Іван Коваленко » Про Івана Коваленка » Освітянам » Катерина Сова. Урок літератури рідного краю (Чернігівщина) за творами Івана Коваленка

Катерина Сова. Урок літератури рідного краю (Чернігівщина) за творами Івана Коваленка


Про автора: Сова Катерина Петрівна, учитель  української мови і літератури у Чернігівській гімназії №31 гуманітарно-естетичного профілю.

Пряма мова:  «Цікавлюсь творчістю письменників Чернігівщини ХІХ-ХХ століття та медіаграмотністю на уроках української мови та літератури. Має друковані уроки з цих тем. В учнях найбільше ціную людяність, чесність, прямоту. Навчаю бути толерантними та гуманними. Люблю свою роботу, бо вона безпосередньо пов'язана з дітьми.Урок побудований таким чином, що кожен учитель може залишити частину з вивчення біографії письменника, а за тематикою обрати необхідні твори - громадянську лірику, філософську тощо. На цьому уроці відбувається розгляд   пейзажної лірики, бо в ній оспівується природи Чернігівщини. А моє завдання - познайомити дітей із митцем і показати, як він любив рідний край».


Катерина СОВА,

учителька української мови і літератури І категорії гімназії №31

гуманітарно-естетичного профілю м. Чернігова


Тема: «Я тим щасливий, що живу…» (Життя і творчий доробок поета-шістдесятника, дисидента Івана Юхимовича Коваленка)

Мета:

навчальна – познайомити одинадцятикласників із творчістю видатного земляка, поета-шістдесятника, дисидента Івана Коваленка (на прикладі циклу віршів про Чернігів); учити виділяти ідею та основну думку його поетичних творів, аналізувати їх проблематику;

розвивальна – засобами критичного мислення розвивати життєві компетентності учнів; закріплювати вміння аналізувати поетичні твори; культуру усного та писемного мовлення; відчуття краси, естетичний смак;

виховна – виховувати любов до рідного краю, його історії; шанобливе ставлення до творчості Івана Коваленка; національно-патріотичні почуття.


Тип уроку: урок літератури рідного краю.


Обладнання: тексти поезій Івана Коваленка про Чернігів, портрет письменника, медіапрезентація, проектор, роздавальний матеріал із критичного мислення, аудіодиски із записами пісень на слова Івана Коваленка, відеоуривки, літературознавчий словник-довідник, фотовиставка «Чернігів: від минулого до сучасного».


Примітки. Із творчим доробком Івана Коваленка та піснями на його вірші можна ознайомитися на САЙТІ Звідси було взято матеріали біографічного характеру та тексти творів до уроку.

Якщо Господь пошле тобі знамення

І у Чернігові ти будеш на Валу,

Забудь про все, поглянь на Задесення

І тихо прокажи Йому хвалу.

Іван Коваленко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя

Перш, ніж перейти до оголошення теми нашого уроку, пропоную послухати ліричну композицію.

Лунає пісня (3 хвилини) «Що я візьму з собою з цього світу?»

(Слова: Івана Коваленка; Музика: Олега Саліванова; Аранжування: Олександра Каптюрова; Виконує: Сергій Юрченко)

2. Слово вчителя з елементами бесіди (соціальна компетентність)

Чи доводилося вам раніше чути цю композицію? Чи знаєте ви, хто написав слова пісні? Вони належать Іванові Коваленку, нашому відомому землякові.

(Зачитування вчителем напам’ять поезії «Задесення», рядки з якої є епіграфом до уроку)

Років 5 тому я познайомилася з творами цього митця. Його поетичний здобуток мене вразив: Іван Юхимович зовсім небагато прожив у Чернігові, але наскільки глибоко та щиро зумів передати поліську первозданну красу. Кожен його епітет, неологізм торкає в саме серце, зворушує єство, знаходячи найпотаємніші куточки душі, найприємніші спогади, пов’язані з Чернігівщиною.Отже, сьогодні на уроці ми вивчатимемо цикл віршів нашого земляка, поета-шістдесятника, дисидента Івана Юхимовича Коваленка про Чернігів. Мені хочеться, щоб у кінці уроку кожен зміг дати відповідь на пророчі, хоч і приховані запитання, поставлені поетом у прослуханій пісні: «Що я візьму з собою з цього світу?», тобто «Для чого ми живемо?», «Чи будуть нас пам’ятати?», «Чи заслужили ми цього?», «Чи маємо змогу виправити щось у своєму майбутньому, проаналізувавши минуле?».Записуємо тему уроку в зошит.

ІІІ. Евокація

Репродуктивна бесіда (інформаційна компетентність)

- Пригадаймо, що таке «шістдесятництво».

- Які часові рамки має це явище?

- Хто з поетів української літератури вважаються шістдесятниками? Чому?

- Пригадайте їхні твори. Якої проблематики вони зазвичай торкалися?

ІV. Побудова знань

1. Лекція вчителя в супроводі медіапрезентації (компетентність саморозвитку й самоосвіти)

Коваленко Іван Юхимович народився 13 січня 1919 року в невеликому глухому селі Лецьки, що під Переяславом-Хмельницьким. У сім’ї було четверо дітей. У 1936 році Іван закінчує Переяславську школу №1 та переїжджає в Київ до матері, яка працювала на будівництвах. Два роки працює на будівництві клавішної фабрики, змінюючи професії. Насправді це було будівництво військового заводу імені Антонова. І в 1938 році вступає до Київського державного університету. на новостворений факультет західноєвропейських мов і літератур.Саме тут він і знайомиться з майбутньою дружиною. Через півроку вони вже були добрими товаришами, а 31 грудня 1939 року одружились. Його дружину звали Ірина Павлівна Пустосмєхова. Родом вона була з самого Чернігова.На курсі Іван виділявся поміж інших як яскрава особистість – складав вірші, малював, грав майже на всіх струнних інструментах.До війни подружжя закінчило 3 курси. Окупацію пережили в Чернігові, перебиваючись випадковими заробітками (Іван малював ікони, Ірина міняла їх по селах на продукти). Вів підпільну роботу серед полонених французів, що працювали в Чернігові. Із поверненням червоних Іван Юхимович був призначений директором єдиної вцілілої школи №4, та згодом довелося поступитися «партійним» кадрам, що повернулися з евакуації. Надалі впродовж 4 років працював разом із дружиною простим учителем, викладаючи іноземні мови та астрономію.

(Для довідки. Поет-дисидент Іван Коваленко присвятив вірш «Рідний дім» своїй коханій дружині Ірині та улюбленому куточку Чернігова - залишкам старовинної садиби Пустосмєхових, батьків дружини, та будинку, де народилася дружина, а згодом - син Олесь. У будинку по вулиці Успенській, 46 (за радянської влади – Південна, згодом – Антонова-Овсієнка)

Коваленки провели роки німецької окупації під час ІІ-ї світової війни та перші роки вчителювання в Чернігівській школі №4). Щоб уникнути репресій за перебування на окупованій території та для закінчення освіти, у 1947 році з дворічним сином подружжя Коваленків перебралося під Київ, до м. Боярка, де на той час жила мати Коваленка.У 1955 році Івана Юхимовича було звільнено з роботи. Упродовж 5 років його не допускали до педагогічної роботи й лише в 1960 році йому було дозволено працювати у вечірній школі.У 1961 році на літературному вечорі, присвяченому 100-річчю з дня смерті Т. Г. Шевченка, Іван читає свій вірш відверто антирадянського спрямування «У поета тільки слово». Як з’ясувалося під час слідства, саме з цього моменту за Коваленком було встановлено неофіційний нагляд КГБ. У 1966 році він організовує літературний вечір за участю шістдесятників Є. Сверстюка, В. Стуса, Н. Світличної.13.01.1972 р. Іван Коваленко був заарештований. Йому інкриміновано виготовлення та розповсюдження літератури самвидаву та розповсюдження його власних віршів, як сказано у вироку, «антирадянського, націоналістичного та наклепницького спрямування». Значний доробок поета на чернетках, писаних олівцем (а таких була переважна більшість), було знищено під час слідства та в ув’язненні. Поет-дисидент Іван Коваленко карався у концтаборі «Перм-35».

Під кінець терміну етапований до Києва і звільнений 13.01.1977 року інвалідом ІІ групи (гіпертонія). Реабілітований 1991 року. Після звільнення продовжував літературну діяльність. Помер Іван Юхимович 18 липня 2001 року, похований у Боярці.

(Для довідки. 30 листопада 2019 року на будівлі Боярської загальноосвітньої школи №1 було відкрито меморіальну дошку поету-дисиденту Івану Юхимовичу Коваленку та його дружині Ірині Павлівні. Це відбулося в рамках святкування 60-річчя школи та було присвячено сторіччю з дня народження Івана Коваленка (13 січня) та його дружини Ірини (26 серпня), що мали місце цього року. Разом у цій школі подружжя працювало з 1947 по 1955 рік.)

Син Олесь, (1945 - 2011), - відомий перекладач української класики англійською мовою, у зв`язку з переслідуваннями батька став «невиїзним» і мусив працювати в бюро перекладів.

Дочка Марія (у шлюбі Кириленко) 1957 р. н., закінчила Київський державний інститут іноземних мов, за спеціальністю не працювала; зараз фахівець по зв’язках з громадськістю та пресою в Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації; має дітей – Івана, 1988 р. н. та Ольгу, 1991 р. н.
(Для довідки. 3 липня 2019 року з архівною справою поета-дисидента Івана Коваленка (репресовано в 1972 р., реабілітовано – в 1991 р.), в Галузевому архіві Служби безпеки України вперше знайомилися кандидат політологічних наук, відомий краєзнавець Андрій Ковальов та донька поета Марія Кириленко)

2. Пошукова робота (випереджувальне завдання)

Слово вчителя. Із прослуханого можна виділити ключове слова «дисидент». Кого в українській літературі називають дисидентами і чому? Скористаймося матеріалами Вікіпедії та інших сайтів (інформаційна компетентність).

«Дисидент (лат. Dissidens - відступник) - людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади. У католицьких державах у середньовіччі особи, яких вважали відступниками від католицтва; з часів Реформації - християни, що не дотримувалися панівного в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського). У СРСР з кінця 50-х до середини 80-х - учасники опозиційного руху.

Повідомлення учня (компетентність саморозвитку й самоосвіти).

Дисиденти (інакодумці) – термін, що застосовувався відносно радянських громадян-правозахисників, які відкрито протистояли діям влади або виявляли іншу суспільну активність, не санкціоновану владою. Історію дисидентської активності прийнято вести від «справи» А. Д. Синявського і Ю. М. Даніеля. Арешт 1965 р. двох московських літераторів за публікацію на Заході своїх творів викликав першу широку кампанію громадського протесту. Ще до процесу, 5 грудня 1965 р., на Пушкінській площі в Москві пройшов перший правозахисний мітинг із вимогою гласності суду над ними.Суд, що відбувся в лютому 1966 p., підняв нову хвилю протесту – на цей раз у вигляді індивідуальних або колективних петицій, направлених до радянських партійних, державних і судових органів. Молодий журналіст О. Й. Гінзбург склав документальний збірник, присвячений справі Синявського й Даніеля, який був опублікований за кордоном; потім заарештували самого Гінзбурга і ще трьох дисидентів. Протести проти арештів призвели до нових репресій, але одночасно і до нового сплеску дисидентської активності. Із 1968 р. петиційні кампанії набули нової якості: протестуючі апелювали вже не тільки до радянських офіційних органів, але й до громадської думки, вимагаючи дотримання прав людини, гарантованих Конституцією СРСР.Видавалися незалежні літературні, релігійні, філософські, історичні, соціально-політичні журнали, альманахи, збірники. Широкого розповсюдження в літературному середовищі отримала практика публікацій на Заході («тамвидат»)» (за матеріалами САЙТУ)

У СРСР дисиденти виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини. В Україні це були: Л. Лук’яненко, Ніна Строката, Іван Кандиба, В’ячеслав Чорновіл, Петро Григоренко, Леонід Плющ, Микола Руденко, Василь Стус, Юрій-Богдан Шухевич. Також існували підпільні групи (Українська робітничо-селянська спілка, Український національний фронт), відкрито діяла Українська Гельсінська група (з 1976). Дисидентів жорстоко переслідували (убивства при загадкових обставинах, ув’язнення в тюрмах і таборах, у тому числі суворого режиму, заслання, примусове лікування в психіатричних закладах, створення атмосфери психологічного терору та позбавлення можливості працювати). До числа репресованих потрапив також Іван Коваленко. Про поетів, які не дожили до року звільнення, він написав не один вірш. «Я вже спілкуюсь з потойбічним світом…», «Північний вітер», «У поета тільки слово», «Вірш з примітивними римами», «Дзвін мого серця» тощо. До початку 1980-х pp. дисидентська активність, як і суспільний інтерес до дисидентів, помітно знизилися. Прихід нових активістів вже не компенсував їхні втрати через репресії, що продовжувалися, еміграцію та відхід від систематичної правозахисної роботи. Більшість дисидентських асоціацій, а також редакцій самвидавничих журналів до цього моменту вже була розгромлена або згорнула свою діяльність. У 1986 - 1987 p.р. в умовах перебудови почалися процеси демократизації радянського суспільства та звільнення політичних в’язнів.

3. Загальний огляд творчого доробку Івана Коваленка

- Складання асоціативного куща за тематичною різноманітність творів поета (додому учні отримали випереджальне завдання створити конспект «Поетичний доробок І.Ю.Коваленка») (інформаційна компетентність) 

 - Проблемне запитання (компетентність саморозвитку й самоосвіти)

Зважаючи на весь обшир творів Івана Юхимовича, на вашу думку, до якої саме тематичної групи належить поетичний цикл про Чернігів? Спробуємо дати відповідь на це запитання під час аналізу віршів.

4. Опрацювання поетичного циклу віршів «Про Чернігів» 

- Робота в групах (клас ділимо на 6 груп). На роботу виділяється не більше 10 хвилин. Кожна з груп зараз отримає папірець із віршем Івана Коваленка, який вам потрібно буде протягом 10 хвилин всебічно опрацювати методом «Кубування» (соціальна, комунікативна та продуктивна компетентності – уміння працювати в команді, знайти спільну мову, щоб дійти до необхідного результату). 

До аналізу пропонуються такі поезії:

- «Чернігів древній»,

- «Дивувався давно і дивуюсь тепер…»,

- «Чернігів довго тебе кликав…»,

- «Той берег».

- «Чернігівська осінь»,

- «Задесення».

Завдання, зазначені на шести гранях куба:

1) Проаналізуйте тематично-ідейне спрямування поезії.

2) Укажіть проблеми, які порушує автор у творі.

3) Порівняйте зміст вірша з будь-якою роботою нашої фотовиставки про Чернігів. Наскільки влучно поетом було передано первозданну духовну красу міста? Чи вдалося це зробити фотографу? Обґрунтуйте.

4) Визначте художні засоби твору, їх стилістичну роль.

5) Доведіть, що цей вірш належить до певної тематичної групи поезій автора.

6) Установіть асоціації з відомими творами інших авторів про рідне місто. Що спільного й відмінного між ними?

5. Презентація роботи груп. Висновки

- Отже, прослухавши ваші повідомлення, розібравши думки всіх учнів з приводу ідейно-тематичного змісту, не можу не погодитися, що вірші належать до жанру пейзажної лірики. Ми бачимо тонку грань між інтимним і пейзажом – дійсно, визначити нелегко, але все ж таки, у поезії спостерігається замилування природою рідного краю, захоплення її первозданною красою, прослідковується глибока любов до міста – звідси й оця інтимність.

V. Рефлексія

- Диференційовані завдання.

1. Учні середнього рівня: Скласти сенкан «Чернігів».

2. Учні достатнього рівня: Скласти текстову рекламу до циклу віршів Івана Коваленка про Чернігів.

3. Учні високого рівня: написати вільне есе: «Як ви розумієте слова Івана Коваленка «Що я візьму з собою з цього світу?», почуті в пісні на початку уроку?»

- Заслуховування та рецензування відповідей учнів.

VІ. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання. Повідомлення домашнього завдання.

1. Домашнє завдання. Виконати ідейно-тематичний аналіз вірша Івана Коваленка «Не шкода, що помру…»

2. Заключне слово вчителя (соціальна компетентність). Сьогодні на уроці ми познайомилися зі ще однією неординарною особистістю в історії нашого краю – з поетом-дисидентом, шістдесятником Іваном Юхимовичем Коваленком. Про цю людину можна говорити безкінечно. За 5 років знайомства з його творчим доробком я жодного разу не була розчарованою. Відкрита душа, щирі емоції, любляче серце – усе це водночас відчувається в кожному написаному ним рядку. Це людина, яка любила життя, віддавалася йому сповна. Це – педагог із великої літери. І, мабуть, найстрашнішим у його житті було те, що попри шалене бажання працювати, ні йому, ні дружині з часу арешту Івана Юхимовича не було дозволено заходити до класу аж до кінця життя, було заборонено вчителювати. Що може бути трагічнішим для вчителів, які жили своїм покликанням?За своє життя Іван Коваленко написав багато творів. Його збірки видаються та перевидаються, вірші стали популярними піснями, за змістом поезій знімають фільми, проводять щорічні творчі фестивалі… Хіба може бути більш яскравий приклад любові та пошани до праці митця? Мені здається, що ні. Рядки його віршів свідчать про невибагливість до долі, про вдячність світові за можливість існувати, адже як небагато насправді людині треба для щастя…

Я тим щасливий, що живу,

Що можу бачить і любить

Людей, і сонце, і траву,

І неба ясную блакить...

І саме про це нова інтерпретація пісні Олега Саліванова на вірш Івана Коваленка «Я в житі спав» (можна використати це ВІДЕО) (Слова: Іван Коваленко; Музика: Олег Саліванов; Аранжування: Олександр Чернега - Дмитро Коновалов; 

Виконання: Олексій Вікторов (Шпортько))

Прослуховування композиції (4 хвилини)


Додатки до уроку:

ВІРШІ:

Чернігів древній
Дивувався давно і дивуюсь тепер…
Чернігів довго тебе кликав…
Той берег
Чернігівська осінь
Задесення

Сова Катерина «Я тим щасливий, що живу...» (Життя і творчий доробок поета-шістдесятника, дисидента Івана Юхимовича Коваленка) / Катерина Сова // Українська мова і література в школах України. - 2021. - №1. - С.41-46.