ЗА ЧОРНИМИ ҐРАТАМИ (1972, Київ)
(1972, слідчий ізолятор, Київ)
У підцикл „За чорними ґратами” увійшли вірші, які Іван Коваленко написав у тюремному ізоляторі, де провів 10 місяців. Чи не вперше за своє життя у поета був час творити. Тому, коли їхав етапом до табору, віз з собою товстий зошит, повністю списаний віршами. Але кожний наступний перевіряючий виривав з нього ті вірші, які здавалися підозрілими особисто йому. Кінець кінцем залишилися лише палітурки… Вціліло віршів зовсім небагато – ті, які виніс ще до суду адвокат поета Іван Єжов. Ще один вірш донька завчила напам’ять під час годинного побачення в тюремному ізоляторі (“Попереду і позаду океани небуття”)…
Окремо потрібно сказати про поезію „У концтаборі в суботу”. Цей вірш настільки оригінальний, настільки вражаючий за формою та за змістом, що в збірці “Перлини” не увійшов до жодного з підциклів (на сайті він цілком умовно завершує підцикл “За чорними гратами). Цей вірш завчив напам’ять і вивіз із табору співв’язень Івана Коваленка Олесь Назаренко, який по звільненню приїхав до Боярки, щоб переказати цього вірша і цим зберегти його для нащадків.
