» Сторінка 66

"Ранок хмурий, ніби сниться..."


Ранок хмурий, ніби сниться,
Глянув знов в моє вікно,
Обірвав вже вітер листя
І розніс його давно...

"Хто це бродить по саду..."


Хто це бродить по саду,
Хто гойдає голі віти?
На чиєму це сліду
Зацвітають дивні квіти?...

 

 

Пісні "Осінь" та  "Осінній ранок"

 

 


Туман


Туман прославсь над сонним містом,
Покрив будівлі і сади.
З гілок разочками намиста
Стікають крапельки води...

Утома


Знову утома,
Сум і печаль, –
В вікнах знайома
Засніжена даль...

"Білого снігу високі намети..."


Білого снігу високі намети
Знову до тебе закрили мій шлях…
Все про любов розказали поети,
Все співаки проспівали в піснях...

"Легенькі хмарини пливуть за вікном..."


Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п’янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини...

У лісі


В лісі я ходив весною,
Пахло дубом і сосною,
І хотілось не минать –
Кожне дерево обнять...

Хто це в лісі там говорить?


Хто це в лісі там говорить,
Хто це вітами шумить,
Чи береза білокора
З вітром тихо гомонить?..


„Як довго йшов я до свого народу...”


Так писав поет Іван Юхимович Коваленко в одній зі своїй поезій. Непростим і тернистим був той шлях: через війну, сталінські табори, знищення творчого доробку, переслідування і реабілітацію... Та сьогодні ми з певністю можемо сказати, що віршоване слово поета-дисидента живе в душі його народу...

18 липня 2011 року на могилі відбувся мітинг-реквієм з нагоди 10-річчя з дня смерті поета.

 ...Зовсім простий хрест на могилі. Калина, оспівана поетом... Пекуче сонце в зеніті й схилені в молитви голови... Того дня тут зібралися шанувальники його творчості, друзі, рідні. Щоб вшанувати пам’ять великого українця, поета-дисидента, шістдесятника, вчителя Івана Юхимовича Коваленка.


10-ті роковини зі смерті поета


18 липня 2011 року громадськість відзначила 10-ті роковини з дня смерті Івана Юхимовича Коваленка - поета, дисидента, вчителя.