» Сторінка 65

Чернігівська ніч


Л.Куровській*

Коли посне набрід московський,
Замовкнуть сови і сичі,
З села верта Дмитро Куровський
По темній вулиці вночі...


"Засну вночі, і знову тихий стук..."


Засну вночі, і знову тихий стук:
Вони прийшли побільшувати мук,
Померлих душі... Коли усе засне,
Ви їм чужі. Вони зовуть мене...


Розмова нічних привидів


Привиди бродять вночі по будинку,
Чую їх кроки, лиш очі стулю.
І через них я не маю спочинку,
Довгі години я з ними не сплю...


За чорним порогом


Ясної осінньої днини 27 вересня 2011 року, саме на день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що в Боярці, було відспівано Ірину Павлівну Коваленко – дружину поета-дисидента Івана Юхимовича Коваленка.

„Відходять титани...” – сказала в своєму прощальному слові Заслужений журналіст України, лауреат премії ім. В.Самійленка, депутат Боярської міської ради Ніна Федосіївна Харчук. Дійсно, Ірина Павлівна Коваленко належала до тих титанів, які творили історію України.


Ірину Коваленко поховано поряд із її чоловіком


27 вересня 2011, ясної осінньої днини, на день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що в Боярці, було відспівано Ірину Коваленко, дружину поета-дисидента Івана Коваленка.


Немеркнуча зоря… згасла


26 вересня 2011 року після важкої тривалої хвороби на 93 році життя померла Ірина Павлівна Коваленко, дружина поета-дисидента Івана Коваленка, оспівана поетом у численних віршах.


Другові


М.Сердюку*

Ти рвешся додому, туди, де поля
Під небом осіннім лежать неозорі,
Де вітер веселий гуля не просторі
І тепло парує розлога рілля...


*Микола Сердюк, університетський товариш подружжя Коваленків


"Не журись, що похмуро надворі..."


Не журись, що похмуро надворі,
Що не йде довгождана весна,
Що в цю любу і жадану пору
Дощ осінній зрина і зрина...

На світанку


Ніч покривало згортає поспішно,
Свіжість і вогкість в повітрі розлиті,
Декілька зірок ще блимають ніжно
І поступово зникають в блакиті...


Загублена пісня


По весні, коли плачуть тополі
І туманом покрита земля,
Я шукатиму пісню у полі –
Там, де знов зеленіє рілля.