Вже час усе підсумувати:
Де плюс, де мінус, подвиг, гріх,
Добро помірять на карати,
Відкинуть фальш, діла на сміх...

Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,
Померлих душі бачу я не раз,
Вони – моя рідня. Без кривди і образ
Приходять з радістю, любов’ю і привітом...

Чи пережив ти тугу і зневіру,
Коли попереду лиш морок і пітьма,
Коли навколо вже людей нема
І мусиш лютому вклонятись звіру?

Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,
У морок сірий, може, у пітьму,
Зустрів богиню я прекрасну і німу –
Суворий погляд і знадливий стан...

Все забере весняна буйна злива:
Всі наші радощі, скорботи і жалі,
Все, що несли на крилах журавлі,
Що нам послала доля вередлива...

Уже весна, але поля ще голі,
І сірі хмари виснуть у вікні,
Безлисті дерева на видноколі
Ще сплять і марять у зимовім сні...