Ясної осінньої днини 27 вересня 2011 року, саме на день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, у  Церкві Покрови Пресвятої Богородиці,  що в Боярці, було відспівано  Ірину Павлівну Коваленко – дружину  поета-дисидента Івана Юхимовича Коваленка.

„Відходять титани…” – сказала в своєму прощальному слові Заслужений журналіст України, лауреат премії ім. В.Самійленка, депутат Боярської міської ради Ніна Федосіївна Харчук. Дійсно, Ірина Павлівна Коваленко належала до тих титанів, які творили історію України.

Та протягом усього її життя про Ірину Павлівну згадували в публікаціях здебільшого як про  дружину поета-дисидента. Тож, мабуть, таки настав час сказати декілька слів про неї як про людину високої культури, талановитого педагога, мудру жінку, люблячу дружину. Зрештою, просто як про людину, у житті якої органічно поєдналися всі іпостасі жіночої долі. (ще…)

(Розповідь про учителя, поета, дисидента)

“Поет і правда – речі нероздільні,

як нероздільні правда і краса!»

Іван Коваленко

Я недаремно виніс ці слова в епіграф до статті про українського поета-дисидента Івана Коваленка: вони в найбільшій мірі характеризують творчість і життя цього непересічного митця. Саме ці рядки дружина поета знайшла 13 січня 1972 року, коли прибирала після обшуку та арешту свого чоловіка. І це були чи не єдині рядки, написані рукою Івана Коваленка, що залишились в оселі. Ніби й не було років творчих пошуків, ніби й не жив тут поет. Бо було вилучено все – до останньої чернетки, лишився лише цей клаптик паперу, випадково не помічений слідчими КДБ …

І були потім довгі роки, проведені у далекому уральському таборі, коли знов і знов вилучали і знищували вірші поета. І була подвижницька робота дружини по пошуку, відновленню, збереженню і розповсюдженню того, що вдалося віднайти. І було повернення немолодого виснаженого поета, вже інваліда ІІ-ї групи, додому. І були хвороби, і знов писалися вірші, але хіба вже з такою ж наснагою… І була незалежність України, реабілітація, дві збірки віршів, ряд публікацій і сюжетів по телебаченню. Але не було головного, в чому були винні вже не радянські каральні органи, а ми з вами – не було належного визнання поета і борця за рідну Україну.

Так, різною буває доля поетів. Одних визнають ще за життя, славлять, нагороджують, а згодом забувають. Про інших мало що знають, поки живе поет поряд з нами, і лише згодом, іноді через тривалий час, наздоганяє митця посмертне визнання. Саме така творча доля українського поета, вчителя і дисидента Івана Коваленка…

Ця стаття – спроба пояснити феномен непересічного поета, чиї поезії знаходять відгук у серцях читачів. Це розповідь про збірку поезій Івана Коваленка “Джерело”. Розповідь, яка неможлива без того, щоб бодай хоч трохи не розповісти про її автора – вчителя, поета і дисидента. (ще…)

“Лише виходець із села може по-справжньому любити Україну”. Цей вислів у свій час викликав у мене певні сумніви і більше того – протест, як у людини, що народилася хай у невеликому, але все-таки місті. Та коли я познайомився із творчістю та життєвим шляхом українського поета Івана Коваленка, я переконався в слушності даного твердження. (ще…)

Пропонуємо загальній увазі передмову до збірки вибраних творів Івана Коваленка “Учитель”:

„Я – простий учитель”
Іван Коваленко

Крізь віки, зміни епох та історичні катаклізми височіє постать Учителя… Справжнього мудрого Вчителя, який торкається людських душ і вміє сказати найпотрібніше так, щоб воно стало зрозумілим, назавжди запам’яталося, сприяло формуванню особистості, впливало на долю. Таким Учителем може бути лише той, кому дійсно є що сказати своїм учням; той, хто багато мислив, читав, страждав, сумнівався, шукав і знаходив вищий сенс життя. Навчити інших можна лише вистражданим істинам, які пропущені через серце і перевірені часом…

Саме таким був Іван Юхимович Коваленко. Вчитель і поет, який щиро переймався долею нації, все життя духовно зростав і мужнів, боровся зі своїми сумнівами, не шукав легких стежок, не боявся говорити правду, не зраджував своїм ідеалам, йшов страдницьким шляхом борця за незалежність Батьківщини. Митець, який зазнав творчих мук, багато працював, любив людей і дітей так, як має їх любити справжній педагог – шануючи в кожному особистість, унікальну й непересічну. (ще…)

Наприкінці 2009 року у видавництві “Логос” (Київ)  вийшла ще одна збірка поезій Івана Коваленка “Учитель”.  У збірку ввійшли вибрані поезії цього українського поета-дисидента, учителя за фахом.  Збірка складається з трьох частин: “Ранок”, “День”, “Вечір”. Кожен з розділів символізує етапи духовного життя поета. „Ранок” – це період становлення особистості, період ілюзій, пошуку сенсу життя. „День” – розквіт поетичного таланту, сплеск національної самосвідомості, повне самовираження поета як борця та громадянина. „Вечір” – підведення підсумків прожитого життя, філософське осмислення вічних цінностей. Вірші І.Коваленка пройшли перевірку в шкільній практиці під час виховної та навчальної роботи, тематично і художньо відповідають вимогам шкільної програми. Збірка розрахована на викладачів української мови і літератури, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів, широке коло читачів.

Наклад збірки – 150 екз.  Видання було здійснено за сприяння Боярської міської ради, коштом якої було видано 75 примірників.  Книги  призначені для шкіл та бібліотек Києво-Святошинського району.