У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.

Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!

Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.

Тільки той прощає, тільки той і любить,
Хто без ласки в світі сумно виростав.
Хто ж тебе без мене ніжно приголубить,
Поцілує очі, дорогі уста,

До грудей пригорне світлую голівку,
Тихо заговорить про свою любов,
Про велику, світлу і ясну довіку,
Про таку, що ти вже не зустрінеш знов?

Хто тебе покличе на ясну дорогу,
Що до сонця в небо прямо пролягла,
Щоб весь час горіти, рватися до нього,
До його проміння, до його тепла?..

Не згадуй мене ти ніколи,
Ніколи в своєму житті.
Хай образ мій, сповнений болем,
Не стрінеться більш на путі.

Нехай він тобі не приносить
Забутих страждань і образ,
Та серце від себе ще просить:
Згадай ти мене тільки раз.

Як прийде хвилина вмирати,
Як холод смертельний дихне,
Як буде пітьма обіймати,
Згадай в ту хвилину мене.

Не вірю я в воду живую,
Не жду воскресіння собі,
Але хоч на мить оживу я,
Щоб знову померти в тобі.

Я до тебе мчусь, кохана,
Через гори і степи.
Ти ж від вечора й до рана
Тихим сном спокійно спи.

Ти тепер чомусь в тривозі –
Я ж тебе сильніш люблю.
Недаремно я в дорозі,
Недаремно я не сплю.

Я приїду, ніжний знову,
Все погане хай мине.
Переборем ніч вітрову,
Сонце вигляне ясне.