Урок одного вірша: "Недокошений луг" Івана Коваленка


 Радислав КОКОДЗЕЙ
 
"...Здавалося б, вірш прочитано… Але ми присвячуємо йому цілий урок… Бо прочитати мало. Треба мати впевненість, що ми прочитали саме те, що написано; те,  що хотів донести до нас автор.
Що ж треба для того, щоб зрозуміти віршований твір? У першу чергу – серце, душа, інтуїція. Завдяки їм ми можемо відчути настрій поезії, ті почуття, які в неї вкладає автор. Ми також можемо інтуїтивно оцінити рівень поетичного дару митця. Але чи цього достатньо?
Ні, для істинного розуміння твору дуже часто потрібна ще додаткова інформація:  знання біографії поета, історичних реалій, у яких він творив тощо.
Але і цього недостатньо. Тому що для пізнання теж потрібен інструмент, як для будь-якої роботи. В даному випадку – знання з теорії літератури. Розуміючи, за допомогою яких художніх засобів поет доносить до нас свої думки та почуття, ми тільки і можемо осягнути їх у повній  мірі. Я впевнений, що в ході  уроку ви самі в цьому переконаєтесь..."
  
"... А тепер  уявімо собі життя людини за якихось екстремальних умов. Серед обставин, що вимагають мобілізації всіх сил, і в першу чергу – духовних. Наприклад – життя за тоталітарного режиму…
Що ж може задавити в людині  тоталітарний режим? Індивідуальне? Так. Адже  може вплинути на факти біографії, створити нестерпні побутові умови, посіяти розбрат між друзями, забрати рідних…
Але чи може він вплинути на загальнолюдські цінності? Наприклад, змусити не любити свою Батьківщину – землю, де ти народився, де жили твої предки? Як не дивно – так! Брехливою пропагандою, створенням таких умов, за яких любити свою Батьківщину буде небезпечно для життя. Але за однієї умови. Якщо в душі людини не задіяне вічне: питання добра і зла, сенсу життя, моральні закони.
То чи існують умови, за яких ніякі зовнішні обставини не в змозі вплинути ні на індивідуальне, ні на загальнолюдське в людині? ТАК, якщо людина живе за законами вищої моралі. ТАК, якщо бачить справжнє,  позачасове зло й істинне добро, а не те, що називає цими словами кожна конкретна історична епоха. ТАК, якщо головним для людини є те, ЗАРАДИ чого вона живе, а не те, ЯК вона існує. ТАК, якщо у людини є свій "недокошений луг”, про який вона завжди пам’ятає...
Поет Іван Юхимович Коваленко саме так і жив, і зумів зберегти себе як особистість, увійти в історію нашої країни..."

Сценарій поетичного вечора, присвяченого великому коханню великого поета


Так хочеться вірити в кохання,  непідвладне часу і злим поворотам долі, хочеться  шукати прикладів в історії, літературі, найближчому оточенні.  Ми розповімо вам історію кохання, яке розвивалось на тлі порівняно недавньої, такої непростої історії нашої країни.

Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!

Ці слова присвятив своїй молодій дружині Ірині у далекому 1939 році Іван Юхимович Коваленко, тоді студент університету,  на якого чекала в подальшому     доля поета, який посмів писати так, як думав, відчував, у що вірив. А цього не пробачав поетам жодний тоталітарний режим за всю історію існування людства... І отже, це був шлях дисидента, борця за незалежність України, політв’язня… Але поет ніколи не був самотнім, бо з юності мав вірну подругу, соратницю по боротьбі, дружину, кохану.  Вони мали одну долю на двох…Тоді молоде щасливе подружжя ще не знало, які непрості і багато в чому трагічні випробування чекають на них…

Знайомство з творчістю Івана Коваленка


Вікторія ХРАПКО,

вчитель української мови та літератури

Київського військового ліцею імені І.Богуна

 

Розробка уроку з літератури рідного краю

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Клас – 8.

 

Епіграф до уроку:

 

"Пишу, хоча б і не хотів, пишу тому, що Бог велів,

Себе замучую й слова, аби душа була жива..."

 

І. Коваленко

Тема: Література рідного краю. Творчість Івана Юхимовича Коваленка – вчителя, поета-шістдесятника, дисидента радянських часів

Мета:

– Розповісти про життєвий шлях І.Ю.Коваленка;

– Ознайомити восьмикласників із вибраними ліричними творами, розкрити тематику, мотиви лірики;

– Формувати вміння й навички аналізу ліричного твору;

– Розвивати образне мислення учнів, усне мовлення;

– Виховувати почуття патріотизму, любов до рідного краю.


"Тиха зірка" (вірш та аналіз)


Ця приповідка, поговірка

У серці схована на дні.

Я знаю – є на світі зірка,

Не всім помітна вдалині...

 

Вже сама ця назва вірша вказує на якусь поетичну таїну його змісту. Хіба бувають зірки тихі або голосні?.. Тихими бувають люди, чи, може, навіть жінки, адже «зірка» - це вона… Ось так читач зразу ж підпадає під магію метафори, трохи дивної з точки зору логіки, але водночас такої поетичної і всеохоплюючої...


«Коли цвітуть сади, завжди мороз…» (вірш та аналіз)


Коли цвітуть сади, завжди мороз.

Квітують дерева, то жди біди.

Мені це змалку взнати довелось,

Що холодно тоді, коли цвітуть сади...

 

Сонет «Коли цвітуть сади, завжди мороз…» належить до табірних віршів поета. Це своєрідне послання «на волю» читачеві, що «вміє читати». Поети-в’язні нерідко вимушені були шляхом алюзій і художніх образів приховувати прямий зміст, щоб вірш не був конфіскований цензорами з КДБ...


У хлібах (вірш та аналіз)


Пада промінь сонцесяйний

На хлібів золотоплес,

Я сьогодні незвичайний,

Розхвильований увесь...

 

Піднесений, мажорний лад, вправна поетична техніка, художні знахідки, національний колорит – такі риси характеризують вірш, про який іде мова. Юнак блукає в стиглих хлібах за селом, мріючи про зустріч з дівчиною, вірить у щасливу несподіванку – „ненарок”. На цій простій канві гаптується візерунок вірша. У вірші ми знаходимо риси, характерні і для подальшої творчості поета: тонкий ліризм, творчу роботу зі словом, економні використання художніх засобів...


Сіра мелодія (вірш та аналіз)


Сіро, сіро, темно-сіро.

Сірий день чи сіра ніч.

Сірий вітер хижим звіром

Сірий вир несе навстріч...

 

... Кожна епоха, мабуть, має свій домінуючий колір. Чи червоний, чи коричневий, чи, нарешті, сірий. Повтореннями, варіаціями одного слова автор характеризує цілу епоху і водночас розкриває силу і можливості слова, навіть одного...


Чисті озера і ставки – це наше здоров’я


Бесіда № 7 за програмою "Екологія природи - екологія душі"

Іван Коваленко дуже сумував, що боярські ставки навіть порівняти не можна з задеснянськими озерами на Чернігівщині.

Дивувався давно і дивуюсь тепер,
Ця у серце моє улилась дивина,
Чистоті й глибині задеснянських озер,
Де прозора вода аж до самого дна...


Чистим душам – чисті ріки


Бесіда № 6 за програмою "Екологія природи - екологія душі".

Вода, водна стихія – одна з провідних тем у творчості Івана Коваленка. До води поет ставився по-особливому. І це не дивно, адже з водою пов’язане все наше життя.
Іван Коваленко надавав поняттю води глибокого філософського змісту. Один з його віршів так і називається “ВОДА”:

Я приніс з колодязя води,
Сів на призьбі і на відра глянув,
І побачив хвилі океану,
Зливи, водоспади і льоди.

Я хотів збагнути в ці хвилини
(Світ увесь окинув неспроста),
Чим були колись оці краплини,
Поки я з криниці їх дістав.


Дніпро як символ України


Бесіда № 5 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Любов Івана Коваленка до головних річок його життя – Дніпра і Десни – вилилась у багатьох його віршах. До Дніпра поет ставився з особливою любов’ю, бо ця ріка є символом України.
У своїй автобіографічній поемі “ДНІПРО” Іван Коваленко розказує, як він захворів у дитинстві від непереборного бажання побачити святу для кожного українця річку:

Я виростав в безводному краю,
Де була морем дощова калюжа,
Не бачив довго я й малої річки,
Та чув я змалку слово чарівне:
Дніпро…