» » Презентація музичного альбому «А пісня все живе…» пісень на слова Івана Коваленка

Презентація музичного альбому «А пісня все живе…» пісень на слова Івана Коваленка


10 лютого 2012 року у Києво-Святошинському центрі творчості молоді «Оберіг» відбулася презентація музичного альбому «А пісня все живе…». Це урочисте завершення великого проекту, реалізація котрого стала можливою завдяки фінансовій підтримці Боярської міської ради та об’єднаним зусиллям ГО «Жіноча громада», Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення (директор – Ангеліна Лахтадир), Боярського краєзнавчого музею (директор – Любов Кравченко); та Києво-Святошинського центру творчості молоді «Оберіг» (директор – Надія Скакодуб).

 

Прозвучала урочиста пісня Олега Саліванова на слова Івана Коваленка «Ожиємо, брати, ожиєм!» - і презентація розпочалася.

 

Ведучі вечору Радислав Кокодзей і Наталія Горенко розпочали музично-поетичну композицію короткою хронологією подій, що так чи інакше стосувалися постаті вчителя, поета і дисидента Івана Коваленка. Це був рік, багатий на радісні, сумні і навіть трагічні події, що пов’язані із постаттю видатного українського поета: це і поетичні вечори, і «круглі» дати – 40 років із дня арешту Івана Коваленка, 35 – із дня звільнення, 10 років із дня його смерті. Це також і смерть дружини поета-борця Ірини Павлівни, і смерть його сина, талановитого перекладача-поліглота Олеся Коваленка. Але були також події іншого штибу і насамперед – тріумфальний вечір-презентація музичного альбому «Я тим щасливий…» у Національній філармонії України.

 

А ще про одну визначну подію повідомив усіх присутніх на презентації Боярський міський голова Тарас Добрівський, котрий оголосив, що Боярською міською радою з 2012 року запроваджується щорічний Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Поки що в рамках Фестивалю планується проведення чотирьох конкурсів – читців, поетичний конкурс, вокальний та конкурс гітаристів, але надалі Фестиваль буде розвиватися. Тарас Григорович наголосив, що ім’я Івана Коваленко стає брендом Боярки в Україні, а з огляду на українську діаспору, то й у всьому світі.

 

А тепер докладніше про музичний альбом «А пісня все живе..».

Боярські митці – співаки, композитори, барди – створили прекрасний музичний альбом, поєднаний талантом, любов’ю до рідного краю, ліризмом та високими почуттями. Варто згадати всіх тих, хто був причетний до цього мистецького проекту. Це композитори Олег Саліванов, Юрій Бабенко, Володимир Зубок; композитори і виконавці Тетяна Володай, Володимир Вишняк, Радислав Кокодзей; співаки і співачки Володимир Боженко, Наталія Горенко, Ірина Гура-Соловей, Людмила Яковенко, Любов Рачинська. Це аранжувальник Олександр Каптюров, автор дизайну обкладинки Володимир Вишняк, майстер копії диску Олександр Зікєєв, донька поета Марія Кириленко. І, звичайно, Боярська міська рада в особі Боярського міського голови Тараса Григорович Добрівського та заступника міського голови з соціальних питань Валерія Михайловича Дубовецького.

Назвою цього проекту став рядок із вірша Івана Юхимовича «Пісня про незнищеність поезії». У цьому вірші Коваленко полемізує з українським поетом Богданом-Ігорем Антоничем, котрий написав «Пісню про незнищеність матерії»:

 

…Рослинних рік підноситься зелена повінь,

годин, комет і листя безперервний лопіт.

Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,

і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл…

 

Звертаючись до Богдана-Ігора Антонича, Коваленко написав «Пісню про незнищеність поезії»:

 

Поете любий, вмер ти молодим,

Не встиг в житті здобути тої віри,

Що пісня не помре, не піде в попіл сірий

І не розтане так, як від багаття дим.


Ніколи і ніде не згасне її світ,

Де б не судилося поетам помирати,

Вона проб’ється враз крізь мури й каземати,

Через сніги й тайгу, через колючий дріт.


Поете любий, темно тобі там,

Ти спиш в землі, ти мариш в тиші снами,

А пісня все живе, вона завжди між нами –

Незнищеність поезії довів ти людям сам.

 

Любов до Батьківщини, рідної України – це почуття, що було для поета-патріота визначальним. Тому не випадково, що музичний альбом і концертну частину презентації розпочала пісня «Моїй Батьківщині» у виконанні боярського співака Володимира Боженка (автор музики – чернігівський композитор Володимир Зубок).

 

Я іще не нажився

На цьому на білому світі,

Я напитись не встиг

Шуму сосен, беріз і ялин,

І мене звідусіль

Кличуть трави, і віти, і квіти

І з полів, і лісів, і долин…

 

А тепер повернімося у далекий 1995 рік, коли силами Боярського краєзнавчого музею було влаштовано презентацію першої збірки віршів Івана Коваленка «Недокошений луг». Цей мистецький захід залишився незабутнім тією особливою душевною атмосферою, що притаманна усім заходам, що відбуваються під керівництвом директора музею Кравченко Любові Федорівни. І це був єдиний поетичний вечір Івана Коваленка за його життя. Всі інші яскраві і урочисті заходи відбулися вже після смерті поета. Тож якоюсь мірою не справдилися слова Івана Коваленка

 

Не буду віршів я читать у повнім залі,

Захоплених овацій ви не ждіть.

Свої вірші пишу не для століть,

І в бронзі не стоять мені на п’єдесталі...


Зала тоді була повна, Іван Юхимович читав свої вірші з числа тих, що ніде не були опубліковані. А ще на тій презентації вперше прозвучали вірші Івана Коваленка, покладені на музику Тетяною Володай. Саме з цієї талановитої композиторки, співачки та поетеси розпочалося нове, ще більш славне життя поезій Івана Коваленка. Тож до музичного альбому увійшли дві пісні, котрі були окрасою творчого вечора Івана Коваленка майже 20 років тому, і стали окрасою сучасного музичного проекту. Це «Лебедина пісня»:

 

Є на світі пісня –

пісня лебедина,

При житті остання,

за життя єдина…

Пісню цю співає

лебідь на світанку,

Тільки перед смертю,

тільки наостанку…

 

А ще пісня «Річка, вулиця, місток»: маленький поетичний шедевр Івана Коваленка завдяки Тетяні перетворився на шедевр музичний.

Естафету покладання на музику віршів Івана Коваленка підхопив ще один боярський бард – Володимир Вишняк. Він послідовно роками популяризував творчість Коваленка як тонкого лірика, котрий писав вірші, непідвладні часу. А ще Володимир Федорович – видатний художник, саме він оформив музичний альбом «А пісня все живе…» та намалював портрет Івана Юхимовича. Володимир Вишняк виконав пісню «Сіра мелодія»

 

Сіре небо, сірі хмари,

Сіре море сірини.

Сіре грають щось гітари,

Сіро й глухо, без луни…

 

Та пісню «Спалах» («Попереду і позаду океани небуття…»)

 

Попереду чи позаду

Океани небуття.

На біду чи на відраду

Нам дароване життя?..

 

І, звичайно, не можна не згадати відомого коваленкознавця, що вже багато років вивчає та популяризує творчість Івана Коваленка, друкує про нього статті, є незмінним ведучим усіх творчих вечорів та ще й пише пісні на вірші Івана Коваленка. Це – Радислав Кокодзей. Без нього неможливо було б уявити цей проект. Радислав проспівав покладену ним на музику пісню «Георгіна». Виконана у стилі класичного романсу, вона викликала сльози у багатьох присутніх на презентації.

 

В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.

Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.

Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,

І удару чекає від владної злої руки...

 

І ще один талановитий боярський композитор долучився до клубу любителів поезій Івана Коваленка Це – Юрій Бабенко. Пісня «Прийди у сад» звучить у музичному альбомі у виконанні Любов Рачинської, учениці дружини поета. Ірина Павлівна пишалася видатними здобутками своєї вихованки, з гордістю слідкувала за її успіхами. На жаль, цієї співачки не було на вечорі, тож пісня прозвучала у запису і допомогла всім присутнім перенестися до справжнього райського саду:

 

Прийди ж у сад! Забудь утому,

Полагодь душу в світлий лад.

У древньому Письмі Святому

Написано, що Рай – це сад!

 

І, звичайно ж на презентації музичного альбому прозвучали пісні відомого композитора та гітариста Олега Саліванова, котрий лише рік тому вперше розгорнув збірку віршів Івана Коваленка, а на сьогодні вже написав 19 пісень на слова поета.

Більш за все Іван Коваленко любив осінь. І завдяки таланту Людмили Яковенко слухачі мали змогу перенестися до цієї поетичної пори року.

 

Хто це бродить по саду,

Хто гойдає голі віти?

На чиєму це сліду

Зацвітають дивні квіти?..

 

Більшість із присутніх були свідками тріумфальної презентації музичного альбому «Я тим щасливий…» у Національній філармонії України. Але пісні на музику Олега Саліванова, що увійшли до боярського альбому, мають абсолютно інше звучання. На диску можна знайти «Осінню пісню» у виконанні молодої талановитої боярчанки Ірини ГУРА-СОЛОВЕЙ. А на вечорі її акапельно проспівала Наталія Горенко.

 

В вечірню годину я думаю думу,

З’являється пісня з осіннього суму,

З блідої хмарини, з легкого туману,

Та з квітів останніх, що скоро зів’януть…

 

Окрасою вечора стала також абсолютно нова інтерпретація пісні О.Саліванова «Знову сніг» - пісні, котра була так співзвучна морозній погоді та снігу за вікном концертної зали. Всі присутні не тільки насолоджувалися піснею, але й радо підхоплювали приспів:

 

Сніжинки-перлинки пливуть у повітрі,

Танцюють, вирують в морозному вітрі,

Покровом пухнастим на землю лягають,

Дерева, дороги і поле вкривають…

 

А на завершення концертної програми у виконанні Наталії Горенко прозвучала ще одна пісня Олега Саліванова - запальна «ГУЦУЛКА».

 

Із заключним словом виступила донька поета Марія Кириленко (Коваленко). Вона висловила подяку всім, хто брав участь у реалізації проекту, і провела лотерею, під час якої багатьом пощастило виграти диски з піснями на слова Івана Коваленка «А пісня все живе» (Боярка), «Я тим щасливий, що живу» (Київ) та декілька книжок з віршами поета.

І насамкінець знову прозвучала пісня на слова Івана Коваленка «Ожиємо, брати, ожиєм!», котру всі, хто її чув, називають не інакше, як Гімном Відродження України».