100 років із дня народження поета-дисидента Івана Коваленка


13 січня 2019 року виповнилося 100 років із дня народження видатного українського поета-дисидента Івана Юхимовича Коваленка.


Коваленко Іван Юхимович (13.01.1919, Лецьки – † 18.07.2001, Боярка) – видатний український поет, дисидент, політв'язень радянських часів, учитель. Внутрішньо незалежний та безкомпромісний, він ніколи не співпрацював із тоталітарним режимом. Працював учителем іноземних мов у Чернігові та Боярці, що під Києвом. У 1972 році його було заарештовано під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Карався І.Коваленко в уральському таборі суворого режиму «Перм-35» разом із іншими відомими дисидентами. Реабілітований у 1991 році. За часи Незалежності були видані поетичні збірки Івана Коваленка «Недокошений луг» (1995 р.), «Джерело» (1999р.), «Учитель» (2009р.), «Порив до небес» (2012 р.) та повне зібрання творів «Перлини» (2006 р.).


На жаль, багато ранніх творів поета загинуло під час Другої світової війни, а значна частина творчого доробку зрілих літ була втрачена через арешт та слідство. Так само майже все, що писав поет у слідчому ізоляторі, на етапах і в таборі було знищено. Але попри всі драматичні повороти долі творчий доробок Івана Коваленка нараховує близько 400 поетичних, публіцистичних творів та перекладів.


„Усе на цім світі зника і сплива, та Слово не згине без нашої згоди…”, - писав поет. Дружина поета Ірина Коваленко та донька Марія Кириленко дбайливо берегли, розмножували, впорядковували вірші, формували збірки… З часом донька зробила все для того, щоб творчість Івана Коваленка була в повному обсязі представлена в Інтернеті (сайт Івана Коваленка має потужну географію – українці є таки повсюди). Але зусилля сім’ї були б марні, якби не допомога тих, хто не давав своєї згоди на те, щоб загинуло поетове слово. За радянської влади вірші Івана Коваленка передавались людьми з рук у руки як велика цінність, духовний скарб, ідеологічна зброя. Ризикуючи власною свободою, українці зберігали, розмножували та поширювали поезії Коваленка. Іван Коваленко за життя отримав те, що є найдорожчим і найціннішим для митця, – визнання, увагу та любов до своєї творчості широкого загалу.


На слова віршів Івана Коваленка створено близько 40 пісень. Літературні та музичні заходи, присвячені творчості Івана Коваленка, відбулися в Національній спілці письменників, у Будинку вчителя, в Елітарній світлиці, в Національній філармонії України. Пісні на слова І.Коваленка композиторів Олега та Вікторії Саліванових звучали у виконанні Народних артистів України Віктора Шпортька та Олександра Василенка; Заслужених артистів України Руслани Лоцман, братів Петра та Павла Приймаків. Власні пісні на слова Івана Коваленка виконують Заслужені артисти України Інна Андріяш, Віталій Свирид, Сергій Юрченко та майстри співаної поезії Тетяна Володай, Володимир Вишняк, Олександра Малаш.


Вулиці Івана Коваленка є в селі Лецьки, де поет народився, у Переяслав-Хмельницькому, де вчився, а також у Боярці, що під Києвом, де прожив більшу частину свого життя та знайшов вічний спочинок. Меморіальні дошки розміщені на його будинку в Боярці та на будівлі школи №1 в Переяславі-Хмельницькому, де Іван здобував середню освіту. Готується до встановлення меморіальна дошка на будівлі Боярської ЗОШ №1 педагогам поету-дисиденту Івану Юхимовичу Коваленку та його дружині Ірині Павлівні, якій в 2019 році також виповнюється 100 років із дня народження.

Бібліографія публікацій про Івана Коваленка багата та різноманітна. Життєвий шлях та творчість поета вивчали історик Сергій Білоконь (Шістдесятник Іван Коваленко, «Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: збірник статей», Вип. 7, 2004), науковець Наталія Павлик («Література Переяславщини. Сучасність», Літературно-критична монографія, 2013), філолог та журналіст Радислав Кокодзей (журнали «Гуманітарні науки», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» «Київ», «Літературний Чернігів», газети «Літературна Україна», «Українська мова та література», «Сільська школа», «Дзеркало тижня»). Про поета писали журналісти Владислав Савенок, Тетяна Зубкова, Аліна Третяк та багато інших. Творчість Івана Коваленка вивчають у школах та вишах на уроках літератури рідного краю. Молоді люди пишуть дослідження творчості Івана Коваленка до Малої Академії Наук, захищають магістерські роботи, беруть участь у Молодіжному мистецькому фестивалі імені Івана Коваленка, де настільки сильно та проникливо читають твори поета, що слухачі не можуть втриматися від сліз. Молодь сприймає творчість Коваленка як сучасну – адже писав поет на вічні теми, які ніколи не втратять своєї актуальності.


З 2012 року в місті Боярка щороку проходить Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Логотип Фестивалю – це чарівна фантастична квітка-зірка, що символізує молоду людину, яка розцвітає усіма своїми талантами. У рамках Фестивалю проходить чотири конкурси: поетичний конкурс «Віршована мелодія», конкурс читців «Сила слова», вокальний конкурс «Осіння пісня», конкурс гітаристів «Боярський Хрещатик» та урочистий заключний гала-концерт. Фестиваль виборює статус Міжнародного. Будемо сподіватися, що у рік сторіччя з дня народження поета це стане реальністю. 


Минулого року було завершено документальний фільм «Дума про вчителів», який одразу пройшов багатьма телеканалами України. Автор сценарію і режисер – Богдан Гнатюк, оператор – Олександр Скудар, продюсер – Володимир Вітюк, композитор – Олег Саліванов. Тривалість фільму – 53 хвилини. Цей фільм присвячений поету Івану Юхимовичу Коваленку та його дружині Ірині Павлівні.


Про Олеся Коваленка


 

Про Олеся Коваленка

 

 
Олесь Коваленко (*6 грудня 1945, Чернігів — † 17 січня 2012, Київ)  – відомий український перекладач, син Івана Коваленка. У 1967 р. закінчив Національний університет імені Т.Г.Шевченка (перекладацький відділ факультету іноземних мов). З 1947 року проживав у м.Боярка, Київської області, а з 1973 року – в м.Києві. Володів більш, як 10-ма іноземними мовами, мав енциклопедичні знання. З 1967 року працював у «Інтуристі».   Завдяки вродженому хисту до іноземних мов та надзвичайній працелюбності досить рано досяг значних успіхів.  У віці 22 років  був направлений  у  закордонне відрядження в АРЄ, де у 1967-1969 рр.  працював перекладачем на риболовецькому траулері  і вже тоді перекладав з 9 іноземних мов. З 1969 працював старшим гідом-перекладачем  в «Інтуристі». Дотепний, іронічний, з аналітичним складом розуму, був яскравою харизматичною особистістю. Перед ним відкривалося блискуче майбутнє.  За його кандидатуру змагалися МЗС України та Генштаб Міністерства оборони СРСР. Проте   через арешт та ув’язнення  у 1972 р. свого батька поета-дисидента Івана Коваленка кар'єра Олеся Коваленка була зламана. Він став «невиїзним», в Україні його також не допускали до роботи з іноземцями. З того часу працював у бюро перекладів та викладав на курсах послідовного перекладу при «Інтуристі». Загалом пропрацював в «Інтуристі» біля 40 років.  Похований у м.Боярка.
Олесь Коваленко заклав стандарти перекладу юридичних документів на різні мови. За часів Незалежності України став найбільш затребуваним перекладачем офіційних документів для Верховної Ради та Міністерства закордонних справ України. Майстер художнього перекладу. Багато років співпрацював із англомовною версією журналу «Україна», робив переклади художньої прози українських авторів. Переклав на англійську мову низку творів українських класиків: П.Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні»), І.Нечуя-Левицького(«Микола Джеря»), М.Вовчок («Інститутка», «Кармелюк»), оповідання І.Франка, М.Коцюбинського, С.Васильченка, А.Тесленка тощо. На високому художньому рівні передавав образність української мови та національний колорит. Перекладені О.Коваленком твори можна знайти в провідних бібліотеках світу.

 

Див. Список основних художніх перекладів Олеся Коваленка. 


Основні художні переклади Олеся Коваленка


  1. Myrnyi, Panas.   Do Oxen Low When Mangers Are Full? /Kiev: Dnipro, 1990. 330 p. /Tr. by Oles Kovalenko
  2. Nechui-Levyts'kyi, Ivan. Mikola Dzherya: a long story. / Ivan Nechuy-Levitsky. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Volodimir Poltavets. Kiev: Dnipro, 1985. 161 p. illus.
  3. Vovchok, Marko. After Finishing School; a story. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Serhiy Adamovich. Kiev: Dnipro, 1983. 123 p. illus. (part col.) B145.
  4. Vovchok, Marko. Karmelyuk; a tale. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Kiev: Dnipro, 1981. 41 p. illus.
  5. Teslenko, Arkhyp. Stories / Arkhip Teslenko. Kiev: Dnipro, 1981. 231 p. In town / Tr. by Oles Kovalenko.
  6. Love thy neighbor / Stories / Stepan Vasilchenko. Tr. from the Ukrainian  by Oles Kovalenko. Ill. by Vasil Yevdokimenko. Kiev: Dnipro, 1984. 214 p. ill. (part col.).
  7. Vasyl'chenko, Stepan. Stories / Stepan Vasilchenko. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Vasil Yevdokimenko. Kiev: Dnipro, 1984. 214 p. ill. (part col.).
  8. Kotsiubyns'kyi, Mykhailo. Fata Morgana and Other Stories / Mikhailo Kotsyubinsky. Kiev: Dnipro, 1980. 406 p. The witch / Tr. by Oles Kovalenko.
  9. Franko, Ivan. Short Stories. Pure race / The thistles / Tr.by Oles Kovalenko.Kiev: Dnipro, 1977. 149 p. port.

Євген Сверстюк*


"Мені приємно було колись познайомитись з Іваном Коваленком і з його віршем „Червона калина”, сповненим духом вірності і любові. В зоні №35 були Іван Світличний, Ігор Калинець, Семен Глузман, Валерій Марченко і дуже різні люди, але запитайте тих політв’язнів, які досиджували свої 25-літні терміни – і вони найбільше люблять Івана Коваленка, і знають Івана Коваленка, і просять їм надіслати ще його вірші. Отже, Коваленко у своїх віршах ніс дух вірності і любові, який, власне, і є тим стрижнем, на якому тримається наша культура"**
_______________________
*Філософ, поет, правозахисник, багаторічний політв’язень, редактор газети "Наша Віра".
** З виступу на вечорі в "Елітарній світлиці" (тема "Світ поезії), 1 листопада 2006 р.


Іван Драч*


"Якщо кваліфіковано, до самих глибин вивчати творчість Івана Коваленка і якщо порівнювати його поезії з іншими класичними віршованими творами, то це – як найвишуканіша вишивка білим по білому. Віршам Івана Коваленка притаманна віртуозна простота, яка знайдена поетом на такому рівні, на якому іншим це не вдавалося. Ця грандіозна, ця дивовижна сила простоти, оця вишивка білим по білому, назавжди залишиться в моїй душі"**.

________________
*Видатний український поет, перекладач, кінодраматург і громадсько-політичний діяч, Герой України
** З виступу на вечорі в "Елітарній світлиці" (тема "Світ поезії), 1 листопада 2006 р.


Іван Світличний*


"Переді мною як літературним редактором пройшли тисячі віршів різних поетів, але жодного разу я не зустрічав таких, як ваші. Вони містять у собі якусь таїну, в них є щось нове. Вони припадають до душі, хвилюють і запам’ятовуються. З усіх, кого я знаю, ви найближче підійшли до читача. Ви справжній народний поет.”

_________________ 

*Мовознавець, літературний критик, поет, співв'язень Івана Коваленка
 


Історія створення вірша «Прощайте, славне товариство»…


1977 рік… Перебування Івана Коваленка в суворому уральському таборі для політв'язінів добігало кінця… Позаду були п'ять років не лише страждань і дуже непростих випробувань для немолодого хворого поета, але й розкіш найвишуканішого спілкування – тоді в таборах перебувала духовна еліта нації. Надійшов час розставання не просто із співв'язнями, але й із справжніми побратимами, однодумцями, друзями по поетичному цеху…  


"На 9 квітня 1939 року". Історія написання вірша.


«На 9 квітня 1939 року» - дуже зворушливий автобіографічний вірш Івана Коваленка, який він присвятив своїй дружині Ірині. 9 квітня 1939 року був день їх першого побачення. На той час Іван та Ірина були студентами романо-германського факультету Університету імені Т.Г.Шевченка. Місцем їхнього побачення став пам’ятник Шевченку, що буквально за місяць до того (6 березня 1939 року) був встановлений навпроти Університету. Дійсно, цього дня була перша весняна злива – справжня, бурхлива, з громом і блискавкою, потоками води…


Робота про творчість І.Коваленка отримала відзнаку на конкурсі «СТИЛОС».



Олена Рижанкова, учениця 10-го класу Криворізької ЗОШ № 121, посіла 3-тє місце зі своєю науковою роботою МАН України «Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка» (науковий керівник – Світлана Макаренкова) на I-му учнівському конкурсі пошукових і творчих робіт «СТИЛОС» Криворізького державного педагогічного університету.
29 березня 2018 року на базі факультету української філології Криворізького державного педагогічного університету відбувся I учнівський конкурс пошукових і творчих робіт з української та світової літератур, української мови «СТИЛОС». (Стилос – це перо; інструмент фіксування думки та краси; символ мистецтва.)

В Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря?


З інтерв’ю Марії Кириленко, доньки поета Івана Коваленка, Олені Рижанковій в рамках наукової роботи «Дискурс патріотизму у творах Івана Коваленка» (Криворізька ЗОШ №121)

- Маріє Іванівно, багато читачів переконані, що в Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря. Що ви з цього приводу думаєте?
 
Так, думку, що в Івана Коваленка вселилася душа Кобзаря, я неодноразово чула від дуже різних поціновувачів творчості Коваленка.  Особливий сакральний зв’язок із Тарасом Шевченком відчував і сам поет. У своєму вірші «Задумуюсь глибоко часом…» він згадує в цьому контексті перевтілення душ. Порівнюючи факти своєї біографії і життєвого шляху Тараса Шевченка, Коваленко відмічає те, що їх єднає:  селянське походження; переслідування обох за вірші – «муза, у ланці закута»; географічна близькість місць покарання – «слово прокляте – Урал»; схожі теми віршів – «і плач, і верба, і калина»;  однакова стражденна любов до Батьківщини – «та ж сама любов до Вкраїни, що серце мені пропекла», і однакова міра душевних страждань - «караюсь не гірше за нього…».
По «Кобзарю» Тараса Шевченка малий Іван вчився читати, це була книга, до якої він найчастіше звертався у своєму житті: «Кобзар» завжди лежав у нього на столі. Шевченкові присвячена низка поезій Коваленка, був період, коли він захопився віршуванням у шевченковому стилі, написавши велику поему на 60 сторінок – на жаль, цей твір був знищений спецслужбами після арешту (залишилося тільки декілька уривків). Про все це можна прочитати в моїй статті «Роль Тараса Шевченка у творчій та життєвій долі поета-дисидента Івана Коваленка» з підбіркою віршів Коваленка на цю тему. 
Особисто я не схильна до містики, тому вважаю, що більш доречно говорити про особливу, глибинну спорідненість душ, деякі біографічні збіги, спільні ідеали, які єднають постаті цих поетів.  Зокрема, обидва сприймали поетичне слово як зброю…  І, звичайно, той особливий відгук, який твори цих митців знаходять у душах українців.  
Дуже зворушливо і показово, що прості люди інтуїтивно сприймають Івана  Коваленка як постать, що за масштабом рівна Шевченку. Доки науковці тільки збираються вивчати творчість Коваленка, українці вже давно оцінили його і винесли свій вердикт. «Мене спочатку визнають знизу», - любив повторювати Іван Коваленко. Так і відбувається…