СПОГАДИ
КОВАЛЕНКО ІРИНИ ПАВЛІВНИ,
дружини поета, написані для музею Чернігівської середньої школи №4

Дещо про себе:
Я, Коваленко Ірина Павлівна, у дівоцтві Пустосмєхова – корінна чернігівчанка, як і мої батьки і діди. По вул. Антонова-Овсієнка, 46 ще й досі стоїть будинок, в якому я народилася і прожила чимало років. Колись ця вулиця називалась Південною, а ще раніше Успенською. (За потреби, докладніше про історію цієї вулиці і її мешканців можу розповісти, коли будуть збирати матеріали до проекту „Музей Лісковиці”).
Сама я перші 4 класи навчалася в Чернігівській школі №1. Тож мої спогади про четверту Чернігівську школу пов’язані з моїм вчителюванням в цій школі у воєнні та перші повоєнні роки.
Так склалося, що я з чоловіком і матір’ю роки фашистської окупації провела в Чернігові. Наша спроба евакуюватися закінчилася тим, що ми потрапили в Пирятинське оточення, тож довелося нам повертатися до Чернігова.
Коли у вересні 1943 року Чернігів було звільнено, при владі в місті спочатку були партизани і військові. І перш за все вони взялися за відновлення шкільного навчання. Відомо, що єдиною вцілілою від бомбардувань школою міста Чернігова була саме школа №4.
У листопаді 1943 р. директором Чернігівської школи №4 було призначено мого чоловіка Коваленка Івана Юхимовича. (ще…)