» » » » Михайло Іванович Кутинський. Довідка та автобіографія.

Михайло Іванович Кутинський. Довідка та автобіографія.


Михайло Іванович Кутинський – український культуролог, дослідник поховань відомих українців, письменник, багаторічний політв’язень сталінських таборів. Михайло Кутинський відіграв визначну роль у долі поета-дисидента Івана Коваленка, високо оцінивши поезії Івана Коваленка та надихнувши його на подальшу творчість. М.Кутинський, підштовхнув Коваленка до впорядкування його віршів, за власною ініціативою надіслав до газети «Нове життя» (Пряшів, тоді Чехословаччина) вірш Івана Коваленка «Червона калина». Завдяки цій публікації Коваленко став відомим у дисидентських колах, а згодом надрукував у «Новому житті» низку поезій та статей. Серед публікацій згодом з’явилася й стаття І.Коваленка про велику культурологічну працю Михайла Кутинського «Український Некрополь».  Є також дуже зворушливий вірш Івана Коваленка, присвячений Михайлу Кутинському «Яка це радість – вас зустріти…» 
Під час знайомства з архівною справою Івана Коваленка було віднайдено автобіографію Михайла Кутинського, написану ним для зразку  почерку під час слідства у справі Коваленка у 1972 році. Михайло Кутинський проходив по справі як свідок, оскільки було перехоплено листування та вилучено багато самвидавівських праць, які він привозив Коваленку. Далі надаємо автобіографію Михайла Кутинського у текстовому форматі та у світлинах.


(Сторінка архівної справи Івана Коваленка - 255)
Зразок почерку свідка Кутинського Михайла Івановича


Автобіографія


Я, Кутинський Михайло Іванович, народився 1890 р. 8 жовтня (21), а за документами 1892 року, в селі Зарубинцях Цибулівської волості Липовецького повіту Київської губернії (тепер Черкаської області). Мої батьки селяни з колишніх однодворівців – землі не мали, тільки хату й город. Батько був ремісником, з цього й жили. Учився я спершу в сільській школі, а потім в Липовецькій двохкласовій школі, куди переїхали батьки. Згодом ми всією родиною переїхали в Умань, я пробував вступити в Умані в училище хліборобства й садівництва, але провалився. Так я жив до 1907 року, коли здав іспит на звання сільського вчителя й пішов учителювати, а в 1909 році дістав посаду конторщика в конторі нотаріуса м. Липовця, де служив кілька років.
В 1915 році мене мобілізували в царську армію як ополченця, трохи я був рядовим, а потім скінчив школу прапорщиків і був на Руминському фронті. На цей час батьки жили в Києві, куди я приїхав після демобілізації. В 1918-1919 рр. я учителював у селі Худяках Черкаської області, восени жив у Києві і вступив до учительської семінарії, яку скінчив весною 1920 року. Восени вступи до Київського ІНО, але весною 1922 р. мусив поїхати в рідне село Зарубинці. Тут і в Цибулеві я вчителював до 1924 р., а восени вернувся в Київ і вступив знову до ІНО, але вже на хімічний відділ, який скінчив весною 1928 р. Після ІНО я працював по різних підприємствах хіміком. А в 1936 мене було заарештовано і засуджено на 10 р. таборів.
В 1946 мене було звільнено, я поїхав у Казахстан і до 1948 р. працював на цукроварні, а восени повернувся на Україну, шукав роботи в Донбасі, а знайшов у місті Жданові на заводі пластмас. Влітку мене було вдруге заарештовано на ст. Сталіно (кол.Юзовка, тепер Донецьк) і заслано в Красноярський край. В 1954 році мене було звільнено і в 1955 я вернувся на Україну й став працювати в м. Прилуках Чернігівської області на заводі пластмас.
Тут я дослужився до пенсії, з мене було зняті судимості, і в 1960 р. я переїхав до м.Москви, де дружина дістала квартиру.
Тут я живу й досі, на вулиці Дм.Ульянова з дружною Іриною Юхимівною Косенко, дітей у нас немає.
З родичів – живе в Києві сестра Віра.


Нижче подані цифрові позначення:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 – 9 8 7 6 5 4 3 2 1.


20 квітня 1972 року.
Михайло Кутинський


Зразок почерку свідка Кутинського М.І. відібрав старший слідчий управління КДБ при РМ УРСР по Київській області майор Коваль.
20 квітня 1972 року.