Ярослав Копельчук: «Так дивно інколи...»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
I.
Так дивно інколи буває...
Душа радіє і страждає,
А серце може, та мовчить...
І знов в Ніщо відходить Мить.
 
Приспів:
Так дивно інколи буває...
З’являється одне, а інше щось зникає.
Цей вічний біг подій, облич....
Одне візьми, а інше щось залиш...

 
II.
Так важко інколи буває...
Ці почуття мій розум крають –
Знов вибір мушу я робити:
Куди іти, чим далі жити?


Ярослав Копельчук: «Ніч закутала ліс»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
…Ніч закутала ліс -
Не видно ні зір, ні неба.
Ми йдемо у бій, стискаючи кріс,
Іншого шляху й не треба…
 
Коли сонце пече, залива очі піт,
Не стихають ворогів кулемети.
Ми повстанемо всі в повний зріст
І піднімемо їх на багнети.
 
А як прийде зима, і зрадницький сніг
Покриє землю наметом,
То криївка скриє наш слід
Від тих, що прийшли з «совєтом».

Сергій Завалко: «За вікном»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
I.
Ти зігрій мене теплом
Так, як і раніше.
Я забуду, що було,
Не згадаю більше.
 
Ти пробач мене, пробач
За любов невтішну,
Я не плачу, й ти не плач –
Ми обоє грішні.
 
Приспів

За вікном гудуть вітри,
За вікном зима.
Сльозу, що котиться, – зітри
Бо «нас» уже нема.

Марина Мірзаєва: «Сумно шепоче осінь мені…»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
I.

Сумно шепоче осінь мені,

Журавлі тугу наганяють,

А я молодая слізоньки ковтаю.

 

Приспів:

Ой летіть журливії птахи

Далеко, до нього, аби сказати,

Що дівчина його сум ковтає

А під серцем надію тримає.

 

II.

За груди беруся, серце тримаю,

А з очей дощ на підлозі втираю.

Журавлина пісня поволі стихає.

 


Марина Мірзаєва: «Герої історії лісів»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
I.
Герої історії лісів
Герої смерті, вороги народу
Повстали у пам'яті віків
Голосами Холодно Ярського стону.
 
Приспів:
Але не плачте, батьку-отамане,
Вітри далекі нам нашептали, 
І правнуки твої дізнались
Із могил героїчної доби, 
Що Україна, то не совєцкая держава,
То країна - славних козаків!

 
II.
Чи ви мали крила, козацькі молодці?
Чи то лише окрилена свобода
Несла вас до єдиної мети -
Здобути волю українському народу.
 
Приспів


Сергій Завалко: «Книга»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
1.
Чому я знов не говіркий?
Чому душа все плаче й плаче?
Я вирвав з книги сторінки,
Яких раніше і не бачив.
 
Я був холодний до жалю,
Не визнавав свої невдачі,
Я Бога лиш про те молю,
Щоб він гріхи мені пробачив.
 
Приспів:
Назад немає вороття,
Минуле як бурхлива повінь,
Хтось пише книгу про життя,
Для мене моя книга – сповідь.


Тетяна Ісайчук: «Пісня про невзаємне кохання»


 До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
I.
Знов одна іду в мінорі.
Ти сказав учора: «Сорі».
Ти не винен. Ти козирний.
А я досі тобі вірна.
 
Приспів:

Хто придумав любов невзаємну?
Хто придумав цю муку пекельну?
І чому там, де двоє, є третій?
І він зайвий на їхній планеті?

 
II.
Ти ідеш по паралелі.
І тобі є паралельно,
Що сьогодні в мене буря,
Що сьогодні я похмура.

Тетяна Ісайчук: На «Ти»


До Міжнародного поетичного конкурсу

"Віршована мелодія-2013"
 

I.

Я втомилася жити на «Ви».

Бути близько й водночас далеко.

Намагатись лишити сліди

На піску під дощем просто неба.

 

Приспів:

Хочу я, щоб ми були на «Ти».

Щоб ми жили на «Ти»,

Щоб любили на «Ти».

 

І разом би на «Ти»

Утікали від самоти. (Двічі.) 

 


Наталія Дьомова: «Дванадцятий поверх»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

I.
Ти дуже смілива: в полоні великого міста,
В найвищій із веж – аж до неба (дванадцятий поверх),
Душа божевільно чекала свого піаніста,
І плавився час, і зривався наляканий подих –
 
II.
Униз. Із карнизів високих твоїх сподівань,
Підхоплений вітром надії, далеко-неблизько,
Де їсть перехожих голодний вокзал-здоровань,
Де вперто шукає скарби неймовірний хлопчисько.
 
III.
І ти не відрощуєш коси – а сядеш у ліфт,
І навіть в метро не боїшся підземного звіра:
Таких чудасій не описував Джонатан Свіфт,
А тільки обом вам ніколи ніхто не повірить.


Наталія Дьомова: «Це ти, мій рідний?»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
I.
Це ти, мій рідний? Скажи-но мені, це ти?
Я так чекала, що марила наяву.
Мовчить відлуння прогірклої самоти.
Я так чекаю, що, мабуть, не доживу.
 
II.
А дні тремтять, і у венах вирує струм.
А дні летять божевільним рядком кантати.
І раз на рік одиноку сльозу зітру.
І я би краще в черниці, ніж так чекати.
 
III.
І кожен подих минає мені, як вік.
І кожен день утікає мені, як птах.
Давно мені напророчений чоловік
Вже, може, і не шукає мене в світах.