Пропонуємо загальній увазі відеокліп на пісню «Гопак», слова Івана Коваленка, музика та виконання Олександра Прісіченко.   Автор відеокліпу – Андрій Недодаєв, м. Харків, режисер, постановник, оператор та монтажер, N-Studio

Композитор та виконавець – Олександр Прісіченко, багато років жив у Сполучених Штатах, запам’ятався багатьом завдяки пісні «Чужина» (слова Олександра Засухи), котру він виконував як представник української діаспори США в Національному палаці „Україна” в рамках IV Всесвітнього Форума Українців. Кліпи на інші його пісні можна знайти тут

Цікава і зворушлива історія написання цієї пісні. Почалося все з листочка, вирваного з журналу «Україна» і переданого Олександру одним з його друзів із проханням покласти на музику вірші Івана Коваленка. В цьому святковому, із українським гербом на всю обкладинку, журналі були надруковані вірші Івана Коваленка «Гопак», «Іуди», «Червона калина», “Пізнайте Бога, йдіть і говоріть”. Це була перша публікація поезій Івана Коваленка на Батьківщині (ж.Україна. 1992. № 14. С.14). Публікація була здійснена Владиславом Савенком за його ж передмови.

Привертаємо увагу відвідувачів сайту до появи на сайті нової рубрики: «КОВАЛЕНКО ВІДЕО». Там будуть розміщуватися відеоматеріали, що стосуються творчості та життєвого шляху Івана Коваленка.
Відкриває цю рубрику дуже цікавий відеокліп на пісню «Гопак», слова Івана Коваленка, музика та виконання Олександра Прісіченко.

Ірина Павлівна Коваленко (дівоче прізвище Пустосмєхова), дружина українського поета-дисидента Івана Коваленка, згадує про їх спільне з чоловіком навчання у Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка:

До початку Другої Світової війни ми з чоловіком – Іваном Юхимовичем Коваленком – встигли закінчити три курси факультету західноєвропейських мов і літератури в Київському державному університеті ім.Тараса Шевченка. Відтоді минуло вже 70 років. Звичайно, пам’ять зберегла далеко не все…
Спробую відтворити тодішню атмосферу університету, і, зокрема, нашого курсу і нашого факультету. (ще…)

7 жовтня 2010 року у Боярській  ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 відбувся семінар для вчителів київщинознавства Києво-Святошинського району на тему: «Вивчення творчої спадщини учителя, поета, патріота Івана Юхимовича Коваленка».
Учитель-методист, учитель історії Галина Берендя представила загальній увазі мультимедійну презентацію, присвячену  творчості та життєвому шляху поета. Педагоги Києво-Святошинського району із захопленням слухали розповіді про життя та діяльність  учителя, поета, патріота, колишнього працівника Боярської школи №1 – Івана Коваленка.  Багато уваги було  також приділено дружині поета  Ірині Павлівні Коваленко,  котра пропрацювала в цій школі майже піввіку.
Прозвучали вірші у виконанні учнів школи та вчителя зарубіжної літератури Білозерової Ази Юхимівни, директора школи Мелашенко Катерини Миколаївни. Особливо зворушливими були змістовні розповіді учнів Івана Коваленка, нині вчителів зарубіжної літератури Юрченко Раїси Іванівни, вчителя математики Овчиннікової Олександри Йосипівни.
Поділився досвідом вивчення творчої спадщини Івана Коваленка викладач військового ліцею імені Івана Богуна, член спілки журналістів Радислав Кокодзей.
На зустрічі була присутня донька поета – Кириленко Марія Іванівна. Вона розповіла про свого батька як людину, відповіла на численні питання присутніх.
Учителі шкіл району отримали на електронних носіях матеріали про видатного  поета для використання на уроках.

За даними сайту Боярської ЗОШ №1

Івана Юхимовича вже немає серед нас, живих…

Улітку 2009 року ми відзначали 90-річчя його дружини Ірини Павлівни – теж учительки Боярської школи. На день її ювілею було з півсотні гостей. З них шестеро були найближчі родичі: син та дочка, їхні чоловік та дружина та двоє чудових онуків десь старшого шкільного віку, які приготували частування та сервірували стіл для своєї бабусі. Всі інші – то були колишні учні Івана Юхимовича та Ірини Павлівни. Їх не потрібно було запрошувати на день народження їхньої вчительки. Того дня Ірина Павлівна сказала: «Я вважаю, що моє призначення було реалізовано…». І, повірте, це було сприйнято без найменшого сумніву всіма, хто її слухав…

Які це незвичайні люди – ці наші вчителі…

Пригадую мої, п’ятикласника, літні канікули. Вибіг я вранці на вулицю і несподівано побачив двох своїх молодих учителів. Вони збирали учнів школи у кількаденний турпохід. Відпустила й мене мати. Що то був за похід учнів від 5-го до 10-го класу на один із островів Дніпра біля Києва, що називався Козачий! (Це було ще до греблі біля Вишгорода, коли Дніпро вільно розливався весною). Таке не забувається!
А шкільні їх уроки! Уроки літератури були безцінним матеріалом для усвідомлення нами, вже дорослими, історії становлення сучасної соціальної думки. (ще…)