До циклу „У неволі” увійшли вірші, написані поетом у Київському слідчому ізоляторі КДБ та за роки перебування в Уральському таборі для політв’язнів №35. Табірний період творчості Коваленка був досить плідний. Вперше в житті поет мав таку вишукану аудиторію – поети, критики та просто близькі за духом люди, закохані в поетичне слово. Дуже багато дала Коваленкові дружба з Іваном Світличним, який не лише роздобував десь для Івана Юхимовича зошити й олівці, а й часто сварив Коваленка за те, що той, на його думку, недбало ставився до своєї творчості. З табірного доробку збереглося не так багато – переважно ліричні вірші, котрі надсилалися у листах до дружини. Хоча – далеко не все. Адже нерідко листи конфісковували та знищували лише через те, що в них були вірші… Досить багато своїх поезій поет знав напам’ять і відновив вже на свободі.
Цикл “У неволі” об’єднує три підцикли: „За чорними ґратами”, „Немеркнуча зоря (дружині з табору)” та „Уральські сонети”.

Надруковано 11.07.2007 6:04 pm та розміщено в рубриці --- У неволі:За чорними гратам, НОВИНИ. Підпишиться на RSS 2.0 стрічку коментарів до цієї публікації. Ви можете залишити комментар або trackback зі свого сайту.