Вікторія Плюта: «Вчила мама»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Ніколи не здаватись
Мене учила мати,
Ні за що не спинятись,
І як захоч стояти.
 
Приспів:
А я «спасибі» знов
Так чемно шлю до мами,
Не хочу, щоб любов
Ми міряли дзвінками.

 
ІІ.
В кишені мир носити,
І людям помагати,
А сльози можна лити,
Коли лягаєш спати.

Приспів

Вікторія Плюта: «Кохаю»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Так трепетно словами описати
Душа надіється любові мить,
Усе, що хоче розум передати,
Чорнило пише, але не спішить.
 
Приспів:
Мені б на мить переконатись,
Що сяє блиск в очах твоїх,
Мені б за тебе не боятись,
Та шкірою мороз побіг.

 
ІІ.
За словом слово йде,  а далі кома,
Не пропустити б жодного рядка,
Моя любов права як аксіома,
Але без почуттів вона гірка.


Соломія Мардарович: «Мелодія»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Скрипаль заграв мелодію –
Тієї, однієї ноти,
Яку  ніколи не побачиш, не відчуєш.
Його слова малюють крик душі,
А літній дощ  змиває Велес місячного сяйва.
Крик матері чи
Душогубний вереск болі,
Чи просто дурість,
Чи сльоза – утрата зламаного серця.
У кожного слова невпинно б’ють скорботу.
Молитва……. яка ніколи не засліпить сонце.
А я стою ………..
Ти бачиш, Боже!
На колінах….

Соломія Мардарович: «Почуття»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Кохати  не сміло,
Кохати не легко.
Але так прекрасно,
Неначе у казці.
Неначе як фільм,
Романтичний до болю:
Про щире кохання,
Про вірну надію.
Про вчинки сміливі заради кохання.
Заради ночей не самотніх, не темних.
Заради тих днів,
Де згорав і мовчав ти,
Де, як божевільний,  ти мчав до коханої жінки.
Нестерпно прощав, відверто радів
За прожитий день не самотній, а з нею!
Як ніжно обняв, цілував до нестями і тисячу раз говорив – тебе я кохаю.


Лідія Ляшенко: «Через терни – до зірок»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Від світанку до півночі
Я роками чекатиму,
А до сонця, від місяця –
Наче блискавка, мить.
В терпких пошуках Вічного
Білим світлом блукатиму,
Та приречена загадка
Вже розкрита лежить.
 
Від «колись» до «запізно вже»
Не встигаю отямитись,
Від вчорашньої помилки –
Боротьби на віки.
До світів, ще не пізнаних,
Лабіринти протягнуті,
Розливаються повені
І не тануть сніги.

Лідія Ляшенко: «Знову осінь»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Знову осінь, і знову – так рано, –
Тане літо у свіжій росі.
Знову осінь, і давнії рани
У моїй обізвались душі.
 
Перший холод про перші образи
У поспішних словах нагадав,
Ліс, що був позавчора прекрасним, –
Мов батьківська оселя пуста.
 
А дерева – годинник неспинний –
Пада листя – секунди життя.
Знаю, з цього пожовклого пилу
Знов трава проросте молода.

Уляна Кравченко: «Яблуня»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
 Відцвітає яблуня  у моїм садку,
 Скільки зим побачила на своїм віку.
 Пам’ятає яблуня, як в її гіллі
 Виводила пташечка діточки малі.
 Як морози лютії серце їй пекли
 І ламали рученьки збурені вітри.
 Пелюстки сльозинками падають до ніг,
 І кружляють жалібно, наче білий сніг.
 
Приспів:

Яблуня, яблуня, яблуневий цвіт.
Яблуню, яблуню посадив ще дід.
Яблуне, яблуне,  розкажи мені
Про молоді роки і щасливі дні.


Уляна Кравченко: «Два полюси»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Два  полюси, як ми, як ми,
Екватор – наша стріча.
Ти родом, мабуть, із зими,
А я, напевне, з літа.
Між нами – гори і ліси,
Моря і океани.
Дзвінкою краплею роси
В твоїй долоні стану.
 
Приспів:
Я розтоплю сумні зимові візерунки,
Вогню любові не погасить снігопад,
Нехай мої слова і поцілунки
Настроять душу на мажорний лад.
Таку любов зустріти мріє кожен,
Щоби удвох крізь вічність перейти…
Без тебе жити я уже не в змозі,
Без мене жити вже не в змозі ти.
 

Олена Короткова: «Я не знаю, як далі, що буде»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Я не знаю, як далі, що буде,
Очі гаснуть і сили біжать,
Я прошу тебе щиро забути
Всі шляхи, що між нами лежать.
 
Я не знаю, як далі, та, певне,
Вже ні спалахів, ані пригод,
Я прошу тебе, тільки даремне
Не питай, не чатуй, не приходь.

Олена Короткова: «Життя клекоче, дні міняють ночі»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Життя клекоче, дні міняють ночі,
І наче  все складається, як хочу,
Іду вперед, лишаю рівний слід –
Ні чорних кішок, ні хвороб, ні бід,
Ніяких мук похмілля чи безсоння,
Ні сивини у дзеркалі спросоння,
Я дикий вепр, я залізний танк,
І повний зал у мене й повний банк,
Тоді чому, скажи, я б так хотів
Усе це відіслати до чортів,
Забити двері дошками наглухо,
І безвісти піти у завірюху,
Брести у сніг без вороття, без тями,
І згадувати сто разів те саме:
 
Приспів:
Де ми були, де ми стояли, де мовчали віч-на-віч,
Там тільки вітер виє вовком, виє просто в дику ніч,
Де ти сказала: «Я люблю»  –  і я осліп, і я літав,
Там тільки тлін забутих слів, зів’ялих трав.