» » Пам'яті Івана Коваленка: хронологія подій останнього року

Пам'яті Івана Коваленка: хронологія подій останнього року


У лютому минулого року відбулася перша зустріч боярської творчої еліти в рамках великого боярського проекту «А пісня все живе». Наші митці задумали створити музичний альбом пісень на слова Івана Коваленка. І вже 19 березня 2011 року на вечорі «Порив до небес» прозвучала низка пісень Олега Саліванова на слова поета. Цей вечір був присвячений Іванові Коваленку та презентації збірки «Молитва вигнанця», що об’єднала разом із віршами Коваленка твори тридцяти найвидатніших поетів-патріотів України.

 

«Життя – не перелік змарнованих літ,

Життя твого духу – до Бога політ,

Життя – це порив до небес…»

 

І так уже склалося, що розпочата у Боярці творча робота вихлюпнулась на загальноукраїнський рівень. Уже в червні 2011 року композитор та гітарист Олег Саліванов розпочав амбітний проект по створенню музичного альбому пісень на слова Івана Коваленка. Проект, у якому були задіяні кращі музичні сили України, отримав назву «Я тим щасливий…» і від самого початку був пронизаний оптимістичним життєствердним настроєм:

 

Я тим щасливий, що живу,

Що можу бачить і любить

Людей, і сонце, і траву,

І неба ясную блакить.

До сонця рватись і творити,

І пісню вилити живу,

І щиро просто говорити:

“Я тим щасливий, що живу!”

 

18 липня 2011 року українські патріоти зібралися на мітинг-реквієм з нагоди 10-річчя з дня смерті Івана Коваленка. На могилі поета були сказані теплі слова, присвячені поету, виблискував червоними калиновими ягодами кущ, дбайливо посаджений нащадками… І пророчо звучав вірш «На могилі моїй»:

 

Я не знаю, чи хтось

Посадив наді мною калину,

Хай би з серця мого

Кров гарячу вона узяла,

Я не встиг до кінця

Долюбити свою Україну,

Я не зміг їй віддать

Свої муки, слова і діла…

 

26 вересня 2011р. померла дружина Івана Юхимовича Ірина Павлівна. Вона пережила свого чоловіка на 10 років і скінчила свій земний шлях на 93-му році життя, до останнього зберігаючи світлий розум. Завершилося життя унікального педагога, вірної соратниці славетного поета…

Та невже закінчилося і велике кохання довжиною в 62 роки? А може це… зустріч? Зустріч там, за чорним порогом, де немає нічого дріб’язкового, де має значення лише справжнє, головне, вічне? Може, це дійсно не кінець, а початок наступного втілення цього кохання на небесах?

 

Що там за чорним порогом? –

Часто себе я питаю…

Стану на суд перед Богом?

В пекло мені чи до раю?

Може, не буде нічого…

Де ж я тебе відшукаю?..

Раю ж без тебе не буде,

Зірки погаснуть без тебе,

Зникнуть дерева і люди,

Чорним залишиться небо.

Буду шукать тебе всюди, Линуть до тебе…

 

А 20 листопада 2011р. відбувся тріумфальний вечір-презентація музичного альбому «Я тим щасливий…» у Національній філармонії України. Пісні Олега Саліванова та його дружини Вікторії на слова Івана Коваленка виконували найкращі голоси України у супроводі провідних вітчизняних музичних колективів.

Велика філармонічна зала не змогла вмістити всіх бажаючих, але в грудні цей концерт змогли подивитись у запису на телеканалі «Культура» не тільки жителі України, але й представники діаспори по всьому світі. І урочисто звучали слова пісні Олега Саліванова на слова Івана Коваленка, котру всі називають гімном відродження України:

 

Ми воскреснем, розпрямимось, встанем,

Віру нашу до сонця зведем.

Всі загоїмо болі і рани,-

"Ожиємо, брати, ожиєм!"


У січні 2012 року виповнилось 40 років із дня початку сумнозвісних репресій 1972 року, коли було репресовано найяскравіших представників покоління шістдесятників. 13 січня – у день коли всі святкували «старий» Новий рік, а у Івана Коваленка був день народження, – його було заарештовано.

 

В вузькім вікні зловісні чорні ґрати,

Лиш через них побачить можна світ,

І невідомо, скільки довгих літ

Мені ще йти крізь темні каземати…

 

А у 1977 році поет прощався із своїми табірними побратимами:

 

Прощайте, славне товариство,

Моя рідня, Уральська Січ.

Недоля зла опалим листом

Жене мене далеко пріч…


І знов-таки 13 січня поет переступив поріг рідної домівки:

 

Добравсь, доліз, прибув до хати.

Калина всохла у дворі,

На ній веселі снігурі

Ще хочуть ягід відшукати…


Тож 13 січня цього року нащадки та учні поета відзначали 93-тю річницю з дня його народження і декілька ювілеїв: 40 років з дня арешту і 35 – із дня звільнення.

А усього за 5 днів після цих знаменних дат помер син поета Олесь Коваленко, ще досить молодий талановитий перекладач-поліглот, що переклав на англійську мову цілу низку творів українських класиків. І гіркого символізму набули слова «Колискової», котру поет присвятив колись своєму синові, – тепер, коли його синок Олесик заснув вічним сном:

 

Спи, мій хлопчику малий,

Оченя свої закрий.

Лист тріпоче,

Спати хоче.

Спи, мій хлопчику малий…

 

І впродовж усього цього часу йшла напружена робота телеканалу «Культура» та нашого земляка – режисера Богдана Гнатюка – над документальним фільмом про Івана Юхимовича та Ірину Павлівну «Дума про вчителів».

 

Адже не забуваймо: основною місією цього унікального подружжя було вчити дітей. І не тільки мовам, але й бути чесними, порядними людьми, патріотами своєї Батьківщини:

 

Все життя хотів писать вірші,

Все життя він жив і марив ними,

Поспішав всі справи завершить,

А тоді вже братися за рими.

Вірші і без нього є кому строчить,

Тільки б то на світі і турботи,

Треба сіять, жать, дітей учить,

Треба всю неправду побороти…

 

А 10 лютого відбулася презентація ще одного музичного альбому на слова Івана Коваленка «А пісня все живе…». На цьому заході Боярський міський голова Тарас Добрівський повідомив про ще одну визначну подію, що має безпосереднє відношення до вшанування пам’яті про Івана Коваленка. Боярська міська рада, відгукуючись на ініціативу Творчого об’єднання «Боярське мистецьке братство», починаючи з 2012 року започатковує щорічний літературно-музичний фестиваль імені Івана Коваленка… Тож далі буде.