» Сторінка 4

Вірш І.Коваленка "Що я візьму з собою з цього світу..." - переклад французькою


Ivan Kovalenko
Traduction  – de Grygoriy Panytch


Qu’est-ce que je prendrai avec moi de ce monde?
Le bouillonnement printanier des fleures dans un pré,
Un petit lac avec les etoiles qui s’y mirent
Et sur le rivages, un saule solitaire et triste.
Le bruit de la forêt où poussent les pins et les sapins.
Et je prendrait aussi les baies d’obier.

Puis, je prendrai... Non, je ne prendrai rien,
Ce n’est pas avec cela que l’âme paraît devant Dieu
Coupé en deux entre le Bien et le Mal,
L’âme porte l’amour – le sommet des œvres humaines.
Néanmoins je vais désobéir à la loi divine
Et je crois que Dieu me le pardonnera,
Je ne prendrai que quelques vagues de la rivière Desna
Et le toucher de la main chérie...

2001, Boyarka
 
Далі - оригінал вірша:

Вірш І.Коваленка "Вперед до Тараса" - переклад французькою


Ivan Kovalenko
Traduction  – de Grygoriy Panytch
 
An avant, vers Taras!
 
Les poètes s'en vont, inlassables, au-devant du futur,
La grand-route leur est ouverte,
Et moi, j`ai choisi un chemin délaissé
     Conduisant en arrière, vers Taras.

Partout on voit s'épanouir l'art moderne, l’art abstrait.
Joyaux de l’époque nouvelle.
Et moi, j’emprunte la route abandonnée.
      Je vais vers Taras.

Les poètes font des vers pour des prix.
Ils briguent la gloire et le gain,
Et moi, c’est comme ça, j’épanche mon âme,
      En portant mes pas en arrière, vers Taras.

Qu’un gandin de poète m’accable d’injures,
Et une masse de critiques s’exclame en chœur :
«Incapable, raté, nouvel épigone!»
      Et moi, je vais vers Taras.

Mes rimes sont vieilles et ma voix est faible.
Je n’ai pas la basse de Vingranovskyi,
Je suis seul, mais je marche volontiers.
      En arrière, vers Taras.

Nul talent, aucun fond, et je bredouille quelque chose,
Il n’y a là ni muse ni Pégase,
Et pourtant, l’heure viendra et je m’écrirai:
      En avant, vers Taras!

1983, Boyarka


Вірш І.Коваленка "Край дороги..." - переклад французькою


Ivan Kovalenko
Traduction  – de Grygoriy Panytch


Au bord d`un chemin

Au bord d`un chemin, enfouie sous la poussière,
Dans une ornière sans lumière ni chaleur,
Piétinée, meurtrie, blessée,
Une fleur se releva et s`épanouit.

Là, elle était écrasée sous les roues,
Enfoncée du talon dans la boue.
Quelle devait donc être sa force
Pour ouvrir ses pétales aux tons purs!

Alors, va plus souvent dans les prés
Pour retrouver, au moins chez les fleurs, la force.
Et, quand tu seras traîné dans la fange et foulé aux pieds,
Relève-toi, mets-toi debout et épanouis-toi avec toute ta fleur!

1958, Boyarka

Оригінал вірша:

Biographie du poète Ivan KOVALENKO


Ivan KOVALENKO - poète ukrainien,  dissident, prisonnier politique  à l'époque soviétique.

Ivan KOVALENKO (né le 13 janvier 1919 à Letsky du district de Péréiaslav-Khmelnytskyi dans la région de Kyiv, mort le 18 juillet 2001 à Boyarka près de Kyiv), diplomé de l’Université de Kyiv (1950), professeur de langues occidentales dans les écoles de Tchernihiv et de Boyarka, appartient à la génération des dissidents ukrainiens de la période d’après-guerre. Dans ses œuvres publiées à l’étranger ou, sous forme dactylographiée, circulant clandestinement en Ukraine, le poète faisait entendre la voix de la dignité humaine et nationale. Son attitude critique envers le régime totalitaire lui valut 5 ans d’emprisonnement dans un camp de concentration situé loin de l’Ukraine, en Oural (1972-77). Là, il partage les privations d’autres prisonniers politiques: Ivan Svitlychnyi, Igor Kalynets, Valerii Martchenko, Vladimir Boukovski, etc. En 1991, le poète fut réhabilité.

La plupart de ses œuvres furent confisquées et détruites par les organes de répression. Certaines de ses poésies furent sauvées par son épouse, Iryna Kovalenko, qui, pendant ses visites en prison, les apprenait par cœur. Ce n’est qu’après l’avènement de l’Indépendance, que le poète publie deux recueils de poésies : «Le pré non fauché» («Nedokochenyi louh», Kyiv, Vipol, 1995) et «La source» («Djerelo», Kyiv, Osvita, 1999). Après sa mort fut publiée le recueil de poésies «Perles» («Perlyny», Logos, 2006).

Les poésies «Au bord d`un chemin», «En avant, vers Taras» et «Qu`est-ce que je prendrai avec moi» font preuve du courage, de l`optimisme à toute épreuve, de la fidélité aux idées du grand Taras Shevchenko, ainsi que de la sincérité touchante du poète Kovalenko.
  Grigoriy Panytch


"Я в житі спав". Виконує Віктор Шпортько.


Слова Івана Коваленка. Музика Олега Саліванова. Виконує народний артист України Віктор Шпортько. Музичний супровід - Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України. Художній керівник і головний диригент - Микола Лисенко. Відео з концерту-презентації музичного альбому пісень на слова поета Івана Юхимовича Коваленка у Національній філармонії України «Я тим щасливий…».
 


Табір для політв'язнів «Перм-35» (УТ-389/35)



 

У 1972 році на Уралі, у Пермській області  (Чусовський район) на базі вже існуючих виправних колоній були створені табори суворого режиму для політв’язнів ВС-389/35 (ст. Всесвятська) і  ВС-389/36 (Кучино).  У 1975 р. в  був відкритий ще один політичний табір № 37 (сел. Половинка).  Ці табори за своїм розташуванням утворювали так званий «пермський трикутник» і набули скорочених назв  «Перм-35», «Перм-36» і «Перм-37».  
У цих концтаборах для політв’язнів «…в роки радянської влади утримувалися в нелюдських умовах, страждали та гинули дисиденти,  інакодумці,   активні борці за права людини в Радянському Союзі, противники комуністичного режиму, поборники національної незалежності поневолених народів - політики, громадські діячі, письменники, вчені - люди, чиї ідеї і зусилля сприяли крахові людиноненависницького режиму» (з сайту Меморіального центру історії політичних репресій «Перм-36»).
Поет-дисидент Іван Коваленко карався у концтаборі «Перм-35».  Докладніше про цю зону для політв’язнів (рос.):

Іван Коваленко як перекладач: «Стріла і пісня» Генрі Лонґфелло


Оксана БОДНАР, доцент («Галицька академія»)
«”Стріла і пісня” Генрі Лонґфелло в україномовному просторі» (уривки із статті)
 
 
Автор статті на основі літературознавчого аналізу дає оцінку україномовним версіям "Стріли і пісні" Генрі Лонґфелло та з'ясовує особливості відтворення авторського стилю різними інтерпретаторами, зокрема Іваном Коваленком...
 

"Гаї калинові" - ще одна пісня на вірш Івана Коваленко "Червона калина"


З'явилась ще одна пісня на вірш Івана Коваленка "Червона калина". Зовсім інакша інтерпретація відомої поезії, неочікувано мажорна, оптимістична і світла. Щоб не було плутанини з уже існуючою піснею Олега Саліванова, ця пісня ностиме назву "Гаї калинові".
 
 
Слова: Іван Коваленко
Музика: Віталій Свирид
Аранжування: Олександр Каптюров
Виконання: Віталій Свирид
 
Слухати пісню "Гаї калинові":
 
 
Скачати пісню "Гаї калинові"":
ch-kalina-.mp3 [7,04 Mb] (cкачувань: 286) 
 
Мінусовка до пісні "Гаї калинові"
 
 
Скачати мінусовку до пісні "Гаї калинові"
ch-kalina-.mp3 [7,03 Mb] (cкачувань: 157) 
 
Слова до пісні "Гаї калинові":
 

Пісня на слова Івана Коваленка "Ожиємо, брати!" (Сергій Юрченко та хор Ансамблю Збройних Сил України)


Слова: Іван Коваленко

Музика: Олег Саліванов

Аранжування: Олександр Каптюров

Виконує: Хор Академічного заслуженого Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України. Соліст - Сергій Юрченко
 
Послухати пісню "Ожиємо, брати!":
 
 
Скачати пісню "Ожиємо, брати":

01-OZHYEMO-Urchenko.mp3 [9,94 Mb] (cкачувань: 114)
 
Далі - мінусовка та слова до пісні "Ожиємо, брати!"
 

Семен Глузман* про Івана Коваленка


«…На двери нашей зековской столовой появилось рукописное объявление о предстоящей сегодня же лекции «известного ученого-филолога, заведующего кафедрой и т.д. и т.п.». Тема лекции была для нас интересная: «Современная английская художественная литература». Представьте наше удивление – не о происках вражеских спецслужб на территории СССР, не о достижениях советской экономики, не об успехах ленинской науки и научного коммунизма… О литературе! О стихах и прозе. Такого у нас еще не было. Мы были заинтригованы…
… После обыкновенного зековского обеда нас собрали в зале. Крупный, полноватый блондин лет пятидесяти представился профессором кафедры зарубежной литературы, сказал, что лекция будет преимущественно об английской литературе двадцатого века.
На самом деле, лекция в основном была о Джеймсе Олдридже. Был такой в Великобритании малоизвестный беллетрист, член коммунистической партии. Увы, не был товарищ Олдридж интересным прозаиком, даже средним – не был.  О других, действительно известных и добротных писателях ХХ века, наш лектор не говорил…
По окончании лекции наш дебиловатый политрук капитан Кытманов предложил задавать вопросы. Первым встал Толя Альтман, наш Толя, «самолетчик» и антисоветчик, и вежливо поблагодарил профессора за интересно прочитанную лекцию… Тут мы все застыли, как, зачем он такое говорит… Толя продолжил: «Я надеюсь, в следующий раз, приехав к нам, вы прочтете нам лекцию о современной английской литературе». Профессор, немного растерявшись, ответил: «Но я же только что закончил именно такую лекцию!». «Нет, - ответил Толя, - ваша лекция была на совершенно другую тему. Не о современной английской литературе…».
Добавил Иван Ефимович Коваленко, школьный учитель из киевского пригорода, осужденный за распространение Самиздата. Он задал лектору простой вопрос на английском языке, профессор растерянно молчал. В зале повисла гнетущая тишина. Повторил тот же вопрос на немецком, ответа не было. Сказал то же по-французски, опять без ответа. Повторил по-итальянски, ответа не было. Тогда обычный школьный учитель по-русски заметил: «Теперь я понимаю, почему вы прочитали именно такую лекцию!»…
   Глузман С.Ф. Рисунки по памяти, или воспоминания отсидента – К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012.- С. 447-448
_____________
* Семе́н Фі́шельович Глу́зман (нар.10.12.1946, Київ) — правозахисник, колишній дисидент та політв'язень, психіатр, президент Асоціації психіатрів України, співв’язень Івана Коваленка по зоні  ВС 389/35 (Росія, Пермська область).