Про Олеся Коваленка


 

Про Олеся Коваленка

 

 
Олесь Коваленко (*6 грудня 1945, Чернігів — † 17 січня 2012, Київ)  – відомий український перекладач, син Івана Коваленка. У 1967 р. закінчив Національний університет імені Т.Г.Шевченка (перекладацький відділ факультету іноземних мов). З 1947 року проживав у м.Боярка, Київської області, а з 1973 року – в м.Києві. Володів більш, як 10-ма іноземними мовами, мав енциклопедичні знання. З 1967 року працював у «Інтуристі».   Завдяки вродженому хисту до іноземних мов та надзвичайній працелюбності досить рано досяг значних успіхів.  У віці 22 років  був направлений  у  закордонне відрядження в АРЄ, де у 1967-1969 рр.  працював перекладачем на риболовецькому траулері  і вже тоді перекладав з 9 іноземних мов. З 1969 працював старшим гідом-перекладачем  в «Інтуристі». Дотепний, іронічний, з аналітичним складом розуму, був яскравою харизматичною особистістю. Перед ним відкривалося блискуче майбутнє.  За його кандидатуру змагалися МЗС України та Генштаб Міністерства оборони СРСР. Проте   через арешт та ув’язнення  у 1972 р. свого батька поета-дисидента Івана Коваленка кар'єра Олеся Коваленка була зламана. Він став «невиїзним», в Україні його також не допускали до роботи з іноземцями. З того часу працював у бюро перекладів та викладав на курсах послідовного перекладу при «Інтуристі». Загалом пропрацював в «Інтуристі» біля 40 років.  Похований у м.Боярка.
Олесь Коваленко заклав стандарти перекладу юридичних документів на різні мови. За часів Незалежності України став найбільш затребуваним перекладачем офіційних документів для Верховної Ради та Міністерства закордонних справ України. Майстер художнього перекладу. Багато років співпрацював із англомовною версією журналу «Україна», робив переклади художньої прози українських авторів. Переклав на англійську мову низку творів українських класиків: П.Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні»), І.Нечуя-Левицького(«Микола Джеря»), М.Вовчок («Інститутка», «Кармелюк»), оповідання І.Франка, М.Коцюбинського, С.Васильченка, А.Тесленка тощо. На високому художньому рівні передавав образність української мови та національний колорит. Перекладені О.Коваленком твори можна знайти в провідних бібліотеках світу.

 

Див. Список основних художніх перекладів Олеся Коваленка. 


Основні художні переклади Олеся Коваленка


  1. Myrnyi, Panas.   Do Oxen Low When Mangers Are Full? /Kiev: Dnipro, 1990. 330 p. /Tr. by Oles Kovalenko
  2. Nechui-Levyts'kyi, Ivan. Mikola Dzherya: a long story. / Ivan Nechuy-Levitsky. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Volodimir Poltavets. Kiev: Dnipro, 1985. 161 p. illus.
  3. Vovchok, Marko. After Finishing School; a story. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Serhiy Adamovich. Kiev: Dnipro, 1983. 123 p. illus. (part col.) B145.
  4. Vovchok, Marko. Karmelyuk; a tale. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Kiev: Dnipro, 1981. 41 p. illus.
  5. Teslenko, Arkhyp. Stories / Arkhip Teslenko. Kiev: Dnipro, 1981. 231 p. In town / Tr. by Oles Kovalenko.
  6. Love thy neighbor / Stories / Stepan Vasilchenko. Tr. from the Ukrainian  by Oles Kovalenko. Ill. by Vasil Yevdokimenko. Kiev: Dnipro, 1984. 214 p. ill. (part col.).
  7. Vasyl'chenko, Stepan. Stories / Stepan Vasilchenko. Tr. from the Ukrainian by Oles Kovalenko. Ill. by Vasil Yevdokimenko. Kiev: Dnipro, 1984. 214 p. ill. (part col.).
  8. Kotsiubyns'kyi, Mykhailo. Fata Morgana and Other Stories / Mikhailo Kotsyubinsky. Kiev: Dnipro, 1980. 406 p. The witch / Tr. by Oles Kovalenko.
  9. Franko, Ivan. Short Stories. Pure race / The thistles / Tr.by Oles Kovalenko.Kiev: Dnipro, 1977. 149 p. port.

Євген Сверстюк*


"Мені приємно було колись познайомитись з Іваном Коваленком і з його віршем „Червона калина”, сповненим духом вірності і любові. В зоні №35 були Іван Світличний, Ігор Калинець, Семен Глузман, Валерій Марченко і дуже різні люди, але запитайте тих політв’язнів, які досиджували свої 25-літні терміни – і вони найбільше люблять Івана Коваленка, і знають Івана Коваленка, і просять їм надіслати ще його вірші. Отже, Коваленко у своїх віршах ніс дух вірності і любові, який, власне, і є тим стрижнем, на якому тримається наша культура"**
_______________________
*Філософ, поет, правозахисник, багаторічний політв’язень, редактор газети "Наша Віра".
** З виступу на вечорі в "Елітарній світлиці" (тема "Світ поезії), 1 листопада 2006 р.


Іван Драч*


"Якщо кваліфіковано, до самих глибин вивчати творчість Івана Коваленка і якщо порівнювати його поезії з іншими класичними віршованими творами, то це – як найвишуканіша вишивка білим по білому. Віршам Івана Коваленка притаманна віртуозна простота, яка знайдена поетом на такому рівні, на якому іншим це не вдавалося. Ця грандіозна, ця дивовижна сила простоти, оця вишивка білим по білому, назавжди залишиться в моїй душі"**.

________________
*Видатний український поет, перекладач, кінодраматург і громадсько-політичний діяч, Герой України
** З виступу на вечорі в "Елітарній світлиці" (тема "Світ поезії), 1 листопада 2006 р.


Іван Світличний*


"Переді мною як літературним редактором пройшли тисячі віршів різних поетів, але жодного разу я не зустрічав таких, як ваші. Вони містять у собі якусь таїну, в них є щось нове. Вони припадають до душі, хвилюють і запам’ятовуються. З усіх, кого я знаю, ви найближче підійшли до читача. Ви справжній народний поет.”

_________________ 

*Мовознавець, літературний критик, поет, співв'язень Івана Коваленка
 


«Червона калина» Івана Коваленка звучала на революційному Майдані


 

Згадує  очевидиця подій Ганна Токмань, доктор педагогічних наук, професор Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди. 

"…Переяслав не стояв осторонь революційних подій, сформувалась критична маса активних майданівців, яка створювала настрій у місті. Підприємці, викладачі, музейники, фермери, робітники місцевих фабрик, студенти, пенсіонери – усі прошарки населення міста і району були представлені на вічах… У революційні дні в Переяславі відкрили меморіальну дошку поетові-дисиденту, в’язню радянських таборів Іванові Коваленку (1919-2001). Поетичні рядки колишнього переяславського школярика, який прожив важке життя незламного патріота України, запали мені в душу, тож ділилася ними в одному з виступів перед земляками-майданівцями:
 
…Нас давно, як калину, отак поламали,
Як калину червону, в пучки пов’язали, 
А ми пута розірвем і будемо жити,
І червону калину ми будем садити… 
(Іван Коваленко, з вірша «Червона калина»)". 

Ганна Токмань. Майдан: сторінка живої історії / Г.Токмань.- Ніжин: Видавець ПП Лисенко м.М., 2015.- 100 с. Сторінки 34-35.  

З анотації: У книзі спогадів однієї з рядових учасниць революційних подій кінця ХХ - почтку ХХІ  ст. в Україні передано особисті враження, роздуми, емоції оповідачки. В есеїстичній формі висвітлено суб’єктивний погляд на протестні суспільні процеси в країні. У центрі розповіді – ніч штурму київського Майдану 18-19 лютого 2014 року. Окреслено психологічні портрети людей, з якими авторка була поруч. Зроблено спробу створення узагальненого образу т.зв. «масовки» як одного з феноменів Майдану. 


Тематичне розмаїття поезії Івана Коваленка


МАН України, наукова робота Барановського Олександра Вікторовича, учня 10 класу Лецьківського НВО «ЗОШ І-ІІІ ст.– ДНЗ» Переяслав-Хмельницького району. Науковий керівник: Дем’яненко Людмила Григорівна, Дем’яненко Людмила Григорівна, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель. 

ВИСНОВКИ

У результаті літературного та краєзнавчого дослідження, зустрічей з людьми, проведеної пошукової роботи, аналізу тематичного та ідейного багатства поезії Івана Коваленка, провідних мотивів творчості зроблено такі підсумки:
 
  1. Іван Юхимович Коваленко – неординарна людина, що в силу складних життєвих випробувань зуміла поєднати в собі витонченого лірика, непокірного борця за моральні цінності і простого вчителя.
  2. Творчий і життєвий рух поета – нерозривне коло, у якому відбулося органічне поєднання долі митця з його поезією.
  3. Поезія Івана Коваленка вражає багатством тематики та глибиною ідейного змісту. Його сповідальні вірші відстоюють вічні істини та ідеали: служіння рідному краю, народові, протест проти несправедливості, чесність, духовність. Найгострішою зброєю поета є слово – дошкульне, правдиве. Філософська лірика Івана Коваленка спрямована на глибоке осмислення світу, роздуми про сенс життя. Тонкий ліризм пейзажної та інтимної поезії поєднується з християнськими віршами поета, у яких постійно звучить подяка Богові за нові турботи в житті. Поезія для дітей та вірші-жарти – ще одна унікальна сторінка життя автора. У ній поет – тонкий знавець дитячого світу і неперевершений гуморист.
  4. У творчості поета домінуючою є громадянська лірика, адже саме вічний неспокій підштовхував автора до народження такої потужної поезії.
  5. Створюючи неперевершені поетичні образи, поет застосовує такі художні засоби: метафори, порівняння, яскраві епітети, інверсію, риторичні фігури тощо. Використання автором зорово-слухових образів розширює світобачення читача, допомагає заглибитись у внутрішній світ поета.
  6. Авторські неологізми є результатом наполегливих пошуків нових засобів художнього вислову. Саме вони увиразнюють зміст віршів поета, допомагають показати тонкощі зображуваного, примушують мислити по-новому.
Отже, можна ствердно сказати, що життя та поетична творчість Івана Юхимовича Коваленка підпорядковані зосередженому вивченню людської душі, яка є глибшою за Всесвіт, яка приречена не на мовчання і байдужість, а на вічну боротьбу, що приносить людині безсмертя.
Завдання, поставлені перед початком дослідження, виконано.
Виконана робота має теоретичне, а також практичне значення, оскільки може використовуватися вчителями та учнями в процесі вивчення літературного краєзнавства.

 
Скачати: Tematichne-rozmayittya-Kovalenka.doc [165,5 Kb] (cкачувань: 40)

 



Ціннісні пріоритети у творчості Івана Коваленка


«Ціннісні пріоритети у творчості Івана Коваленка», МАН України, робота Рижанкової  Олени Ігорівни, Криворізька ЗОШ №121, науковий керівник -  Макаренкова Світлана Василівна, Дніпро – 2017. 
 
З висновків:
  1. Формування системи цінностей поета Івана Коваленка було визначено історичною епохою, фактами його біографії та особистісними якостями поета.
  2. Головним пріоритетом у творчості та житті Івана Коваленка був глибинний і дієвий патріотизм,  любов до України.
  3. Християнська тематика віршів Івана Коваленка визначила основні моральні засади.
  4. Загальнолюдські цінності у творах Івана Коваленка виводять його творчість за рамки епохи, в яку він творив.
  5. З огляду на тематику творів Івана Коваленка, його вірші дають багатий матеріал для використання на уроках української літератури, на виховних заходах та загалом для виховання справжніх патріотів своєї країни. 
 
Скачати роботу: 

Cnnsn-proriteti-vana-Kovalenka.doc [4,27 Mb] (cкачувань: 24)

 

 


Про систему життєвих цінностей Івана Коваленка і не тільки...


Питання доньці поета Марії Кириленко задавала Олена Рижанкова, м.Кривий Ріг 

Маріє Іванівно, скажіть, будь ласка, чи можна вважати, що Іван Юхимович Коваленко йшов попереду свого часу? 
Коваленко дійсно випереджав час, оскільки за умов тоталітаризму  сповідував базові демократичні цінності та свободи – свободу слова, свободу самовираження, свободу любити свою Батьківщину, свободу говорити і писати вірші рідною мовою…  Але все набагато глибше і серйозніше: вірші І.Коваленка взагалі поза часом, адже у його творах звучать вічні загальнолюдські цінності – любов до Батьківщини, роль поета і поезії, порядність, самопожертва, дбайливе ставлення до природи, засудження продажництва, зради, злочинів проти людства... А ще – кохання, ніжність, вірність… Навіть про особисте поет вміє говорити так, що читач сприймає його  слова як звернені безпосередньо до нього. Тому про Івана Коваленка можна говорити як про поета, творчість якого звучатиме сучасно за будь-яких часів. 

Про те, як народжувалися вірші у Івана Коваленка, кому він їх присвячував, чи вірив у Незалежність України...


На питання Володимира Домбровського відповідає донька поета Марія Кириленко

Як  народжувались вірші Івана Коваленка?

Іван Коваленко не був «кабінетним» митцем. Творив виключно у хвилини натхнення. Міг буквально за декілька хвилин скласти справжній шедевр. Поштовхом до цього могла бути якась подія, чиясь розповідь чи навіть  фраза, кинута   мимохіть.  Він рідко редагував свої вірші, але якщо брався за це, то просто на очах вірш набував неперевершеної досконалості.  Коли творив під натхненням, бував збудженим, схвильованим до сліз. Міг під час візиту друзів чи знайомих зникнути на декілька хвилин, а тоді повернутися веселим, із хитрою посмішкою і прочитати написаного експромтом вірша. Муза могла завітати до нього уві сні чи в умовах ніби зовсім непридатних для творчого процесу. Пам’ятаю, як повернувшись із магазину, батько відірвав шматочок обгорткового паперу із записаними на ньому поетичними рядками. Навіть у довжелезних радянських чергах,  напружених і галасливих, могли народжуватися поетичні рядки…