – † 18.07.2001, Боярка) – видатний український поет, дисидент, політв'язень радянських часів, учитель. Внутрішньо незалежний та безкомпромісний, він ніколи не співпрацював із тоталітарним режимом. Працював учителем іноземних мов у Чернігові та Боярці, що під Києвом. У 1972 році його було заарештовано під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Карався І.Коваленко в уральському таборі суворого режиму «Перм-35» разом із іншими відомими дисидентами. Реабілітований у 1991 році. За часи Незалежності були видані поетичні збірки Івана Коваленка «Недокошений луг» (1995 р.), «Джерело» (1999р.), «Учитель» (2009р.), «Порив до небес» (2012 р.) та повне зібрання творів «Перлини» (2006 р.).


На жаль, багато ранніх творів поета загинуло під час Другої світової війни, а значна частина творчого доробку зрілих літ була втрачена через арешт та слідство. Так само майже все, що писав поет у слідчому ізоляторі, на етапах і в таборі було знищено. Але попри всі драматичні повороти долі творчий доробок Івана Коваленка нараховує близько 400 поетичних, публіцистичних творів та перекладів.


„Усе на цім світі зника і сплива, та Слово не згине без нашої згоди…”, - писав поет. Дружина поета Ірина Коваленко та донька Марія Кириленко дбайливо берегли, розмножували, впорядковували вірші, формували збірки… З часом донька зробила все для того, щоб творчість Івана Коваленка була в повному обсязі представлена в Інтернеті (сайт Івана Коваленка має потужну географію – українці є таки повсюди). Але зусилля сім’ї були б марні, якби не допомога тих, хто не давав своєї згоди на те, щоб загинуло поетове слово. За радянської влади вірші Івана Коваленка передавались людьми з рук у руки як велика цінність, духовний скарб, ідеологічна зброя. Ризикуючи власною свободою, українці зберігали, розмножували та поширювали поезії Коваленка. Іван Коваленко за життя отримав те, що є найдорожчим і найціннішим для митця, – визнання, увагу та любов до своєї творчості широкого загалу.


На слова віршів Івана Коваленка створено близько 40 пісень. Літературні та музичні заходи, присвячені творчості Івана Коваленка, відбулися в Національній спілці письменників, у Будинку вчителя, в Елітарній світлиці, в Національній філармонії України. Пісні на слова І.Коваленка композиторів Олега та Вікторії Саліванових звучали у виконанні Народних артистів України Віктора Шпортька та Олександра Василенка; Заслужених артистів України Руслани Лоцман, братів Петра та Павла Приймаків. Власні пісні на слова Івана Коваленка виконують Заслужені артисти України Інна Андріяш, Віталій Свирид, Сергій Юрченко та майстри співаної поезії Тетяна Володай, Володимир Вишняк, Олександра Малаш.


Вулиці Івана Коваленка є в селі Лецьки, де поет народився, у Переяслав-Хмельницькому, де вчився, а також у Боярці, що під Києвом, де прожив більшу частину свого життя та знайшов вічний спочинок. Меморіальні дошки розміщені на його будинку в Боярці та на будівлі школи №1 в Переяславі-Хмельницькому, де Іван здобував середню освіту. Готується до встановлення меморіальна дошка на будівлі Боярської ЗОШ №1 педагогам поету-дисиденту Івану Юхимовичу Коваленку та його дружині Ірині Павлівні, якій в 2019 році також виповнюється 100 років із дня народження.

Бібліографія публікацій про Івана Коваленка багата та різноманітна. Життєвий шлях та творчість поета вивчали історик Сергій Білоконь (Шістдесятник Іван Коваленко, «Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: збірник статей», Вип. 7, 2004), науковець Наталія Павлик («Література Переяславщини. Сучасність», Літературно-критична монографія, 2013), філолог та журналіст Радислав Кокодзей (журнали «Гуманітарні науки», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» «Київ», «Літературний Чернігів», газети «Літературна Україна», «Українська мова та література», «Сільська школа», «Дзеркало тижня»). Про поета писали журналісти Владислав Савенок, Тетяна Зубкова, Аліна Третяк та багато інших. Творчість Івана Коваленка вивчають у школах та вишах на уроках літератури рідного краю. Молоді люди пишуть дослідження творчості Івана Коваленка до Малої Академії Наук, захищають магістерські роботи, беруть участь у Молодіжному мистецькому фестивалі імені Івана Коваленка, де настільки сильно та проникливо читають твори поета, що слухачі не можуть втриматися від сліз. Молодь сприймає творчість Коваленка як сучасну – адже писав поет на вічні теми, які ніколи не втратять своєї актуальності.


З 2012 року в місті Боярка щороку проходить Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Логотип Фестивалю – це чарівна фантастична квітка-зірка, що символізує молоду людину, яка розцвітає усіма своїми талантами. У рамках Фестивалю проходить чотири конкурси: поетичний конкурс «Віршована мелодія», конкурс читців «Сила слова», вокальний конкурс «Осіння пісня», конкурс гітаристів «Боярський Хрещатик» та урочистий заключний гала-концерт. Фестиваль виборює статус Міжнародного. Будемо сподіватися, що у рік сторіччя з дня народження поета це стане реальністю. 


Минулого року було завершено документальний фільм «Дума про вчителів», який одразу пройшов багатьма телеканалами України. Автор сценарію і режисер – Богдан Гнатюк, оператор – Олександр Скудар, продюсер – Володимир Вітюк, композитор – Олег Саліванов. Тривалість фільму – 53 хвилини. Цей фільм присвячений поету Івану Юхимовичу Коваленку та його дружині Ірині Павлівні.


Історія створення вірша «Прощайте, славне товариство»…


1977 рік… Перебування Івана Коваленка в суворому уральському таборі для політв'язінів добігало кінця… Позаду були п'ять років не лише страждань і дуже непростих випробувань для немолодого хворого поета, але й розкіш найвишуканішого спілкування – тоді в таборах перебувала духовна еліта нації. Надійшов час розставання не просто із співв'язнями, але й із справжніми побратимами, однодумцями, друзями по поетичному цеху…  


"На 9 квітня 1939 року". Історія написання вірша.


«На 9 квітня 1939 року» - дуже зворушливий автобіографічний вірш Івана Коваленка, який він присвятив своїй дружині Ірині. 9 квітня 1939 року був день їх першого побачення. На той час Іван та Ірина були студентами романо-германського факультету Університету імені Т.Г.Шевченка. Місцем їхнього побачення став пам’ятник Шевченку, що буквально за місяць до того (6 березня 1939 року) був встановлений навпроти Університету. Дійсно, цього дня була перша весняна злива – справжня, бурхлива, з громом і блискавкою, потоками води…


"Думу про вчитеів" дивилися студенти Прикарпатського національного університету


Фільм "Дума про вчителів" знову можна було побачити в Івано-Франківську. Цього разу глядачами стали студенти та викладачі філологічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Ця подія стала можливою завдяки Ігорю Равренчуку, популяризатору творчості Івана Коваленка, співорганізатору Культурно-мистецького проекту «Обирай українське». Докладніше про подію - в сюжеті: 


За матеріалами UA: КАРПАТИ

"Дума про вчителів": документальний фільм про Івана Коваленка та його дружину


Документальний фільм «Дума про вчителів», 2018 р., автор сценарію і режисер – Богдан Гнатюк, оператор – Олександр Скудар, продюсер – Володимир Вітюк, композитор – Олег Саліванов. Тривалість – 53 хвилини.



 
Анотація до фільму "Дума про вчителів"

Скачати фільм "Дума про вчителів"  

Робота про творчість І.Коваленка отримала відзнаку на конкурсі «СТИЛОС».



Олена Рижанкова, учениця 10-го класу Криворізької ЗОШ № 121, посіла 3-тє місце зі своєю науковою роботою МАН України «Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка» (науковий керівник – Світлана Макаренкова) на I-му учнівському конкурсі пошукових і творчих робіт «СТИЛОС» Криворізького державного педагогічного університету.
29 березня 2018 року на базі факультету української філології Криворізького державного педагогічного університету відбувся I учнівський конкурс пошукових і творчих робіт з української та світової літератур, української мови «СТИЛОС». (Стилос – це перо; інструмент фіксування думки та краси; символ мистецтва.)

Презентація фільму «Дума про вчителів» в ліцеї ім. І.Богуна


26 березня 2018 р. в Навчально-оздоровчому комплексі Київського військового ліцею ім. І.Богуна (м.Боярка) відбулася презентація документального фільму«Дума про вчителів», в якому розповідається про репресованого українського поета-дисидента радянських часів Івана Коваленка та його дружину.

Наша довідка: Документальний фільм «Дума про вчителів», 2017 р., автор сценарію і режисер – Богдан Гнатюк, оператор – Олександр Скудар, продюсер – Володимир Вітюк, композитор – Олег Саліванов. Тривалість – 53 хвилини. (Див. Анотацію фільму).

Перед початком демонстрації фільму до юних ліцеїстів-богунівців звернулася донька Івана Коваленка, громадський діяч та публіцист Марія Кириленко: «В житті людини бувають хвилини, коли вона відчуває, що доторкнулася до історії. Саме сьогодні один з таких моментів у вашому житті. Ви торкаєтесь історії нашої України, історії Боярки, історії того закладу, в якому навчаєтесь. Іван Юхимович Коваленко – видатний поет, дисидент, борець на Незалежність України, був боярчанином та викладачем іноземних мов у школі Дитячого санаторію Міністерства оборони СРСР, на базі якого й створено ваш ліцей».

В Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря?


З інтерв’ю Марії Кириленко, доньки поета Івана Коваленка, Олені Рижанковій в рамках наукової роботи «Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка» (Криворізька ЗОШ №121)

- Маріє Іванівно, багато читачів переконані, що в Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря. Що ви з цього приводу думаєте?
 
Так, думку, що в Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря, я неодноразово чула від дуже різних поціновувачів творчості Коваленка.  Особливий сакральний зв’язок із Тарасом Шевченком відчував і сам поет. У своєму вірші «Задумуюсь глибоко часом…» він згадує в цьому контексті перевтілення душ. Порівнюючи факти своєї біографії і життєвого шляху Тараса Шевченка, Коваленко відмічає те, що їх єднає:  селянське походження; переслідування обох за вірші – «муза, у ланці закута»; географічна близькість місць покарання – «слово прокляте – Урал»; схожі теми віршів – «і плач, і верба, і калина»;  однакова стражденна любов до Батьківщини – «та ж сама любов до Вкраїни, що серце мені пропекла», і однакова міра душевних страждань - «караюсь не гірше за нього…».
По «Кобзарю» Тараса Шевченка малий Іван вчився читати, це була книга, до якої він найчастіше звертався у своєму житті: «Кобзар» завжди лежав у нього на столі. Шевченкові присвячена низка поезій Коваленка, був період, коли він захопився віршуванням у шевченковому стилі, написавши велику поему на 60 сторінок – на жаль, цей твір був знищений спецслужбами після арешту (залишилося тільки декілька уривків). Про все це можна прочитати в моїй статті «Роль Тараса Шевченка у творчій та життєвій долі поета-дисидента Івана Коваленка» з підбіркою віршів Коваленка на цю тему. 
Особисто я не схильна до містики, тому вважаю, що більш доречно говорити про особливу, глибинну спорідненість душ, деякі біографічні збіги, спільні ідеали, які єднають постаті цих поетів.  Зокрема, обидва сприймали поетичне слово як зброю…  І, звичайно, той особливий відгук, який твори цих митців знаходять у душах українців.  
Дуже зворушливо і показово, що прості люди інтуїтивно сприймають Івана  Коваленка як постать, що за масштабом рівна Шевченку. Доки науковці тільки збираються вивчати творчість Коваленка, українці вже давно оцінили його і винесли свій вердикт. «Мене спочатку визнають знизу», - любив повторювати Іван Коваленко. Так і відбувається…

Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка


МАН України, наукова робота Рижанкової Олени Ігорівни
Дніпропетровське територіальне відділення МАН України, Криворізька загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів №121 10 клас, Покровського району м. Кривого Рогу.
Науковий керівник: Макаренкова Світлана Василівна, вчитель вищої категорії

З висновків:
Міра патріотизму визначається не тим, скільки людина розмірковує про покращення життя, а скільки вона особисто для цього робить. Така громадянська позиція і є істинним патріотизмом щирого вболівальника Івана Коваленка за долю любої серцю України.
Селянське коріння, знання традицій та звичаїв рідного краю, перша книга у житті – «Кобзар», непримиримість до злочинів проти українського народу, рання любов до західної літератури вплинули на формування патріотизму майбутнього поета.
Творча палітра Івана Коваленка сповнена палкою любов’ю до рідної Батьківщини. Україна була для поета сенсом життя. Поезії митця про любов до рідного краю надзвичайно проникливі, справляють особливе чарівне враження, навіки припадають до душі. У творах письменника звучать безмежна любов до України та страшний біль за її закатованих синів. Любов до Батьківщини у поета невіддільна від любові до свого рідного села – своєї малої батьківщини. Творчий доробок Івана Коваленка містить вірші, у яких відчувається сильна віра у краще майбуття України. Поет і досі дарує цю віру своїм читачам…
Поезії Івана Юхимовича Коваленка надихають читача на те, аби досконало знати історію рідного краю. Поет цінував українські символи: калину, бандуру, вербу та тополю, Дніпро, чумаків, запорожців та багато інших. Щиро оспівував їхню велич у своїх творах. 
 
Скачати роботу Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка Diskurs-patrotizmu-u-tvorah-.Kovalenka.doc [4,03 Mb] (cкачувань: 118)


Декілька слів про патріотизм Коваленка


З інтерв’ю Марії Кириленко, доньки поета Івана Коваленка, Олені Рижанковій в рамках наукової роботи «Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка» (Криворізька ЗОШ №121)

-Шанувальникам творчості Івана Коваленка давно відомі витоки його патріотизму. Але, можливо, є щось, про що ще не говорилось?  І як він ставився до псевдопатріотизму?
Іван Коваленко категорично не сприймав декларативний обмежений патріотизм, який межує з лакуванням дійсності, спотворенням або підтасовкою фактів, гучними деклараціями, що завчено повторюються. Коваленко зневажав будь-яку брехню і лукавство: «Поет і правда – речі нероздільні, як нероздільні правда і краса», - говорив він. Гучні слова, патетичні лозунги, демагогія, – це було не для нього і не про нього. Його вірші про Україну сповнені болем, сенсом, роздумами, зверненням до трагічних сторінок історії. Особливо болюче Коваленко сприймав замовчування злочинів радянської влади – репресії, голодомори, цілеспрямоване винищення творчої інтелігенції… Гнівні вірші, в яких засуджуються кати українського народу, чи не найсильніші в творчості Івана Коваленка. 
Виступав Коваленко і проти суто національного різновиду псевдопатріотизму – шароварщини.  У Коваленка з цієї теми є два дуже сильних вірша, присвячені гопаку («Гопак» та «Іспанські танці»). 
Патріотизм Коваленка був дієвим.  Він передруковував і розповсюджував самвидав. Вчив дітей не тільки іноземним мовам, але й – головне – порядності, критичному сприйняттю дійсності, вмінню мислити, любові до рідного краю. Він був учителем і у своїй творчості, доносячи до читачів високі ідеали та базові життєві принципи – любов до України, історичну пам’ять, порядність, безкорисливість, непримиренність до несправедливості…   Не мовчав, коли бачив несправедливість і зловживання. Боровся проти корумпованих директорів, які будували власні будинки, «прихопивши» будівельні матеріали, виділені на ремонт школи. Писав звернення – зокрема, про екологічні злочини загальнодержавного масштабу.  Піднімав питання, важливі для рідного міста, наприклад, про необхідність відкриття в Боярці книжкового магазину (в місцевій газеті була надрукована про це стаття)…  Справжній патріотизм завжди дієвий. 

-Сьогодні доволі гостро постало питання патріотичного виховання. Маріє Іванівно, це питання особисто для Вас: що б Ви порадили молодому поколінню, аби серед нього були дійсно справжні патріоти своєї країни?...