» Сторінка 62

"День догоряв хризантемно і айстрово..."


День догоряв хризантемно і айстрово,
Захід зойкнув і тихо поблід.
А якомусь незнаному майстрові
Змалювати хотілося лід.

Він льодово, льодинно, льодисто
Своїм пензлем махнув аж до хмар,
І з’явлись крижини іскристі,
І скотились в далекий пожар.


"Моя весна тепер далека..."


Моя весна тепер далека,
На світі я забув усе,
З вітчизни любої лелека
Вістей хороших не несе.

Туман осінній. Знову тиша,
А листя пада неживе,
Ніхто листа мені не пише,
Ніхто додому не зове...


"Осінь надворі, кохана..."


Осінь надворі, кохана,
Люба, хороша пора,
Падає листя каштана,
Листя осіннє вмира...


"Люба осінь, ти прийшла..."


Люба осінь, ти прийшла,
Липи знову золоті,
Знов пішли мої путі
Від села і до села...


"Ти прийшла, кохана осінь..."


Ти прийшла, кохана осінь,
Розбудила давні сни,
Моє серце вже не просить
Щастя юної весни...


"Опадає тихо листя..."


Опадає тихо листя
У осінньому саду.
Мені знову ніби сниться,
Що я стежкою бреду.

Клени хилять сумні віти,
Щось шепочучи мені.
Налітає з поля вітер
І зникає в далині…


"Опало листя у саду..."


Опало листя у саду,
Лежить ясними пелюстками.
Останній раз туди піду
Пройти знайомими стежками...


Я зараз вже, як дерево осіннє...


Я зараз вже, як дерево осіннє,
Цвіту багряним кольором вмирання.
Мене не гріє сонячне проміння,
Бо надійшла до мене осінь рання...


"В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна..."


В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.
Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.
Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,
І удару чекає від владної злої руки...

 

Пісня на слова вірша - "Георгіна"

 

 


 

 

 


Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу...


Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу,
Вона, підкрадаючись, тихо ступа,
Я вчора проходив під в’язом і бачив,
Як перший листочок, кружляючи, впав.