Я, скільки жив, спіймать її хотів,
Не як в казках полюють на жар-птицю,
А так, як ловить на льоту синицю
Дитя, ще вільне від усіх гріхів...

Я ішов крізь вітер і негоду,
Від думок чманіла голова...
Мур бетонний навкруги заводу,
А під ним покошена трава...

На світі так мало потрібно людині –
Лиш дах, трохи їжі та трохи тепла,
А одяг – пусте (зневажаю донині),
Аби лиш від погляду вкрити тіла...

Ввійшов у моду автотренінг.
Всі прагнуть щось в житті знайти.
І нас навчають мудрі вчені:
Шукайте формулу мети!

Л.П.*

Не йди до дзеркала і не дивись у нього,
Дивися краще в глибину криниць.
Побійся дзеркала, коли не знаєш Бога
І не збагнула ще великих таємниць...

Попереду і позаду
Океани небуття.
На біду чи на відраду
Нам дароване життя?

Я іспитів тяжких
зазнав в житті багато:
Довбав граніт,
клав цеглу і бетон,
Щоб з цього вивести
і твердо пам’ятати
Один нерушний
і святий закон:
Від всіх матерій
дух людський міцніше.
Він сили зла долає
до кінця,
І лиш любов
(й нічого в світі більше!)
Єднає й скріплює
І душі, і серця.