» Сторінка 66

Туман


Туман прославсь над сонним містом,
Покрив будівлі і сади.
З гілок разочками намиста
Стікають крапельки води...

Утома


Знову утома,
Сум і печаль, –
В вікнах знайома
Засніжена даль...

"Білого снігу високі намети..."


Білого снігу високі намети
Знову до тебе закрили мій шлях…
Все про любов розказали поети,
Все співаки проспівали в піснях...

"Легенькі хмарини пливуть за вікном..."


Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п’янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини...

У лісі


В лісі я ходив весною,
Пахло дубом і сосною,
І хотілось не минать –
Кожне дерево обнять...

Хто це в лісі там говорить?


Хто це в лісі там говорить,
Хто це вітами шумить,
Чи береза білокора
З вітром тихо гомонить?..


„Як довго йшов я до свого народу...”


Так писав поет Іван Юхимович Коваленко в одній зі своїй поезій. Непростим і тернистим був той шлях: через війну, сталінські табори, знищення творчого доробку, переслідування і реабілітацію... Та сьогодні ми з певністю можемо сказати, що віршоване слово поета-дисидента живе в душі його народу...

18 липня 2011 року на могилі відбувся мітинг-реквієм з нагоди 10-річчя з дня смерті поета.

 ...Зовсім простий хрест на могилі. Калина, оспівана поетом... Пекуче сонце в зеніті й схилені в молитви голови... Того дня тут зібралися шанувальники його творчості, друзі, рідні. Щоб вшанувати пам’ять великого українця, поета-дисидента, шістдесятника, вчителя Івана Юхимовича Коваленка.


10-ті роковини зі смерті поета


18 липня 2011 року громадськість відзначила 10-ті роковини з дня смерті Івана Юхимовича Коваленка - поета, дисидента, вчителя.


"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ


Тепло і пам'яті, й любові...

Саме ним відзначалася друга частина вечора, присвячена творчості боярського поета-шістдесятника, дисидента радянських часів Івана Юхимовича Коваленка, твори котрого вивчають на уроках літератури рідного краю в школах, поезією якого захоплюються дорослі, а на слова його віршів пишуть музику...


Поезії Івана Коваленка - у збірнику християнської поезії "Молитва вигнанця"


Пропонований збірник - це не лише книга пам'яті про тих, чиїми молитвами, стражданнями, а подеколи й життям постала незалежна Україна. Це книга унікального досвіду стійкості, непідкупності, непереможності, набутого нашими сучасниками-християнами в умовах гонінь. Зберігати гідність в нелюдських умовах їм допомагали віра в Бога, любов до України та поезія. Гаряче, щире слово не підвладне часу. Воно запалюватиме вогнем серця в годину смутку, в годину випробувань, допоки існує світ. До цієї збірки увійшли наступні поезії Івана Коваленка: "А перший сонет - це сонет про життя...", "Чи то з дерев, чи з неба сипле сніг...", "Чи пережив ти тугу і зневіру...", "Добравсь, доповз, доліз до хати...", "Зберігайте насіння", "Люби мене таким, який я є..."