Джерельна вода як символ чистої душі


Бесіда №4 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Найбільше боліла душа поета Івана Коваленка за чистоту річок та озер.

Поет часто порівнював людські душі з чистою рікою, озером з прозорою водою, джерелом. Його остання прижиттєва збірка віршів так і називається – “Джерело”. Назва ця не випадкова, адже образ джерельної кришталево чистої води не раз зустрічається у віршах Івана Коваленка. Як от, приміром, у байці “РІКА І ДЖЕРЕЛО”:

Недавно все це було:
Текла собі Ріка, широка й повноводна,
А оддалік дзюрчало Джерело, –
Вода у ньому була чиста і холодна...


Рятуймо наші ліси!


Бесіда № 3 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Ми всі були свідками стихійного лиха, яке спіткало Україну, – страшної повені, від якої постраждали західні області України. Екологи стверджують, що масштабна повінь у західних областях України є наслідком вирубування лісів у Карпатах. А Іван Коваленко піднімав свій голос проти оголення Карпат, проти нищення вікових лісів у Карпатських горах майже 50 років тому. До бездумної злочинної вирубки лісів поет ставився особливо болісно. Ще у 1959 році він написав вірш “ВОРОГОВІ ЛІСУ”. Ось як він звертається до уявного ворога, який нищить наші ліси:

Для тебе ліс - масив зелений,
Великий топливний ресурс,
А знаєш, що цей ліс для мене,
Сказать тобі я не берусь.

Для тебе ліс - це тінь зелена,
Це тільки дошки і дрова.
Для мене ліс - це світу велич,
Для мене ліс - вода жива...


Ліс – це храм


ББесіда №2 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Поети все сприймають більш загострено, болісно, вони бачать краще за звичайних людей, вони яскравіше можуть висловити і біль за понівечену природу. Послухаймо, як Іван Коваленко пише про Боярський ліс. Цей вірш датовано 1981 роком, і вже тоді цей ліс починав забруднюватись:

У Боярці зелений ліс,
Дуби , і сосни, і ялини.
У лісі пагорби й долини,
Стежини прямо і навскіс.

Тут мало кленів і беріз,
У хащах є кущі малини,
Та бачу всюди слід людини,
Я слід людини бачу скрізь...


Плекаймо наші душі


Бесіда №1 за програмою "Екологія природи - екологія душі"

Ми часто чуємо слово “екологія”. Воно пов’язане в нашій свідомості з охороною довкілля, з тими негативними явищами, які дуже часто оточують нас у повсякденні – з Чорнобильською катастрофою, з забрудненням навколишнього середовища промисловими відходами, з викидами у річки, озера, ставки не тільки промислових, але й побутових відходів, і просто з тим сміттям, яке ми бачимо на наших вулицях. Але ж це не стороння сила забруднює все навколо нас: це роблять люди, які живуть поряд з нами, а іноді й ми самі. І хоч ми особисто можемо не нищити природу, але якщо мовчимо, не боремось з тими, хто це робить, то стаємо по суті співучасниками злочину.
Що було спочатку – зламане дерево, розбита пляшка, каналізаційні стоки, направлені у чудовий ставок, чи рішення зробити це – рішення, яке людина дозволила собі прийняти? Що первинне – забруднене довкілля, чи брудна душа?
Сьогодні ми побачимо, наскільки нероздільні у творчості українського поета Івана Коваленка чистота, краса навколишнього світу і чистота та краса душі...


Сценарій шкільного вечора (1частина)


Не буду віршів я читать у повнім залі,
Захоплених овацій ви не ждіть.
Свої вірші пишу не для століть,
І в бронзі не стоять мені на п`єдесталі...

 

Так писав український поет Іван Юхимович Коваленко. Він був нашим сучасником, бо ще не минуло й року, як його не стало. Іванові Коваленку присвячено цей вечір.
В 20 кілометрах південніше Києва серед лісів і озер розташувалося вже чимале місто – Боярка. Саме там жив, працював і помер вчитель і поет Іван Коваленко.

Це була непересічна, обдарована талантом людина. Захоплювався астрономією, знав кілька іноземних мов, вивчав філософію, вірив у Бога.

Він був талановитим вчителем і талановитим поетом, чий світогляд сформувався ще в молоді роки. Йому було ненависне всяке поневолення свободи. Він любив свою Вітчизну, але був людиною європейської культури. Писати вірші почав ще в шкільні роки. Писав впродовж усього життя. Збереглося далеко не все. Хоч був Іван Коваленко за своєю природою ліричним поетом, життя в умовах тоталітаризму вивело його на шлях патріотичної громадянської тематики.

Мав Іван Коваленко натуру вразливу, пряму, не мирився з усякою неправдою. Тому і нажив собі ворогів – комуністичну владу і її поліцейський орган КДБ. Вони визнали вірші Івана Коваленка для себе небезпечними і покарали поета, як колись Тараса Шевченка, саме за вірші.


Сценарій шкільного вечора (2 ч.)


За своїм покликанням І.Коваленко був ліричним поетом. Краса рідного краю, любов до природи у всіх її проявах буде притаманна його творчості впродовж усього життя. Трагічні часи, важка доля змусять його згодом стати громадянським поетом, але насамперед він тонкий лірик і ніжний співець української природи. Зараз надворі віє весною, отже прослухаймо два вірші поета різних років, присвячених весні. Зверніть увагу, як за допомогою алітерації поет створює враження дзюрчання весняного струмочка.

Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п`янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини.
Мене зігрівають далеким теплом
Легенькі весняні хмарини.


Сценарій шкільного вечора (3 ч.)


До націоналістичних КДБ віднесло і вірш “Недокошений луг”, хоча нічого, крім болю за те, що поет мало встиг зробити для свого народу, там немає:

Восени…
Я не знаю, чому восени
Часто бачу я знов
Все ті ж самі
Тривожнії сни.


Сценарій шкільного вечора (4 ч.)


Цей вірш поет написав у таборі після побачення з дружиною.

ТВОЇ ЛИСТИ

Ідуть листи, ідуть твої листи,
Несуть тепло, твою любов і тугу,
І чутно крізь папір тих почуттів напругу,
Яку слова твої не в змозі донести...


Історія вірша Івана Коваленка "Не йди до дзеркала"


Згадує Лариса Пацанівська - учениця подружжя Коваленків, випускниця 1951 року, старший викладач кафедри історії і теорії світової літератури Київського Національного Лінгвістичного Університету:


Ми всі - лише учні: передмова до збірки "Учитель"*


 „Я - простий учитель"
Іван Коваленко


Крізь віки, зміни епох та історичні катаклізми височіє постать Учителя... Справжнього мудрого Вчителя, який торкається людських душ і вміє сказати найпотрібніше так, щоб воно стало зрозумілим, назавжди запам'яталося, сприяло формуванню особистості, впливало на долю. Таким Учителем може бути лише той, кому дійсно є що сказати своїм учням; той, хто багато мислив, читав, страждав, сумнівався, шукав і знаходив вищий сенс життя. Навчити інших можна лише вистражданим істинам, які пропущені через серце і перевірені часом...