» Сторінка 59

"Знову я серед рідних полів..."


Знову я серед рідних полів,
Вітер ніжний голубить мене,
Сюди рвався, бажав і болів –
Так цілуй мене, сонце ясне!..


Пісня


Я свою досаду
Понесу до саду.

Давня пісня


Вітер бродить по полях,
Несе куряву на шлях.
Він приносить ніжні сни,
Дивну пісню з давнини:


Вечір


Вечір ходить за селом,
Кута землю тихим сном, –
Сплять тополі
В чистім полі,
Вітер вклався під млином...


"Я вчора знов заснуть не міг..."


Я вчора знов заснуть не міг,
Вночі над річкою блукав...
Не знаю сам, чого шукав,
Не знаю сам, яких доріг.


"Ходить-бродить ніч надворі..."


Ходить-бродить ніч надворі,
Розсипає в небі зорі,

“Місяць в небі ледве блимнув…”


Місяць в небі ледве блимнув,
Пада срібло на луги.
Річка хвилю переливну
Тихо хлюпа в береги.


Над ставом


Над тихим ставом, де вода
Від верб нахилених зелена,
Стою безмовно. Тінь бліда
Від хмари впала біля мене...


"Синій став, тихий плюскіт води..."


Синій став, тихий плюскіт води,
Голуба, голуба далечінь.
Туги повний, прийшов я сюди
Серцем зміряти сонну глибінь...


"Час від часу..."


Вірш у прозі

... Час від часу з берега доноситься легенький подих вітру. Зашумить він протяжно в верхів’ях дерев, затріпоче тихо листками, потім зашелестить в очереті, нарешті вирветься на волю і теплий, і пахучий пробіжить над самою водою.