» » » » Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Весняне»

Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Весняне»


Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.

Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють горбочки і узгір’я,
Втікає поле ген за виднокруг,
Бере з собою тихе надвечір’я.

Приходить вечір нишком, крадькома,
Пташок і бджіл полохати не хоче,
І яром знехотя повзе легка пітьма,
І тихо жебонить малий струмочок.
 
  1. Поезія Івана Коваленка «Весняне» як шедевр ліричної поезії на тему краси природи.
  2. Яку пору весняного дня змалював автор?
  3. Прослідкуйте плин часу  у вірші.
  4. Художні засоби вірша: авторські неологізми, порівняння, метафори, зорові і звукові образи.
  5. Перерахуйте авторські неологізми (вербіє, березіє, весніє, травніє, кульбабіють).
  6. Мелодійність і прозорість мови, свіжість рим.
  7. Опишіть, яку картину ви б намалювали до цього вірша.