» » » » Чисті озера і ставки – це наше здоров’я

Чисті озера і ставки – це наше здоров’я


Бесіда № 7 за програмою "Екологія природи - екологія душі"

Іван Коваленко дуже сумував, що боярські ставки навіть порівняти не можна з задеснянськими озерами на Чернігівщині.

Дивувався давно і дивуюсь тепер,
Ця у серце моє улилась дивина,
Чистоті й глибині задеснянських озер,
Де прозора вода аж до самого дна.

Безліч років живуть, і прогрес їх не стер,
І жадоба людська чудом їх обмина.
Як їм важко тепер між модерних химер,
Коли стиснувся час і втекла далина.

Та мій подив озерний хтось раптом спинив,
Гірка дума мене непокоїть щодня:
Хай би душі людські на них схожі були,

А вони все міліють, всихають до дна.
Де була множина, там тепер однина.
То хоча б ще озера на світі жили!

Озера не стають брудні самі по собі. Їх такими робить людина. Сміття, яке розкидають берегом озера, забруднює навколишнє середовище, але водночас воно залишає бруд у душі того, хто це робить, і заважає іншим сприймати красу природи. А озера – це перлини нашої української природи. Ось як поет описує красу озера.

На озері і тихо, і озерно,
Затих на ньому вітрохвильний хлюп.
Зелені тіні виткались химерно,
Як образи скорботи і жалю.

І озеро, як дороге свічадо,
В зеленій рамі з трав і комишу.
Стою над ним схвильовано і радо,
Від дум бентежних майже не дишу.

У човні спокій спить, заплющив очі,
Весло дріма, не кличе до труда.
Стомився рух і рухатись не хоче,
Про вічність думу думає вода.

Здається, в озері усе життя завмерло,
Але оманливий цей люстроспокій хвиль.
У глибині вирують десь джерела,
У глибині – буяння творчих сил.

Любов до навколишньої природи відчувається і у вірші поета «Над ставом».

Над тихим ставом, де вода
Від верб нахилених зелена,
Стою безмовно. Тінь бліда
Від хмари впала біля мене.

Шумить тихенько осока,
Про щось комиш вербі шепоче,
Прилине вітер здалека
І листом тихо затріпоче.

Я так люблю цей тихий став,
Я серцем тут відпочиваю,
Я тут навіки покохав
І говір хвиль, і шепіт гаю.

Люблю хмарини тінь бліду,
І вітер ніжний і бентежний,
І лист, опалий у саду
В осінній час, люблю безмежно.

Люблю безкраю неба синь,
Де сонце любе пломеніє,
Куди не глянь, куди не кинь –
Моя любов цвіте і зріє.

Так що ж первинне – бруд у душі людини, чи бруд, який вона сіє навколо себе? Висновок беззаперечний: екологія природи починається з екології душі.

Питання до бесіди № 7

1.Чи правильно Боярку називають «краєм озер»? Які боярські озера ви знаєте? Скільки їх? (Наразі шість: Старобоярський; Київський (Церковний); Залізничний; Шкільний; Лісовий; Йосипський).
2.У якому стані боярські озера? Чи можна назвати їх чистими?
3.Чи хотілося б вам, щоб боярські озера були такі ж чисті, як ті, що їх оспівує поет? Що ми можемо для цього зробити?