Вірші Івана Коваленка звучали в Москві


15 квітня 2013 року у Національному культурному центрі України в Москві, що на Арбаті  9, відбулося засідання молодіжної літературної студії "Когорта", присвячене творчості поета Івана Коваленка.  Зібрались члени  студії, вільні слухачі,  а також поетеса, голова Харківського обласного відділення Конгресу української інтелігенції, заслужений діяч мистецтв України Виноградська Ніна Іванівна.
Темою засідання стали  ліричні вірші,  присвячені  поетом Іваном Коваленком своїй дружині  Ірині,  і загалом життєстверджуюча  творчість    Івана Юхимовича.
Студійці читали поезії Коваленка, ділилися враженнями, а поетеса Ніна Виноградська загострювала  увагу на ключових моментах, про які йшла мова: 1972 рік - ще зовсім недалеко від наших часів і далеко від 1937, а які страхіття чинились  із найкращими людьми!
Поета, перекладача, вчителя Івана Коваленка нагло і підло забрали за його вірші, а також за виготовлення та розповсюдження забороненої літератури. Ніна Виноградська розповіла, як за часів тоталітаризму після роботи разом із однодумцями друкувала тексти поета Володимира Казакова, щоб потім розповсюджувати. Ось так тема самвидаву через роки пов’язала дві творчі особистості…
Присутні слухали пісні на вірші Івана Коваленка  і знову читали та розмовляли про невгасиму поезію Митця.
Читала свої прекрасні вірші і Ніна Виноградська.

 Катерина Марійчук, член ради "Українці Москви",
член Спілки журналістів Росії

Сценарій поетичного вечора, присвяченого великому коханню великого поета


Так хочеться вірити в кохання,  непідвладне часу і злим поворотам долі, хочеться  шукати прикладів в історії, літературі, найближчому оточенні.  Ми розповімо вам історію кохання, яке розвивалось на тлі порівняно недавньої, такої непростої історії нашої країни.

Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!

Ці слова присвятив своїй молодій дружині Ірині у далекому 1939 році Іван Юхимович Коваленко, тоді студент університету,  на якого чекала в подальшому     доля поета, який посмів писати так, як думав, відчував, у що вірив. А цього не пробачав поетам жодний тоталітарний режим за всю історію існування людства... І отже, це був шлях дисидента, борця за незалежність України, політв’язня… Але поет ніколи не був самотнім, бо з юності мав вірну подругу, соратницю по боротьбі, дружину, кохану.  Вони мали одну долю на двох…Тоді молоде щасливе подружжя ще не знало, які непрості і багато в чому трагічні випробування чекають на них…

Про дитинство та юність Івана Коваленко (спогади дружини)


Пишу про дитинство та юність мого чоловіка Івана Юхимовича Коваленка.  Про ті 18 років, коли ми ще не знали один одного,- з його розповідей. 

"Диссидентов травили хлебом. А спасал их Ежов".


Лидия ДЕНИСЕНКО
«Ведомости», 3 августа 1996 г.

Спросите любого: возможен ли сейчас самиздат в классическом понимании этого слова? «Нет, - скажут вам.- Надобность отпала. За идеологию больше не сажают».
Но если вдруг вас начнут убеждать, что малоизвестные или фактически неизвестные поэты и прозаики, в свое время отсидевшие за самиздат и даже полностью реабилитированные нынче, - ничего уже не боятся, открыто печатаются и с удовольствием занимаются мемуарами, - не верьте. Страх живуч. И, впитанный кожей тогда, не только остался в памяти, но и подсознательно – в чем-то – диктует поведение сейчас.

«Я неправедно жив…»


Микола ЛЕЛЮК
Передмова до  підбірки віршів,
"Літературний Чернігів», 1(37), 2077 р.

Жити праведно – означало, як піонер: «Всегда готов!» – виконувати настанову влади: «Если коммунист сказал  что будет – можно точно заявить что есть!»
І виконувати будь-якими методами, будь-якою ціною. І виконували. Але не всі. В січні 2007 року минуло 35 літ від часу, коли хвиля репресій, прокотившись теренами України, кинула за грати багатьох вільнодумців, яких називають шістдесятниками, тих, хто насмілився підвестись на боротьбу за права людини,  за якими вже жив весь цивілізований світ.

Дарунок з того світу


5 січня 2013 року народний депутат  Верховної ради від Коломиї та Городенки Олесь Доній під час святкування 90-річчя Мирослава Симчича передав вітання легендарному вояку УПА від доньки поета Івана Коваленка.  Пан Олесь передав також, за його словами, надзвичайно натхненний подарунок – подарунок у певному сенсі з того світу – повну збірку віршів Івана Коваленка та два музичні альбоми пісень на його слова. І нагадав, як колись табірні побратими мріяли про те, щоб були видані всі твори поета.  Олесь Доній процитував декілька уривків з листів  Мирослава Симчича до Івана Коваленка:
"Шановний наш Іване Юхимовичу! Пишу наш, а не мій, тому що Ви входите до когорти тих, які належать не одиницям, а всьому українському народові. Ви знаєте, я не майстер слова і не зумію сказати те, що відчуваю душею, серцем, а навіть мозком, ту любов і вдячність Вам… Є багато поетів, які пишуть, але так доступно, всевичерпно, просто і вливающе в душу більше Вашого не стрічаю. І яка мене опановує гордість, що з цим поетом я колись хлебав щі з одного котла.  Це помогло мені Вас зрозуміти, любити і повік не забути…  Ми з Вами вірили в перемогу в ті часи, коли не було жодного просвітку, то сьогодні я твердо вірю, ще не за горами той час, коли ми з Вами і наші сини та онуки будуть читати повну збірку Ваших творів".
Звертаючись до пана Мирослава, своє привітання Олесь Доній закінчив такими словами:

«Іван Коваленко не дожив до повної збірки своїх творів. Але дожив Мирослав Симчич. І дочка Івана Коваленка передає  Мирославу Симчичу його повну збірку - збірку віршів людини, з якою ви з одного котла хлебали щі для того, щоб всі ми жили в Незалежній Україні.  Це його пісні, його вірші, і це вдячність вам за вашу боротьбу…»

 

 


Мирослав Симчич, "Кривоніс”, у січні 1945 року разом із дивізією розгромив під час битви за Космач цілу каральну дивізію НКВД, відому злочинами проти людяності, винищенням цивільного населення та депортаціями кримських татар і народів Кавказу. Симчич був кілька разів засуджений на тривалі терміни в радянських концтаборах і відбув там загалом 32 з половиною роки.  З поетом Іваном Коваленком товаришував у Пермському таборі для політв’язнів №35, а за часів Незалежності – активно з ним листувався.


Вірш І.Коваленка "Натюрморт" - переклад російською


Иван КОВАЛЕНКО
Перевод на русский Светлана Павликова (Clair)

НАТЮРМОРТ

Простой кувшин, наследство давних лет,
А в нём – осенним буйством – хризантемы.
Глубоких размышлений вечны темы:
Плоды искусства – и кувшин, и цвет.

Люблю я глину – не кристаллов свет,
Мне подсознание рисует неизменно:
Есть в глине то, что вечно и священно, –
Остался в глине рая ясный след.

Я тоже скоро в глину перейду.
Заметят это лишь цветы в саду...
И – из меня – в кувшин поставят ветвь калины,

А не найдут, – букетик хризантем  –
Сюжет для натюрмортов и поэм...
Адам был Богом вылеплен из глины. 
 
Оригинал стиха:
 

"Зацвів бузок і руки ніжні..." - переклад російською


Иван Коваленко
"Цветёт сирень и щедро-снежно..."
 

Перевод на русский -  Светлана Павликова (Clair)

 

Цветёт сирень и щедро-снежно
Мне ветви тянет сквозь окно,
И воздух льётся утром вешним,
Тягуч и сладок – как давно,

Всё так же празднует свободу
И обещает волшебство,
А сердце под тяжёлым сводом
Печали ставит на крыло.

Цветёт сирень, зовёт и манит.
Не отзовусь – я здесь один.
И новое нездешней явью
Встаёт из таинства глубин…
 
Оригинал стиха:


ЗНАКИ ДОЛІ (інтерв’ю з Марією Кириленко)


Марія Іванівно, розкажіть, будь ласка, про себе. Що є пріоритетним у Вашому житті?

Так склалося (і склалося, як на мене, щасливо), що у моєму житті все переплетено – і сімейні справи, і робота, і громадська діяльність, і справа мого життя – збереження та популяризація творчих надбань мого батька, поета-дисидента Івана Коваленка.

Ким же був Іван Коваленко?

Вірші Івана Коваленка в антології «Поезія із-за ґрат»


Вірші Івана Коваленка в антології «Поезія із-за ґрат»

 

 До антології «Поезія із-за ґрат» увійшли наступні вірші Івана Коваленка: «Червона калина», «Година прийде», «Тиран і деспот всіх піїтів», «УПА»,  «Чотири сонети пишу уночі», «А перший сонет – це сонет про життя», «Вірш з примітивними римами», «У казематі». Про всяк випадок,  зауважимо, що   вірш Івана Коваленка «Червона калина» вміщено в антології у скороченому вигляді (повна версія вірша «Червона калина»).  
З восьми віршів, уміщених в антології, лише два були написані Іваном Коваленком в ув’язненні.  
Вірші, написані поетом у неволі, можна прочитати у циклах:
За чорними ґратами
Немеркнуча зоря

Уральські сонети

 

Докладніше про антологію «Поезія із-за ґрат»: