Івана Юхимовича вже немає серед нас, живих…

Улітку 2009 року ми відзначали 90-річчя його дружини Ірини Павлівни – теж учительки Боярської школи. На день її ювілею було з півсотні гостей. З них шестеро були найближчі родичі: син та дочка, їхні чоловік та дружина та двоє чудових онуків десь старшого шкільного віку, які приготували частування та сервірували стіл для своєї бабусі. Всі інші – то були колишні учні Івана Юхимовича та Ірини Павлівни. Їх не потрібно було запрошувати на день народження їхньої вчительки. Того дня Ірина Павлівна сказала: «Я вважаю, що моє призначення було реалізовано…». І, повірте, це було сприйнято без найменшого сумніву всіма, хто її слухав…

Які це незвичайні люди – ці наші вчителі…

Пригадую мої, п’ятикласника, літні канікули. Вибіг я вранці на вулицю і несподівано побачив двох своїх молодих учителів. Вони збирали учнів школи у кількаденний турпохід. Відпустила й мене мати. Що то був за похід учнів від 5-го до 10-го класу на один із островів Дніпра біля Києва, що називався Козачий! (Це було ще до греблі біля Вишгорода, коли Дніпро вільно розливався весною). Таке не забувається!
А шкільні їх уроки! Уроки літератури були безцінним матеріалом для усвідомлення нами, вже дорослими, історії становлення сучасної соціальної думки. (ще…)