Не йди до дзеркала: історія написання
Згадує Лариса Пацанівська – учениця подружжя Коваленків, випускниця 1951 року, старший викладач кафедри історії і теорії світової літератури Київського Національного Лінгвістичного Університету:
Мені випала щаслива нагода пересвідчитись, що Іван Юхимович був справжнім майстром поетичного експромту. Якось, завітавши до улюблених вчителів, я зупинилась біля дзеркала у їх вітальні і сказала, що дуже люблю дзеркала. Іван Юхимович вийшов із кімнати, щоб повернутися, як мені тоді здалося, майже відразу (мабуть, хвилин через 10) із щойно складеним віршем, у якому він потім не змінив жодного слова! Це був сонет «Не йди до дзеркала», який він присвятив мені. Я пересвідчилась, як незначний епізод, кинута мною фраза стала поштовхом для написання прекрасного натхненного твору.
