» Сторінка 65

Немеркнуча зоря… згасла


26 вересня 2011 року після важкої тривалої хвороби на 93 році життя померла Ірина Павлівна Коваленко, дружина поета-дисидента Івана Коваленка, оспівана поетом у численних віршах.


Другові


М.Сердюку*

Ти рвешся додому, туди, де поля
Під небом осіннім лежать неозорі,
Де вітер веселий гуля не просторі
І тепло парує розлога рілля...


*Микола Сердюк, університетський товариш подружжя Коваленків


"Не журись, що похмуро надворі..."


Не журись, що похмуро надворі,
Що не йде довгождана весна,
Що в цю любу і жадану пору
Дощ осінній зрина і зрина...

На світанку


Ніч покривало згортає поспішно,
Свіжість і вогкість в повітрі розлиті,
Декілька зірок ще блимають ніжно
І поступово зникають в блакиті...


Загублена пісня


По весні, коли плачуть тополі
І туманом покрита земля,
Я шукатиму пісню у полі –
Там, де знов зеленіє рілля.

У хлібах


Пада промінь сонцесяйний
На хлібів золотоплес,
Я сьогодні незвичайний,
Розхвильований увесь...

Кров - любов


На кленах листя, ніби кров,
У сонячнім промінні.
Чи не отак вмира любов,
Як лист вмира осінній..?

"Надходить осінь. Знову за вікном..."


Надходить осінь. Знову за вікном
З дерев спадає пожовтіле листя,
Озера сплять спокійним тихим сном,
Ріка сумна ледь-ледь уже іскриться...

"Ранок хмурий, ніби сниться..."


Ранок хмурий, ніби сниться,
Глянув знов в моє вікно,
Обірвав вже вітер листя
І розніс його давно...

"Хто це бродить по саду..."


Хто це бродить по саду,
Хто гойдає голі віти?
На чиєму це сліду
Зацвітають дивні квіти?...

 

 

Пісні "Осінь" та  "Осінній ранок"