» Сторінка 60

"Зіронько ясна..."


Зіронько ясна,
Ти світиш в холодній безодні.
Світло від тебе
Не дійде крізь чорні роки.
Люди в журбі,
І воно їм потрібне сьогодні.
Чом же самотність
Спліта із проміння вінки?


"Чи доводилось вам..."


Чи доводилось вам
Спати в полі, укрившися небом,
Просто так, горілиць,
На цій теплій і рідній землі?..


"День догоряв хризантемно і айстрово..."


День догоряв хризантемно і айстрово,
Захід зойкнув і тихо поблід.
А якомусь незнаному майстрові
Змалювати хотілося лід.

Він льодово, льодинно, льодисто
Своїм пензлем махнув аж до хмар,
І з’явлись крижини іскристі,
І скотились в далекий пожар.


"Моя весна тепер далека..."


Моя весна тепер далека,
На світі я забув усе,
З вітчизни любої лелека
Вістей хороших не несе.

Туман осінній. Знову тиша,
А листя пада неживе,
Ніхто листа мені не пише,
Ніхто додому не зове...


"Осінь надворі, кохана..."


Осінь надворі, кохана,
Люба, хороша пора,
Падає листя каштана,
Листя осіннє вмира...


"Люба осінь, ти прийшла..."


Люба осінь, ти прийшла,
Липи знову золоті,
Знов пішли мої путі
Від села і до села...


"Ти прийшла, кохана осінь..."


Ти прийшла, кохана осінь,
Розбудила давні сни,
Моє серце вже не просить
Щастя юної весни...


"Опадає тихо листя..."


Опадає тихо листя
У осінньому саду.
Мені знову ніби сниться,
Що я стежкою бреду.

Клени хилять сумні віти,
Щось шепочучи мені.
Налітає з поля вітер
І зникає в далині…


"Опало листя у саду..."


Опало листя у саду,
Лежить ясними пелюстками.
Останній раз туди піду
Пройти знайомими стежками...


Я зараз вже, як дерево осіннє...


Я зараз вже, як дерево осіннє,
Цвіту багряним кольором вмирання.
Мене не гріє сонячне проміння,
Бо надійшла до мене осінь рання...