» » » » Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Легенькі хмарини»

Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Легенькі хмарини»


Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п’янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини.
Мене зігрівають далеким теплом
Легенькі весняні хмарини.

Струмки говірливі збігають з гори,
Радіють, воркочучи, сонячній зливі;
Дзвенить і змовкає десь сміх дітвори.
В мелодії ці переливно-грайливі
Вслухаються ставні старі явори –
Їх будять струмки говірливі.
 
  1. Вірш Івана Коваленка «Легенькі хмарини» як зразок пейзажної лірики.
  2. Розповідь від першої особи (І строфа) надає віршу ліричності, передає почуття ліричного героя (автора).
  3. Дві картини: весняне небо і весняна земля в їх цілісності (сонце дає життя на землі).
  4. Повторенням яких звуків у 2-й строфі передається музика весни (перше знайомство із звукописом, алітерацією).
  5. Звернути увагу на побудову вірша «Легенькі хмарини». Виділити перші і останні рядки 2-х строф (кільцеве обрамлення строф).