Соломія Мардарович: «Почуття»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Кохати  не сміло,
Кохати не легко.
Але так прекрасно,
Неначе у казці.
Неначе як фільм,
Романтичний до болю:
Про щире кохання,
Про вірну надію.
Про вчинки сміливі заради кохання.
Заради ночей не самотніх, не темних.
Заради тих днів,
Де згорав і мовчав ти,
Де, як божевільний,  ти мчав до коханої жінки.
Нестерпно прощав, відверто радів
За прожитий день не самотній, а з нею!
Як ніжно обняв, цілував до нестями і тисячу раз говорив – тебе я кохаю.


Лідія Ляшенко: «Через терни – до зірок»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Від світанку до півночі
Я роками чекатиму,
А до сонця, від місяця –
Наче блискавка, мить.
В терпких пошуках Вічного
Білим світлом блукатиму,
Та приречена загадка
Вже розкрита лежить.
 
Від «колись» до «запізно вже»
Не встигаю отямитись,
Від вчорашньої помилки –
Боротьби на віки.
До світів, ще не пізнаних,
Лабіринти протягнуті,
Розливаються повені
І не тануть сніги.

Лідія Ляшенко: «Знову осінь»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
Знову осінь, і знову – так рано, –
Тане літо у свіжій росі.
Знову осінь, і давнії рани
У моїй обізвались душі.
 
Перший холод про перші образи
У поспішних словах нагадав,
Ліс, що був позавчора прекрасним, –
Мов батьківська оселя пуста.
 
А дерева – годинник неспинний –
Пада листя – секунди життя.
Знаю, з цього пожовклого пилу
Знов трава проросте молода.

Уляна Кравченко: «Яблуня»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
 Відцвітає яблуня  у моїм садку,
 Скільки зим побачила на своїм віку.
 Пам’ятає яблуня, як в її гіллі
 Виводила пташечка діточки малі.
 Як морози лютії серце їй пекли
 І ламали рученьки збурені вітри.
 Пелюстки сльозинками падають до ніг,
 І кружляють жалібно, наче білий сніг.
 
Приспів:

Яблуня, яблуня, яблуневий цвіт.
Яблуню, яблуню посадив ще дід.
Яблуне, яблуне,  розкажи мені
Про молоді роки і щасливі дні.


Уляна Кравченко: «Два полюси»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Два  полюси, як ми, як ми,
Екватор – наша стріча.
Ти родом, мабуть, із зими,
А я, напевне, з літа.
Між нами – гори і ліси,
Моря і океани.
Дзвінкою краплею роси
В твоїй долоні стану.
 
Приспів:
Я розтоплю сумні зимові візерунки,
Вогню любові не погасить снігопад,
Нехай мої слова і поцілунки
Настроять душу на мажорний лад.
Таку любов зустріти мріє кожен,
Щоби удвох крізь вічність перейти…
Без тебе жити я уже не в змозі,
Без мене жити вже не в змозі ти.
 

Олена Короткова: «Я не знаю, як далі, що буде»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Я не знаю, як далі, що буде,
Очі гаснуть і сили біжать,
Я прошу тебе щиро забути
Всі шляхи, що між нами лежать.
 
Я не знаю, як далі, та, певне,
Вже ні спалахів, ані пригод,
Я прошу тебе, тільки даремне
Не питай, не чатуй, не приходь.

Олена Короткова: «Життя клекоче, дні міняють ночі»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
Життя клекоче, дні міняють ночі,
І наче  все складається, як хочу,
Іду вперед, лишаю рівний слід –
Ні чорних кішок, ні хвороб, ні бід,
Ніяких мук похмілля чи безсоння,
Ні сивини у дзеркалі спросоння,
Я дикий вепр, я залізний танк,
І повний зал у мене й повний банк,
Тоді чому, скажи, я б так хотів
Усе це відіслати до чортів,
Забити двері дошками наглухо,
І безвісти піти у завірюху,
Брести у сніг без вороття, без тями,
І згадувати сто разів те саме:
 
Приспів:
Де ми були, де ми стояли, де мовчали віч-на-віч,
Там тільки вітер виє вовком, виє просто в дику ніч,
Де ти сказала: «Я люблю»  –  і я осліп, і я літав,
Там тільки тлін забутих слів, зів’ялих трав.


Ольга Король: «Моя Батьківщина»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"
 
І.
На зелених травах мерехтять на сонці
Смарагдові роси, чисті, як кришталь.
Тут гаї зелені, птахство стоголосе.
Тут моя Вкраїна, тут мій рідний край.
 
Приспів:
Вишневі сади і гаї солов’їні
Моя Батьківщина одна.
Тут моє дитинство, тут мої надії,
Тут моє коріння, тут моє гілля.
Ген в блакитнім небі ключі журавлині
Понесли на крилах любов і весну.
 Мій краю священний, моя Україно,
До тебе з доріг я далеких прийду.


Ольга Король: «Я згадую тебе осіннім днем… »


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 
І.
Я згадую тебе осіннім днем,
Як чути шурхіт листя під ногами,
Як в сивім небі журавлиний клин
Ключем скрипковим літо замикає.
 
Приспів:

Бажаю тобі радості й краси,
Нехай тебе недоля оминає,
Не зраджуй у душі своїй весни
Пробач мене, та я тебе кохаю.
Нехай дорога стелиться у даль,
А поруч будуть щастя і надія.
У серце не впусти своє печаль,
Нехай душа байдужо не зчерствіє

 
ІІ.
Я згадую тебе в весняний час,
Коли садок вдягає білий вельон
В краплинах непорочної роси,
Коли вертають з вирію лелеки.
 

Ольга Ейтутіс: «Світяться яскраво листя-ліхтарі…»


До Міжнародного поетичного конкурсу
"Віршована мелодія-2013"

 

I.
Світяться яскраво листя-ліхтарі,
Хазяйнує осінь в нашому дворі.
Золотом покрила трави і кущі,
Стали, наче сонце,  клени геть усі.
 
II.
Білії хмаринки, схожі на зефір
Осені радіють всім наперекір.
Кольори осінні огортають в сон,
З небом золотавим грають в унісон.