Нас, детей диссидентов, великое множество…


Автор: Мария КИРИЛЕНКО

 

В канун так любимого всеми старого Нового года, когда царит праздничное настроение и не хочется думать о грустном, в течение долгого времени оставалась почти незамеченной трагическая дата в истории Украины — очередная годовщина начала репрессий против украинской творческой интеллигенции. Начавшись 12 января 1972 года, репрессии продолжались в течение почти полутора лет и знаменовали тщетные попытки тоталитарной системы задушить стремление украинского народа к свободе и независимости. Около сотни ярких представителей движения шестидесятников были арестованы и брошены в лагеря; обыски затронули тысячи людей; десятки тысяч были подвергнуты допросам и запугиваниям. Именно эта волна репрессий швырнула за решетку таких выдающихся деятелей, как Иван Свитличный, Евгений Сверстюк, Вячеслав Чорновил, Василий Стус, Семен Глузман, Валерий Марченко. Был среди них и мой отец Иван Коваленко, учитель и поэт из г.Боярки. Я могла бы очень много рассказать и о нем, и о нашей семье, но затрону лишь то, что, как мне кажется, созвучно нашему времени.

13 января 1972 года не предвещало особого веселья в нашем доме. Родителям задерживали их скромные учительские зарплаты, отца на фоне гриппа прихватил ревматизм. Но моя еще детская душа все-таки ждала праздника. Мы собирались скромно, без гостей, встретить старый Новый год и отметить папин день рождения. Традиционно огромная сосна поблескивала в углу комнаты фонариками, я с нетерпением ждала возвращения родителей и брата с работы, таких интересных предпраздничных хлопот… Но именно мне довелось открыть дверь серьезным дядям в пыжиковых шапках. В свои 14 лет я сразу поняла, что это все — конец такой уютной семейной жизни, конец ощущению безопасности и защищенности, конец беззаботности и рубеж между детством и взрослой жизнью.

Інтерв'ю з дочкою поета до виходу в світ повної збірки творів Івана Коваленка


„Вмира поет, але живуть перлини
Його поезії – весь біль його життя…”


Вийшла повна збірка творів поета-дисидента Івана Коваленка (2006).

Одвічна таїна народження... Сповнена пристрасного очікування і бентежного сподівання, трепетного хвилювання і шаленого захвату: нарешті, звершилося!... В повній мірі це можна віднести і до появи нової книги – вистраджаної й давно очікуваної.
„Перлини” – це найбільш повне видання творів українського поета, вчителя та дисидента Івана Юхимовича Коваленка (1919-2001). До збірки увійшло практично все, що збереглося із написаного поетом впродовж досить довгого життя. Майже всі ранні твори І.Коваленка були втрачені під час війни, а те, що було написано в пору його творчого розквіту, частково загинуло під час слідства у нетрях КДБ; безжально конфісковувалось і знищувалось у слідчому ізоляторі, пересильних тюрмах, концтаборі. Багато з творів Івана Коваленка дійшло до сучасного читача лише завдяки сміливцям, котрі переховували та розповсюджували його вірші. Збірка також містить поетичні переклади та статті.
На превеликий жаль, Івана Юхимовича вже немає серед нас... Тож ця розмова відбулася з людиною, завдяки якій ми маємо можливість доторкнутись серцем до вічності поетичного слова нашого земляка. Здавалося б, лише радість повинна відчувати донька поета – Марія Кириленко – тримаючи в руках нову книгу віршів свого батька. Але бачу в її очах сум... У чому ж справа? Ось якими роздумами поділилася зі мною донька поета.