» Сторінка 10

"Диссидентов травили хлебом. А спасал их Ежов".


Лидия ДЕНИСЕНКО
«Ведомости», 3 августа 1996 г.

Спросите любого: возможен ли сейчас самиздат в классическом понимании этого слова? «Нет, - скажут вам.- Надобность отпала. За идеологию больше не сажают».
Но если вдруг вас начнут убеждать, что малоизвестные или фактически неизвестные поэты и прозаики, в свое время отсидевшие за самиздат и даже полностью реабилитированные нынче, - ничего уже не боятся, открыто печатаются и с удовольствием занимаются мемуарами, - не верьте. Страх живуч. И, впитанный кожей тогда, не только остался в памяти, но и подсознательно – в чем-то – диктует поведение сейчас.

«Я неправедно жив…»


Микола ЛЕЛЮК
Передмова до  підбірки віршів,
"Літературний Чернігів», 1(37), 2077 р.

Жити праведно – означало, як піонер: «Всегда готов!» – виконувати настанову влади: «Если коммунист сказал  что будет – можно точно заявить что есть!»
І виконувати будь-якими методами, будь-якою ціною. І виконували. Але не всі. В січні 2007 року минуло 35 літ від часу, коли хвиля репресій, прокотившись теренами України, кинула за грати багатьох вільнодумців, яких називають шістдесятниками, тих, хто насмілився підвестись на боротьбу за права людини,  за якими вже жив весь цивілізований світ.

Дарунок з того світу


5 січня 2013 року народний депутат  Верховної ради від Коломиї та Городенки Олесь Доній під час святкування 90-річчя Мирослава Симчича передав вітання легендарному вояку УПА від доньки поета Івана Коваленка.  Пан Олесь передав також, за його словами, надзвичайно натхненний подарунок – подарунок у певному сенсі з того світу – повну збірку віршів Івана Коваленка та два музичні альбоми пісень на його слова. І нагадав, як колись табірні побратими мріяли про те, щоб були видані всі твори поета.  Олесь Доній процитував декілька уривків з листів  Мирослава Симчича до Івана Коваленка:
"Шановний наш Іване Юхимовичу! Пишу наш, а не мій, тому що Ви входите до когорти тих, які належать не одиницям, а всьому українському народові. Ви знаєте, я не майстер слова і не зумію сказати те, що відчуваю душею, серцем, а навіть мозком, ту любов і вдячність Вам… Є багато поетів, які пишуть, але так доступно, всевичерпно, просто і вливающе в душу більше Вашого не стрічаю. І яка мене опановує гордість, що з цим поетом я колись хлебав щі з одного котла.  Це помогло мені Вас зрозуміти, любити і повік не забути…  Ми з Вами вірили в перемогу в ті часи, коли не було жодного просвітку, то сьогодні я твердо вірю, ще не за горами той час, коли ми з Вами і наші сини та онуки будуть читати повну збірку Ваших творів".
Звертаючись до пана Мирослава, своє привітання Олесь Доній закінчив такими словами:

«Іван Коваленко не дожив до повної збірки своїх творів. Але дожив Мирослав Симчич. І дочка Івана Коваленка передає  Мирославу Симчичу його повну збірку - збірку віршів людини, з якою ви з одного котла хлебали щі для того, щоб всі ми жили в Незалежній Україні.  Це його пісні, його вірші, і це вдячність вам за вашу боротьбу…»

 

 


Мирослав Симчич, "Кривоніс”, у січні 1945 року разом із дивізією розгромив під час битви за Космач цілу каральну дивізію НКВД, відому злочинами проти людяності, винищенням цивільного населення та депортаціями кримських татар і народів Кавказу. Симчич був кілька разів засуджений на тривалі терміни в радянських концтаборах і відбув там загалом 32 з половиною роки.  З поетом Іваном Коваленком товаришував у Пермському таборі для політв’язнів №35, а за часів Незалежності – активно з ним листувався.


Пісня на слова Івана Коваленка "Учитель"


Слова Івана Коваленка

Музика Миколи Титаренка

Музичний супровід - джаз-рок група CITY GUARD.

Виконує Микола Титаренко

 


 

Прослухати без відео:

 

Скачати аудіо пісні:  CITY-GUARD_-Uchitel.mp3 [3,24 Mb] (cкачувань: 36) 

 

Слова до пісні "Учитель":



Вірш І.Коваленка "Натюрморт" - переклад російською


Иван КОВАЛЕНКО
Перевод на русский Светлана Павликова (Clair)

НАТЮРМОРТ

Простой кувшин, наследство давних лет,
А в нём – осенним буйством – хризантемы.
Глубоких размышлений вечны темы:
Плоды искусства – и кувшин, и цвет.

Люблю я глину – не кристаллов свет,
Мне подсознание рисует неизменно:
Есть в глине то, что вечно и священно, –
Остался в глине рая ясный след.

Я тоже скоро в глину перейду.
Заметят это лишь цветы в саду...
И – из меня – в кувшин поставят ветвь калины,

А не найдут, – букетик хризантем  –
Сюжет для натюрмортов и поэм...
Адам был Богом вылеплен из глины. 
 
Оригинал стиха:
 

"Зацвів бузок і руки ніжні..." - переклад російською


Иван Коваленко
"Цветёт сирень и щедро-снежно..."
 

Перевод на русский -  Светлана Павликова (Clair)

 

Цветёт сирень и щедро-снежно
Мне ветви тянет сквозь окно,
И воздух льётся утром вешним,
Тягуч и сладок – как давно,

Всё так же празднует свободу
И обещает волшебство,
А сердце под тяжёлым сводом
Печали ставит на крыло.

Цветёт сирень, зовёт и манит.
Не отзовусь – я здесь один.
И новое нездешней явью
Встаёт из таинства глубин…
 
Оригинал стиха:


ЗНАКИ ДОЛІ (інтерв’ю з Марією Кириленко)


Марія Іванівно, розкажіть, будь ласка, про себе. Що є пріоритетним у Вашому житті?

Так склалося (і склалося, як на мене, щасливо), що у моєму житті все переплетено – і сімейні справи, і робота, і громадська діяльність, і справа мого життя – збереження та популяризація творчих надбань мого батька, поета-дисидента Івана Коваленка.

Ким же був Іван Коваленко?

Вірші Івана Коваленка в антології «Поезія із-за ґрат»


Вірші Івана Коваленка в антології «Поезія із-за ґрат»

 

 До антології «Поезія із-за ґрат» увійшли наступні вірші Івана Коваленка: «Червона калина», «Година прийде», «Тиран і деспот всіх піїтів», «УПА»,  «Чотири сонети пишу уночі», «А перший сонет – це сонет про життя», «Вірш з примітивними римами», «У казематі». Про всяк випадок,  зауважимо, що   вірш Івана Коваленка «Червона калина» вміщено в антології у скороченому вигляді (повна версія вірша «Червона калина»).  
З восьми віршів, уміщених в антології, лише два були написані Іваном Коваленком в ув’язненні.  
Вірші, написані поетом у неволі, можна прочитати у циклах:
За чорними ґратами
Немеркнуча зоря

Уральські сонети

 

Докладніше про антологію «Поезія із-за ґрат»:


Іван Коваленко в довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990».


Іван Коваленко в довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990».


 

Статтю про поета Івана Юхимовича Коваленка розміщено в енциклопедичному довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990». Мусимо внести до статті   деякі уточнення:
 1. Іван Коваленко був учителем не  лише англійської мови. Насправді  він був учителем іноземних мов, оскільки викладав англійську, французьку, німецьку та іспанську мови (крім того, знав ще польську та італійську).
2.  У Чернігові працював спочатку директором школи, а тоді вчителем.
3. У 1947 році Іван Коваленко перебрався із сім’єю не до Києва, а до Боярки, де й проживав аж до свого арешту і куди й повернувся після звільнення.
4. З 1961 року перебував під неофіційним наглядом КДБ не за читання «заборонених» поезій Т.Г.Шевченка, а за власний вірш «У поета тільки слово», що був ним написаний до 100-річчя зі смерті Шевченка.
5. 13.07.1972 року суд виніс вирок не 6 років таборів та 3 роки заслання, а 5 років таборів. Прокурор дійсно просив такий строк (6 + 3, як тоді говорили), але завдяки адвокатові Івану Семеновичу Єжову, котрий реально,  з великим ентузіазмом та на високому професійному рівні захищав І.Коваленка,  той отримав строк набагато менший, аніж просило звинувачення.

6. Крім того, у довіднику згадуються ще Коваленко Микола Єрмоїлович та Коваленко Микола Іванович, обидва 1919 року народження, обидва з Боярки і обидва відбували покарання у таборі №35. Насправді інших Коваленок, що жили в Боярці,  були вчителями і відбували покарання у вказаному таборі,  не було.   Це помилкові «клони» Івана Юхимовича Коваленка, котрий дійсно звинувачувався у  протестах проти радянської окупації Чехословаччини та у котрого дійсно вилучався вказаний у довіднику самвидав і котрий отримав 5 років таборів, що приписується іншим двом Коваленкам.

 

 

 

Додаткова інформація про довідник  «Рух опору в Україні: 1960-1990»:

Відгук Анни Ніколаєнко


«Творчість Івана Коваленка варта того, щоб зайняти одне з провідних місць не лише у вітчизняній, але й у світовій літературі. Окрім ідеального ритму та рим, його віршам притаманна незрівнянна мелодійність, пісенність, вишукана ніжність слова. Поезія Івана Юхимовича не має жорсткості, яку чомусь іноді вважають виправданою у творах багатьох українських класиків, навпаки ж відрізняється особливою щирістю, безумовною пріоритетністю вічних загальнолюдських цінностей. Коли читаєш цю чарівну лірику,  - ніби ведеш задушевну розмову безпосередньо з самим автором, занурюєшся у багатий світ його переживань, думок, почуттів та водночас отримуєш невимовну естетичну насолоду.
Іван Коваленко не втратив  красивої і витонченої душі поета, незважаючи на всі складнощі і трагізм життя. Безцінний скарб його досвіду, частинка великого доброго серця назавжди залишаться з нами у його віршах».
Анна Ніколаєнко, поетеса