Христина Дегтяренко: «Новорічне бажання»


 До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"


Ох, не знаю, як сказати,
Я малесенького брата
В тата й мами прошу слізно.
А вони - «Не будь капризна!»
Я б його ходить навчала,
Я б йому книжки читала!
Як батькам це не серйозно-
Попрошу Діда Мороза
Замість цяцьок під ялинку
Покладе нехай дитинку.


Христина Дегтяренко: «Добра штука-інтернет»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"


Добра штука-інтернет.
Інформації-букет!
Але бідна я, нещасна,
Користуюсь ним нечасто.
Перша за комп’ютер - мама,
Перевірить «телеграми».
Потім в інтернет-сестра,
У «Контакти» їй пора.

Світлана Романенко: «Ти будеш моєю»


До Міжнародного поетичного конкурсу

"Віршована мелодія-2013"

 

I.

Я тебе чекав

Тисячі років,

Я тебе шукав,

Та знайти не вмів.

І одного дня,

Мов травневий грім,

Ти змінила світ

поглядом одним.

 
Приспів:

Ти будеш моєю,

Нехай що говорять.

Ти будеш моєю

У щасті і вгорі.

Ти будеш моєю

В багатстві і в скруті,

Ти просто моєю

Не можеш не бути.



Світлана Романенко: «Квітка-оксамитка»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
I.
Я іду назустріч сонцю,
Я іду назустріч літу,
Я несу в своїй долоньці
Дивну квітку-оксамитку.
А довкола―перехожі,
Посміхаюся на вдачу.
Ну а раптом, ну а може,
Очі я твої побачу.
 
Приспів:
Сірі, карі, сині, чорні,
Незабутні, неповторні,
Я у кожні зазираю,
Раптом там твої впізнаю.
Сині, чорні, сірі, карі.
Та які мені до пари,
Я не відаю-не знаю,
Я любов свою шукаю.



Вікторія Кравченко: «Злива»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
І.
Чому журба нахлинула на очі зливи?
Невже почули небеса молитви?
Давно не було зливи й граду серця,
А пташка мила в гаю відізветься...
 
Нема життя,
Все потаємно, явно.
А небуття
Край неба сном заграло.
А пташка все
Виспівувала славно.
І впало сонце
В долоні щастя-правди.
 
Приспів:
Куди летіти, коли щастя в птахи впало
В твої долоні, тобі щастя свого мало...
Куди летіти, коли небеса закриті,
А сонце вже погасло в нічних митях.

 

Марія-Лурдес Дегтяренко: «Матіолами зорі розквітли»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
Матіолами зорі розквітли,
Ніч виводить на обрії сон.
Молодий, златом-сріблом умитий
Місяць сходить на свій царський трон.
 
Даруватиме ніч сни спокійні,
Не прийму я дарунки її.
Любуватимусь місяцем вільним,
Любуватимусь ним до зорі.
 

Марія-Лурдес Дегтяренко: «Вже ранок рожевим фламінго»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
…Вже ранок рожевим фламінго
Торкається обрію снів,
Дерева ранкову молитву
Шепочуть, крислаті, без слів…
 
Ці хмари- творіння небесні,-
Як дивний, невидимий храм:
Безслівні молитви древесні
Возносять небесним богам…

Лідія Ляшенко: «Через терни — до зірок»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
 
Від світанку до півночі
Я роками чекатиму,
А до сонця, від місяця —
Наче блискавка, мить.
В терпких пошуках Вічного
Білим світлом блукатиму,
Та приречена загадка
Вже розкрита лежить.
 
Від «колись» до «запізно вже»
Не встигаю отямитись,
Від вчорашньої помилки —
Боротьби на віки.
До світів, ще не пізнаних,
Лабіринти протягнуті,
Розливаються повені
І не тануть сніги.

Лідія Ляшенко: «Знову осінь»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"


Знову осінь, і знову — так рано, —
Тане літо у свіжій росі.
Знову осінь, і давнії рани
У моїй обізвались душі.
 
Перший холод про перші образи
У поспішних словах нагадав,
Ліс, що був позавчора прекрасним, —
Мов батьківська оселя пуста.
 
А дерева — годинник неспинний —
Пада листя — секунди життя.
Знаю, з цього пожовклого пилу
Знов трава проросте молода.


Вікторія Кравченко: «Зустріч забутого ранку»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"


I.
Впізнай мене серед тиші забутого ранку,
Буду йти я безоднею мрій і пітьми.
А душа – душа згорає вуглиною до... останку –
І так дивно зустрілись з тобою тут ми.
Ти йшов – дорогою прямою додому,
А я бігла, як випущена кудись стріла.
На коліна упала, відчувши жахливу утому,
Ти подав мені руку, взяти її... не могла...
 
Приспів:
Чому так трапляється – душі зустрічаються і... розставанням
Проляже дорога їх першим суцвіттям журби...
А серце наливалось надбитим журливим коханням,
Тобі шепотіла:  покинь мене, та не йди...