Згадує Анатолій Козій


Помер Олесь Коваленко... в це важко повірити, але це, на жаль, так.

Це була людина, на яку можна було покластися у всьому і, перш за все, в тому, що стосується іноземних мов. Це був перфекціоніст, який ніколи не покладався на випадок, а завжди довіряв лише міцним знанням і словникам.

Ми познайомилися з Олесем буквально з перших годин його перебування в Київському університеті ім. Т. Шевченко. Сталося так, що ми здавали вступні іспити разом в одній кімнаті, одному і тому ж викладачеві і потрапили вчитися до тієї ж самої першої групи. Нас було 100 чоловік на день вступу до університету. Не всі, звичайно, витримали п’ять років навчання, щоб здобути фах перекладача. Я пам’ятаю – Олесь не гаяв зайвого часу і завжди поспішав додому, щоб сісти за книжки. І це дало свої результати – він вивчив, окрім англійської, ще і іспанську, французьку, італійську та польську мови. Ще з півдесятка мов знав менш досконало. Здав державний іспит з англійської та іспанської мов і отримав „червоний” диплом. Щоб цього досягти, не треба було давати комусь гроші – потрібні були лише пам’ять, натхнення, пристрасть до набування знань і обізнаність у всьому.

Я пам’ятаю, під час виборів президента Картера він усім допомагав розібратися в американський виборчій системі: усі ці «кокаси» та інші хитромудрощі політики США, в яких без сторонньої допомоги розібратися було досить тяжко.

А ще пам’ять, яка у нього була феноменальною. При перекладі необхідно було запам’ятовувати досить великі і довгі пасажі і з цим він справлявся на відмінно. Дуже гарно пам’ятав і все, що відбувалося багато років тому. Одним словом, був енциклопедично обдарованим фахівцем. Коли він перейшов на роботу до Бюро перекладів в „Інтуристі”, то це був власне він, хто заклав стандарти перекладу юридичних документів на різні мови, якими і досі користуються у всьому Києві і завдяки цим перекладам, люди, що покинули цю країну, знайомили інші країни з школою перекладу, яка існувала в Києві.

Необхідно сказати ще й про те, що його праця цим не обмежувалася. Він талановито переклав на англійську мову низку класиків української літератури. Це завдяки йому англомовні читачі в багатьох країнах знають про українське народне життя і культуру за творами наших класиків. А це дуже важливо в той час, коли Україна наближається до вступу в європейські організації.

У свій час Коваленко багато робив для перекладу офіційних документів для Верховної Ради та Міністерства закордонних справ України. Він був небайдужим до чужого горя і радів з іншими з приводу їхніх радощів. Наприклад, коли я був у лікарні на лікуванні, він через день дзвонив до мене, цікавлячись про стан мого здоров’я.

Таким був Олесь і таким ми будемо його пам’ятати.

 

Анатолій Козій