Чистим душам – чисті ріки


Бесіда № 6 за програмою "Екологія природи - екологія душі".

Вода, водна стихія – одна з провідних тем у творчості Івана Коваленка. До води поет ставився по-особливому. І це не дивно, адже з водою пов’язане все наше життя.
Іван Коваленко надавав поняттю води глибокого філософського змісту. Один з його віршів так і називається “ВОДА”:

Я приніс з колодязя води,
Сів на призьбі і на відра глянув,
І побачив хвилі океану,
Зливи, водоспади і льоди.

Я хотів збагнути в ці хвилини
(Світ увесь окинув неспроста),
Чим були колись оці краплини,
Поки я з криниці їх дістав.

Ця велика життєдайна сила
Не лише снігами і дощем спада,
У скількох людей текла по жилах,
З кров’ю хвилювалась ця вода?

В грізних битвах мужності давала,
Кликала до подвигу не раз.
Ця вода колись когось кохала,
З ніжних вуст паринкою знялась.

Протікали океани часу,
А вода боролась і жила.
Хай же все віддасть мені відразу,
Все поверне, чим колись була!

Зачерпнув води я цілий кухоль,
П’ю її з надією в душі:
Так улий же в мене силу духу,
Дай снаги, на подвиг надихни!

У творчості поета образ чистої не закаламученої води – один з провідних. У його розумінні чиста прозора вода – це символ чистої незатьмареної душі, високих помислів. Ось як у вірші І.Коваленка “РІКА”:

Нам би жити, як живе ріка,
Бо незмінні в неї береги,
А вода невпинно протіка,
Свіжа й чиста, сповнена снаги.

В нас така ж лилася ця вода
Із струмків життєвої весни,
А тепер у душах болота,
Жабуриння, пліснява і гниль.

Більш за все на світі я б хотів
Душу від гнилизни вберегти,
До своїх земних останніх днів
Чистою, як воду, донести.

Через усе життя проніс поет біль за Дніпро, який, як ні одна інша річка за часів радянської влади, постраждав від злої руки перетворювачів природи. Про це він пише у своєму вірші “ТЕЧІЯ”:

Як і ти, блукав я над річками
І дививсь на диво-течію,
Та лише сумними почуттями
Душу я наповнював свою.

Тебе тішила довершеність природи
В тому, що в Дніпро Десна впада
Але є на світі ще й болото,
І стоїть, гниє у нім вода.

І від того відчай серце крає,
І від того розпач напада –
Пліснявіє, гіркне, зацвітає
Найчистіша, найпрозоріша вода.

Є і ті, що ставлять їм запруди,
Щоб спинилась диво-течія,
Щоб ніколи ми не змили бруду
І щоб не збагнули ти чи я,

Що лише самі ми в тому винні,
Що Дніпро спинивсь і пропада,
Що живе в запрудах Україна –
І завмерла в ній жива вода.

Так, ми самі винні в тому, що пропада Дніпро, – священна ріка для кожного українця, третя за розміром після Волги та Дунаю ріка в Європі. Але що можемо зробити особисто ми для порятунку Дніпра? Ми не можемо спустити водосховища, які спотворили Славуту-Дніпро, не можемо перенести кудись об’єкти важкої промисловості, які забруднюють його. Не можемо, як у фантастичному фільмі, здійснити подорож у часі і запобігти Чорнобильській катастрофі, яка теж вплинула на забруднення Дніпра. Ми не можемо перекреслити наше минуле, якому було притаманне нехтування проблемами екології. Але ми можемо вкласти свій посильний внесок у справу відродження великої ріки. Кожна людина повинна усвідомлювати себе як жителя планети Земля. Те сміття, яке окремий житель міста або села сіє навколо себе, ті каналізаційні стоки, які направляє в невелику річечку, нікуди не зникають, вони через водну систему забруднюють світовий океан.
Так, ми кажемо, що ми можемо боротися за відродження річкової системи Дніпра. А ось в місті Боярка живуть люди, які це вже роблять: на території нашого району діє дитяче екологічне об’єднання “Юнісфера”. Діти переймаються долею річки Притварки та озер м. Боярки, ходять екологічними патрулями берегами річок і ставків!

Питання до бесіди № 6

1.Чому вода – це велика життєдайна сила?
2.Чи можемо ми щось зробити для збереження Дніпра? (Берегти малі річки).