» Сторінка 6

У Сан Дієго звучала «Червона калина» Івана Коваленка


23 серпня 2014 року Українська громада міста Сан Дiєгo (Каліфорнія, США) святкувала День Незалежності та День Прапора України, влаштувавши благодійний патріотичний захід у парку  San Dieguito County Park з метою збору коштів на підтримку української армії. Під час заходу збиралися благодійні внески, діяв ярмарок, проводилися конкурси, а художник Ігор Куценко за пожертви малював портрети бажаючих.  Біля 200 присутніх зібрали загалом  $2500, що підуть на обладунки нашим воякам.


 

Про шкільний театр, організований подружжям Коваленко


 

Під час недавнього круглого столу на теми культури ентузіасти підняли питання про створення у Боярці муніципального театру. Чи не занадто для нашого бідненького міста з купою соціально-економічних проблем?  І чи взагалі на часі амбітні культурологічні проекти в той час, коли наша Батьківщина піддається підступній повзучій агресії з боку сусідньої держави?..  
Старожили ще пам’ятають, що в Боярці театр уже був – шкільний, аматорський, але разом із тим настільки високого рівня, що збирав на свої вистави численну глядацьку аудиторію. Організували театр вчителі Боярської ЗОШ №1 Іван Юхимович та Ірина Павлівна Коваленки. Іван Коваленко увійшов в історію міста та всієї України як поет-дисидент, але не забуваймо – він був видатним педагогом…   

Слово, обращенное к душам учеников: учителя Ирина Павловна и Иван Ефимович Коваленко. Часть І.


Радислав КОКОДЗЕЙ,
2003, Боярка

Мы сейчас все чаще задумываемся о настоящем и будущем нашей школы. И это понятно: ведь от того, как мы учим детей сегодня, зависит судьба  будущих поколений  и судьба нашей страны. Есть много поводов для беспокойства: и падение престижа учительской профессии, и факты коррупции в учительской среде, и то, что при все усложняющихся программах дети заканчивают школу куда более безграмотными, чем буквально несколько десятилетий назад. Мне кажется, что нужно остановиться в написании все более сложных учебников и погоне за введением бесконечных новшеств в системе народного образования и задуматься: куда мы идем? Без осмысления того лучшего, что было в  школьном образовании раньше, невозможно двигаться вперед.  Но главная наша проблема – это личность учителя, его нравственные качества, его готовность к тяжелому и жертвенному труду. Почти бескорыстному, как на данный момент. Ответы о  будущем нужно искать в прошлом… И мне кажется, что рассказ о супружеской паре учителей Иване Ефимовиче и Ирине Павловне Коваленко из небольшого городка Боярка, расположенного под Киевом, если не ответит на многие вопросы, то хотя бы поставит их, что, на мой взгляд, тоже немаловажно. Вначале я хотел рассказать  об одном очень дружном классе, который вот уже 50 лет собирается каждый год, а  получился рассказ об учителях, которые их так учили и воспитывали, что для каждого из выпускников 1953 года школьные годы стали самым светлым периодом их жизни.  К сожалению, мой рассказ еще и о горькой судьбе выдающихся педагогов в условиях тоталитарной системы.  Но будет ли рождать подобные яркие личности наше, куда более свободное время? Захотят ли самые талантливые и способные представители нашего общества становиться учителями?

Слово, обращенное к душам учеников: учителя Ирина Павловна и Иван Ефимович Коваленко. Часть ІІ.


Продолжение. Начало читайте в Часть І. 
 
 
Вспоминает Лариса Пацановская: «Ирина Павловна вела уроки  тихим голосом, но в классе стояла мертвая тишина, ловилось каждое слово. Преподавание литературы давало благодатный материал. Отталкиваясь от литературного текста, Ирина Павловна готовила нас к будущей жизни, формировала наше сознание. На воспитательных часах она никогда не  делала нам выговоров. Спокойно обрисовывала положение вещей, подсказывала, как выйти из сложившейся ситуации, налаживала наши контакты с другими учителями.»
Вспоминает Нина Клименко: «За что я благодарна Ирине Павловне – это за то, что она привила нам всем любовь к литературе, и не только к русской. Начав читать, мы сразу обратились и к украинской, и к зарубежной литературе. Она открыла нам целый прекрасный мир. Всю жизнь мы очень много читаем.»
«Они были Учителями в высшем понимании этого слова»...

Про Івана Коваленка у Музеї книги і друкарства


15 травня 2008 року на території Києво-Печерської лаври, в Музеї книги і друкарства України відбулося свято поезії та пісні «Жасминовий полон», на котрому поетеса Світлана Суворова презентувала свої нові вірші. Значна частина вечора була присвячена видатному українському поету Івану Коваленку. Розповів про цього митця голова  творчого об’єднання «Боярські майстри» Олександр Корж, котрий говорив   щиро, захоплено, переконливо. Іноді – зі щемом душевним і надривом у голосі. Тому що мова йшла про великого сина Боярки, її гордість літературну і совість позачасову – Івана Юхимовича Коваленка. Й оживали в його розповіді не лише життєві шляхи цієї непересічної постаті, а й сам дух його творчості, який давав наснагу жити, творити й до останніх днів не коритися брехні та свавіллю.
А закінчив свій виступ Олександр Іванович, тримаючи, як найкоштовнішу реліквію, Коваленківські «Перлини», такими словами:
-    Останнім часом з’явилося дуже багато людей, які напрочуд швидко полюбили Україну. Іван Юхимович Коваленко проніс цю любов через усе своє життя…
Пауза. Довга й напружена. В такі миті люди дослухаються до свого серця. В такі миті душі людські дивляться на себе, ніби зі сторони. В такі миті серця мовчати не можуть!
 Як з’ясувалася, творчість Івана Коваленка, добре відома й любима киянами. Одне зі свідчень цього незаперечного факту – поезія Івана Юхимовича, прочитана директором музею книги і друкарства. І схвильовані слова цієї жінки: «Вперше з творчістю Івана Коваленка я познайомилася на сторінках «Літературної України». Яка сильна людина! Який нескорений борець! І який ніжний лірик… На превеликий жаль, я ніде не змогла роздобути бодай одну із трьох збірок Івана Юхимовича.  Тому та газета і зараз моя найбільша реліквія»…
  Звучало у високій залі Поетичне Слово. А у Боярці, в охайному будиночку, який поет  побудував власними руками, продовжують бриніти щирі поетичні слова. І продовжують вони жити в пам’яті його вірної люблячої дружини Ірини Павлівни, кохання до якої Іван Юхимович проніс через усе своє життя.
 
Радислав КОКОДЗЕЙ
За матеріалами «Боярка-інформ»



МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА ПИСЬМЕННИКУ, ВЧИТЕЛЮ І ДИСИДЕНТУ ІВАНУ КОВАЛЕНКУ


13 січня 2014 року на фасаді Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи №1 була урочисто відкрита меморіальна дошка видатному українському письменнику-шістдесятнику, дисиденту та вчителю Коваленку Івану Юхимовичу, який цього дня народився і саме в цей день 1972 року його було арештовано. Через сильний снігопад захід розпочався у приміщенні школи у присутності всіх її учнів, працівників НІЕЗ "Переяслав", міської ради та відділу освіти. Із вітальним словом до присутніх звернулися заступник міського голови Валентина Губенко, колишній політв'язень радянських таборів, історик дисидентського руху Василь Овсієнко та член Національної спілки письменників України, поетеса Наталія Павлик.
Про життєвий і творчий шлях письменника розповідали учні школи, звучали пісні на слова Івана Коваленка та було продемонстровано відеоряд з фотографіями поета і його родини. За станом здоров'я на відкриття меморіальної дошки в честь свого батька із Боярки не змогла приїхати його донька Марія Іванівна, але з родини Коваленків на урочистості із с. Лецьки, де народився поет, завітали Олександр Палагута (сільський голова Лецьок) та Любов Дем'яненко. Під мелодію пісні на слова Івана Коваленка "Ожиємо, брати, ожиєм!", яка вважається неофіційним гімном незалежної України, учасники заходу вийшли у двір до фасаду школи, у якій навчався Іван Юхимович до 1936 року.
Честь відкриття меморіальної дошки було надано лауреату премії ім. Василя Стуса, члену Харківської правозахисної групи Василю Овсієнку та учням школи: переможцю обласної олімпіади з математики Валентину Лесику та переможниці обласного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика Аліні Угнівенко (на фото). Своє слово про звитяжця Духа, патріота України Івана Коваленка сказали доктор педагогічних наук, професор педагогічного університету імені Григорія Сковороди Ганна Токмань, доктор філології, професор, академік НАН України Микола Корпанюк, голова міського осередку Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка "Просвіта" Наталія Заїка та член СПУ, Почесний житель міста, поет Олег Коломієць. Кожен із присутніх на відкритті меморіальної дошки одержав шматочоки запашної хлібини, яку спекли і привезли із рідного села поета.
Виготовлено й відкрито меморіальну дошку Івану Коваленку за сприяння міського голови Олександра Шкіри та Благодійного фонду підтримки історичної і культурної спадщини м. Переяслава-Хмельницького (президент Леонід Мужук), випускника школи No1 Георгія Андреєва та депутата обласної ради Віктора Шеремети. Значну допомогу в організації виготовлення дошки та про ведення її урочистого відкриття надали директор ЗОШ No1 Валентина Дем'яненко, а також педагоги й учні школи.



Лишатись вільним


Невідомий автор

Івану Коваленку
... Душа, що з небом поєдналась
І в небо знову відійшла,
В неволі вільною лишалась
І нам цю думку принесла:
Лишатись вільним в праці, в слові,
В творінні світла і добра.
У нашій пам’яті, в любові,
У кожнім рухові пера!

У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку


У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку
 
13 січня 2014 р. у Переяславі-Хмельницькому відбулася визначна культурна подія. На школі №1 відкрили меморіальну дошку видатному українському поету, дисиденту та вчителю Івану Юхимовичу Коваленку.   
Урочистий захід було приурочено до символічної дати: 13 січня – це день народження поета;  день, коли його було заарештовано у 1972 році, а також день, коли він знову переступив поріг рідної домівки після звільнення.
Відбулася урочиста лінійка учнів школи, під час котрої лунали пісні, написані на слова Івана Коваленка, виступали посадовці і поети.
 
У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку

У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку


Ініціаторка вшанування пам'яті поета, членкиня Національної спілки письменників України Наталія Павлик під час свого виступу  подякувала спонсорам Георгію Андрєєву і Віктору Шереметі за допомогу та прочитала вірш Коваленка «На могилі моїй».  Особливо проникливо прозвучали рядки:
Як дістати хоч знак
Тут за вічним і темним порогом?..
Рідна нене моя!
Я б прилинув з найдальших світів!
Україно моя!
Мені більше не треба нічого,
Тільки ти б ще жила
І ростила могутніх синів!
У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку
  Політв’язень радянських часів, відомий історик дисидентського руху   Василь Овсієнко поділився своїми спогадами про Івана Юхимовича.  І саме він із кращими учнями школи Аліною Угнівенко та Валентином Лесиком мали честь відкрити меморіальну дошку Івану Коваленку на стіні рідної школи поета.
 У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку
 У Переяславі відкрито меморіальну дошку поету Івану Коваленку
 
А потім був невеличкий імпровізований мітинг, де, зважаючи на ситуацію в країні, слова поета, його громадянська позиція, здавалися особливо актуальними. День плакав мокрим снігом. Коли поверталися додому, Наталія Павлик пригадала рядки з  адресованого їй листа, у котрому  поет писав: "Я був у Переяславі, цілував стіни рідної школи"…  13 січня 2014 року разом із цим вологим сніжним поцілунком Іван Юхимович Коваленко повернувся до Переяслава…
Світлана ШЕВЧЕНКО


Про Івана Коваленка у Білій Церкві


 

11 грудня 2013 року у м.Біла Церква відбулися зустрічі доньки поета Івана Коваленка Марії Кириленко  з учнівською молоддю міста. Так, у Білоцерківському колегіумі була організована зустріч з 11-ю группою, 8 клас (класний керівник – Ірина Полякова).
Білоцерківський колегіум є загальноосвітнім навчально-виховним закладом  для обдарованих і здібних дітей з  філософсько-філологічного та суспільно-гуманітарного напрямку. Учні показали підготовлену ними презентацію про Івана Коваленка, виразно прочитали низку віршів поета, після чого пані Марія  розповіла про свого батька та про Молодіжний мистецький фестиваль його імені, котрий щоосені відбувається у місті Боярка. Марія Іванівна запросила підлітків до участі, докладно висвітлила конкурси в рамках Фестивалю, умови проведення, специфіку підготовки.  І окремо зупинилася на Міжнародному поетичному конкурі «Віршована мелодія» та конкурсі читців «Сила слова» як таких, що найбільше відповідають напрямкам колегіуму.  А потім відповіла на численні запитання восьмикласників, які цікавилися  долею поета; тим, як він ще підлітком вижив під час голодомору; як зустрів свою дружину. Були також і питання, що безпосередньо торкалися Фестивалю:  чи можна навчитися складати вірші, як розвинути свій поетичний дар тощо.
Зразу потому відбулася наступна зустріч під назвою "Я все життя складав четвертий іспит…” у Білоцерківській бібліотеці-філії для дітей №1.



Фестиваль ім.І.Коваленка-2012: пісня "Люби Батьківщину"


У рамках поетичного конкурсу «Віршована мелодія» продовжується створення нових пісень. На слова лауреатки "Віршованої мелодії-2012" Ірини Скоробогатової (Дніпропетровська область) композитором Олегом Салівановим написана пісня "Люби Батьківщину". 

Слова Ірина Скоробогатової
Музика Олега Саліванова
Аранжування Олександра Каптюрова
Виконує ансамбль "Алегро" (керівник Олена Дзюба)


Прослухати пісню:


Скачати пісню: Lyubi-Batkvschinu.mp3 [6,73 Mb] (cкачувань: 47)

 

Прослухати мінусовку:
 
Скачати мінусовку: 
Lyubi-Batkvschinu-.mp3 [6,72 Mb] (cкачувань: 41)  
 
Слова до пісні "Люби Батьківщну":