» Сторінка 8

«Боярський Хрещатик» зібрав талановиту молодь з усієї України


 

1 листопада у Києво-Святошинському центрі творчості молоді  «Оберіг» в рамках Молодіжного мистецького фестивалю імені І.Коваленка відбувся конкурс гітаристів «Боярський Хрещатик-2014». Вже втретє Боярка збирає майбутню музичну еліту України. Класична гітара – благородний музичний інструмент, що чарує, дивує, створює неповторну атмосферу духовності і добра.  Все це так необхідно всім нам у ці важкі часи…
Конкурсна програма була вкрай цікавою та насиченою. На поважне журі чекали виступи 32 виконавців з різних куточків України. Були представлені міста Новий Буг, Гнівань, Дніпропетровськ,  Кривий Ріг,  Кіровоград,  Іллічівськ, Миколаїв,  Суми,  Конотоп,  Вишневе,  Хмельницький і – звичайно! –  Боярка; села та селища  Київської, Одеської, Хмельницької та Вінницької областей.  Конкурсантів підготували наступні музичні учбові заклади:  Сумське вище училище ім. Д.Бортнянського; Миколаївський коледж культури і мистецтв;  Хмельницьке музичне училище ім. В.І.Заремби; Дніпропетровська консерваторія ім. Глінки;  Київський національний університет культури і мистецтв;  Донецька музична академія; Київський інститут музики ім. Р.М.Глієра, Петрівська дитяча школа мистецтв;  КПНЗ «Вишнівська дитяча школа мистецтв»; Навчально-оздоровчий комплекс Київського військового ліцею імені Івана Богуна; Софіївсько-Борщагівська філія Петрівської дитячої школи мистецтв; Дитяча музична школа № 31 міста Києва і – звичайно! – Боярська дитяча школа мистецтв.
Виконавську майстерність учасників оцінювала висококваліфікована суддівська колегія у наступному складі:
  • Жадько Вікторія Анатоліївна – голова журі, заслужена артистка України, диригент симфонічних оркестрів, лауреат всеукраїнських та міжнародних професійних конкурсів, професор Київського національного університету культури і мистецтв;
  • Саліванов Олег Григорович – віце-президент Фестивалю, музикант і автор пісень, композитор,  професійний гітарист, викладач вищої категорії  по класу  гітари в дитячій музичній школі міста Києва;
  • Литовченко Тетяна Володимирівна – викладач-методист Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського;
  • Сологуб Вікторія Даріївна – старший викладач Миколаївського коледжу культури і мистецтв, кандидат педагогічних наук, лауреат міжнародних конкурсів та фестивалів, арт-директор міжнародного фестивалю «Віват, гітаро!».

З   результатами конкурсу можна ознайомитись у розділі «Гітаристи-переможці».  


«Сила слова»: Ми воскреснем, розпрямимось, встанем!


 

 

18 жовтня 2014 року в Києво-Святошинському районному центрі творчості молоді «Оберіг» (м.Боярка) відбулося урочисте відкриття молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка,  започаткованого в пам'ять про видатного поета, вчителя та дисидента радянських часів.  «Людино, розцвіти!» - це незмінне гасло Фестивалю, котрий  традиційно стартував  конкурсом читців «Сила слова-2014».
 
Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка – це свято творчості, таланту та натхнення.  Традиційно його відкриває конкурс читців «Сила слова», котрий цього року об’єднав 55 читців з навчальних закладів Києво-Святошинського району та міста Києва. Майстерність конкурсантів оцінювала команда професіоналів: Євгенія Непиталюк – голова журі,  старший викладач кафедри режисури телебачення КНУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого, телевізійний редактор, сценарист; Павло Голов –  старший викладач кафедри сценічної мови КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, диктор, актор дублювання та озвучування; Ілона Бойко – тренер з риторики й ораторської майстерності, актриса кіно; Алла Махмудівна Бінєєва – викладач сценічної мови Київського Міжнародного Університету, актриса театру «Браво» та театру «Сузір’я»; Марія Іванівна Кириленко – почесний Президент Фестивалю, донька поета Івана Коваленка...

Пісня на слова Івана Коваленка "Тиха зірка"


Нова пісня на слова Івана Коваленка! Щороку Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка відкривається новою піснею на слова поета. У 2014 році - це "Тиха зірка"! Автор музики і виконавець - Сергій Юрченко.
"Тиха зірка" - особливий вірш, з багатим філософським сенсом... А пісня вийшла легкою, чарівною і мелодійною... Тепер у однойменного конкурсу співаної поезії буде свій музичний символ і оберіг.
 
Слова: Іван Коваленко
Музика: Сергій Юрченко
Аранжування:  Олександр Казмирович 
Виконання: Сергій Юрченко
 
 
 Слухати пісню "Тиха зірка":
 
 Скачати пісню "Тиха зірка"
497-TYHA-ZIRKA-Urchenko.mp3 [4,88 Mb] (cкачувань: 470)
 
Далі - мінусовка та слова до пісні "Тиха зірка"
 
...........

Відбувся конкурс читців "Сила слова-2014"


 

18 жовтня 2014 року  у Боярці, в Києво-Святошинському районному центрі творчості молоді «Оберіг» відлунав конкурс читців «Сила слова-2014», в якому взяли участь 55 учасників з навчальних закладів району та міста Києва.
Конкурсу передувало урочисте відкриття Молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка, в рамках котрого і відбувся конкурс. Приємним сюрпризом для всіх стала прем’єра пісні на слова І.Коваленка «Тиха зірка», презентована автором - солістом Заслуженого  академічного ансамблю пісні і танцю збройних сил України Сергієм Юрченко.

 
Також у виконанні Сергія прозвучала нова інтерпретація пісні на слова поета «Ожиємо, брати» у авторському сольному виконанні. Це стало можливим за підтримки кандидата у народні депутати ВР Анатолія Федорука.
Уже втретє фестиваль збирає та  об’єднує гарячі серця та творчі, неспокійні душі учасників і організаторів цього неймовірного дійства. Привітати конкурсантів та засвідчити відкриття фестивалю завітали міський голова Боярки Тарас Добрівський разом зі своїм заступником Валерієм Дубовецьким.  
Атмосфера конкурсу була напрочуд дружньою: всі учасники уважно слухали один одного, підтримували та дарували гучні оплески, а від чарівної, самобутньої поезії Івана Коваленка інколи просто завмирало серце…
Та конкурс – це конкурс. Перед членами журі стояло нелегке завдання, адже серед такої кількості талановитих читців обрати найкращих було дуже складно. Виконавську майстерність учасників оцінювала суддівська колегія у наступному складі:

 

 

Голова журі:
Непиталюк Євгенія Володимирівна – старший викладач кафедри режисури телебачення КНУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого, телевізійний редактор, сценарист.

Члени журі:
Голов Павло Вікторович – старший викладач кафедри сценічної мови КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, диктор, актор дублювання та озвучування;
Бойко Ілона Михайлівна – тренер з риторики й ораторської майстерності, актриса кіно;
Бінєєва Алла Махмудівна – викладач сценічної мови Київського Міжнародного Університету, актриса театру «Браво» та театру «Сузір’я»;
Кириленко Марія Іванівна – почесний Президент Фестивалю, донька поета Івана Коваленка.
 
Тетяна СКОЧКО, педагог-організатор ТЦМ «Оберіг»
 

Про Івана Коваленка на Форумі української молоді діаспори "Франківськ-2014"


 

На Прикарпатті з успіхом пройшов Форум української молоді діаспори «Франківськ-2014», організатором якого виступив Світовий Конгрес Українських Молодіжних Організацій (СКУМО). В рамках Конгресу було проведено низку тематичних сесій, під час яких представники діаспори з понад двадцяти держав світу обговорили економічні, політичні, інформаційні та інші питання. На одному з таких зібрань 21 серпня у селищі міського типу Ворохта молоді українці з різних куточків світу почули і про поета-дисидента Івана Коваленка. Культурний та громадський діяч, збирач українських пісень Ігор Равренчук розповів про життєвий шлях поета, презентував  сайт, присвячений його творчості, прочитав вірші.

У Сан Дієго звучала «Червона калина» Івана Коваленка


23 серпня 2014 року Українська громада міста Сан Дiєгo (Каліфорнія, США) святкувала День Незалежності та День Прапора України, влаштувавши благодійний патріотичний захід у парку  San Dieguito County Park з метою збору коштів на підтримку української армії. Під час заходу збиралися благодійні внески, діяв ярмарок, проводилися конкурси, а художник Ігор Куценко за пожертви малював портрети бажаючих.  Біля 200 присутніх зібрали загалом  $2500, що підуть на обладунки нашим воякам.


 

Про шкільний театр, організований подружжям Коваленко


 

Під час недавнього круглого столу на теми культури ентузіасти підняли питання про створення у Боярці муніципального театру. Чи не занадто для нашого бідненького міста з купою соціально-економічних проблем?  І чи взагалі на часі амбітні культурологічні проекти в той час, коли наша Батьківщина піддається підступній повзучій агресії з боку сусідньої держави?..  
Старожили ще пам’ятають, що в Боярці театр уже був – шкільний, аматорський, але разом із тим настільки високого рівня, що збирав на свої вистави численну глядацьку аудиторію. Організували театр вчителі Боярської ЗОШ №1 Іван Юхимович та Ірина Павлівна Коваленки. Іван Коваленко увійшов в історію міста та всієї України як поет-дисидент, але не забуваймо – він був видатним педагогом…   

Слово, обращенное к душам учеников: учителя Ирина Павловна и Иван Ефимович Коваленко. Часть І.


Радислав КОКОДЗЕЙ,
2003, Боярка

Мы сейчас все чаще задумываемся о настоящем и будущем нашей школы. И это понятно: ведь от того, как мы учим детей сегодня, зависит судьба  будущих поколений  и судьба нашей страны. Есть много поводов для беспокойства: и падение престижа учительской профессии, и факты коррупции в учительской среде, и то, что при все усложняющихся программах дети заканчивают школу куда более безграмотными, чем буквально несколько десятилетий назад. Мне кажется, что нужно остановиться в написании все более сложных учебников и погоне за введением бесконечных новшеств в системе народного образования и задуматься: куда мы идем? Без осмысления того лучшего, что было в  школьном образовании раньше, невозможно двигаться вперед.  Но главная наша проблема – это личность учителя, его нравственные качества, его готовность к тяжелому и жертвенному труду. Почти бескорыстному, как на данный момент. Ответы о  будущем нужно искать в прошлом… И мне кажется, что рассказ о супружеской паре учителей Иване Ефимовиче и Ирине Павловне Коваленко из небольшого городка Боярка, расположенного под Киевом, если не ответит на многие вопросы, то хотя бы поставит их, что, на мой взгляд, тоже немаловажно. Вначале я хотел рассказать  об одном очень дружном классе, который вот уже 50 лет собирается каждый год, а  получился рассказ об учителях, которые их так учили и воспитывали, что для каждого из выпускников 1953 года школьные годы стали самым светлым периодом их жизни.  К сожалению, мой рассказ еще и о горькой судьбе выдающихся педагогов в условиях тоталитарной системы.  Но будет ли рождать подобные яркие личности наше, куда более свободное время? Захотят ли самые талантливые и способные представители нашего общества становиться учителями?

Слово, обращенное к душам учеников: учителя Ирина Павловна и Иван Ефимович Коваленко. Часть ІІ.


Продолжение. Начало читайте в Часть І. 
 
 
Вспоминает Лариса Пацановская: «Ирина Павловна вела уроки  тихим голосом, но в классе стояла мертвая тишина, ловилось каждое слово. Преподавание литературы давало благодатный материал. Отталкиваясь от литературного текста, Ирина Павловна готовила нас к будущей жизни, формировала наше сознание. На воспитательных часах она никогда не  делала нам выговоров. Спокойно обрисовывала положение вещей, подсказывала, как выйти из сложившейся ситуации, налаживала наши контакты с другими учителями.»
Вспоминает Нина Клименко: «За что я благодарна Ирине Павловне – это за то, что она привила нам всем любовь к литературе, и не только к русской. Начав читать, мы сразу обратились и к украинской, и к зарубежной литературе. Она открыла нам целый прекрасный мир. Всю жизнь мы очень много читаем.»
«Они были Учителями в высшем понимании этого слова»...

Про Івана Коваленка у Музеї книги і друкарства


15 травня 2008 року на території Києво-Печерської лаври, в Музеї книги і друкарства України відбулося свято поезії та пісні «Жасминовий полон», на котрому поетеса Світлана Суворова презентувала свої нові вірші. Значна частина вечора була присвячена видатному українському поету Івану Коваленку. Розповів про цього митця голова  творчого об’єднання «Боярські майстри» Олександр Корж, котрий говорив   щиро, захоплено, переконливо. Іноді – зі щемом душевним і надривом у голосі. Тому що мова йшла про великого сина Боярки, її гордість літературну і совість позачасову – Івана Юхимовича Коваленка. Й оживали в його розповіді не лише життєві шляхи цієї непересічної постаті, а й сам дух його творчості, який давав наснагу жити, творити й до останніх днів не коритися брехні та свавіллю.
А закінчив свій виступ Олександр Іванович, тримаючи, як найкоштовнішу реліквію, Коваленківські «Перлини», такими словами:
-    Останнім часом з’явилося дуже багато людей, які напрочуд швидко полюбили Україну. Іван Юхимович Коваленко проніс цю любов через усе своє життя…
Пауза. Довга й напружена. В такі миті люди дослухаються до свого серця. В такі миті душі людські дивляться на себе, ніби зі сторони. В такі миті серця мовчати не можуть!
 Як з’ясувалася, творчість Івана Коваленка, добре відома й любима киянами. Одне зі свідчень цього незаперечного факту – поезія Івана Юхимовича, прочитана директором музею книги і друкарства. І схвильовані слова цієї жінки: «Вперше з творчістю Івана Коваленка я познайомилася на сторінках «Літературної України». Яка сильна людина! Який нескорений борець! І який ніжний лірик… На превеликий жаль, я ніде не змогла роздобути бодай одну із трьох збірок Івана Юхимовича.  Тому та газета і зараз моя найбільша реліквія»…
  Звучало у високій залі Поетичне Слово. А у Боярці, в охайному будиночку, який поет  побудував власними руками, продовжують бриніти щирі поетичні слова. І продовжують вони жити в пам’яті його вірної люблячої дружини Ірини Павлівни, кохання до якої Іван Юхимович проніс через усе своє життя.
 
Радислав КОКОДЗЕЙ
За матеріалами «Боярка-інформ»