» » » » Джерельна вода як символ чистої душі

Джерельна вода як символ чистої душі


Бесіда №4 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Найбільше боліла душа поета Івана Коваленка за чистоту річок та озер.

Поет часто порівнював людські душі з чистою рікою, озером з прозорою водою, джерелом. Його остання прижиттєва збірка віршів так і називається – “Джерело”. Назва ця не випадкова, адже образ джерельної кришталево чистої води не раз зустрічається у віршах Івана Коваленка. Як от, приміром, у байці “РІКА І ДЖЕРЕЛО”:

Недавно все це було:
Текла собі Ріка, широка й повноводна,
А оддалік дзюрчало Джерело, –
Вода у ньому була чиста і холодна.

І люди, як хотіли пить,
То мали звичку,
Минувши Річку,
Іти до Джерела, щоб спрагу
вдовольнить.Ріка
Лютує, піниться, на люд все наріка:
„Ну і чого вони всі йдуть туди?
У мене на півсвіта вистачить води,
А вони воду п’ють з нікчемного струмка!”
(Вода ж у річці тій брудна дуже була!..)

Мораль?
Нащо шукать мораль,
На це і часу жаль, –
Шукайте краще Джерела!

Джерело в поезіях І.Коваленка набуває символічного значення. У своєму вірші з однойменною назвою поет підносить ідею джерела до фундаментальних понять у світогляді людини:

Отак воно усе й пішло,
Що на початку було Слово,
Тоді на світ з’явилась Мова,
Назвімо третім – Джерело.

Ви не дивуйтесь!
Все, як треба,
Була такою воля Неба.
Сам Бог послав нам цей струмок,
Що став володарем думок.

Людина в світі б не жила,
Коли б не мала Джерела –

Джерела наснаги,
Джерела відваги,
Джерела натхнень,
Джерела пісень,
Джерела всіх знань,
Джерела кохань,
Джерела тепла,
Віри джерела.

Отак усе життя й пройшло,
Все до ладу, усе, як треба,
Була такою воля Неба –
Знайшов своє я Джерело.

І джерело це – Україна,
Вона не вмре і не загине,
Не знищать підступи і зло
Святе і чисте Д ж е р е л о!

Ідея джерела, чистої джерельної води як уособлення символу життєдайності, чистоти, вічності найбільш яскраво виражена у вірші Івана Коваленка “МРІЯ”. Цей вірш можна назвати заповітом Івана Юхимовича Коваленка – учителя, поета та дисидента:

Прийде час, щоб навіки нас стерти,
Знищить пам`ять на безлічі літ.
А ми хочемо жить після смерті,
Хоч якийсь залишаючи слід.

Та на цьому й на іншому світі
Мене слава нехай обмина;
Площі, вулиці, бронза й граніти
Інші носять нехай імена.

Все беріть, діячі і поетики -
Площі, вулиці, бронзу й міста.
Ну а все-таки, все-таки, все-таки
Чим хотів би по смерті я стать?

Я відкрию свою таємницю
(В мене більших, мабуть, не було...)
Назовуть нехай мною криницю,
А ще краще - мале джерело.

Хай воно лиш дзюрчить, не змовкає,
І щоб чиста, прозора вода!
І нехай воно тих напуває,
Хто від спраги живим пропада.

Хай потрібна вода його буде
Тим, що помисли чисті несуть,
Хай до нього усі добрі люди
Все ідуть, і ідуть, і ідуть.

Прийде час, щоб навіки нас стерти,
Щоб і пам`ять про нас не жила,
Та якщо мені жить після смерті,
То прийдіть до того джерела!

Питання до бесіди №4

1. Чому в нашій країні так часто говорять про якість води? Чи завжди вона чиста?
2. Чим відрізняється джерельна вода? Як найчастіше характеризують воду з джерела? (Чиста, як сльоза, прозора, кришталево чиста, смачна...)
3. Хто винен, що вода в річках буває забруднена?