Олександр Корж


 

Корж Олександр Іванович – поет, Голова Правління Конгресу літераторів України, лауреат літературної премії ім.В.Даля. Випускник Військової академії ім. О.Ф.Можайського (м.Санкт-Петербург), інституту журналістики (м.Київ), керівник будівельного підприємства «Боярські майстри» і президент однойменного творчого об’єднання. Автор поетичних збірок «Сім кроків», «Квадратура кола».

 

З Іваном Коваленком Олександра Коржа пов'язували теплі дружні стосунки. Коваленко присвятив О.Коржу сонет «З породи й племені майстрів...»
Олександр Корж присвятив Івану Юхимовичу вірш «Картина «Крик». Едвард Мунк», а його дружині Ірині Павлівні - вірш «Світло».


О Святославе Хрыкине


Хрыкин Святослав Евдокимович –  художник и поэт. Родился в 1939 году на Дальнем Востоке, на таежных золотых приисках Низовья Амура. С 1955 года – в Чернигове. В 1958-1959 работал на строительстве канала «Северский Донец – Донбасс». В 1959 работал на Черниговском заводе «Октябрьский Молот». С 1971 – художник-оформитель. Стихи начал писать в школьные годы. Первые публикации появились в начале 60-х годов, в областной газете «Деснянська Правда». Стихи печатались также на страницах газет «Комсомольский гарт» (Чернигов), «Зеркальная Струя» (Харьков), журнала «Радуга» (Киев), звучали на радио Москвы и Чернигова...


С.Хрыкин "...Уже в полудрёме..."*


… Уже в полудреме, я слушал, как капает с крыш
Ночь звездною тьмою и неодолимым молчаньем.
И вдруг я подумал: «Неужто же не одаришь,
О светлое утро, ты вновь мою душу сознаньем!...»-

И в сон погрузился…И ночь промелькнула, как миг.
И бодростью утро влилось в обновленное тело!
И вновь мне раскрылся Вселенной ликующий лик,
М вновь меня жизнь повлекла в свою глубь оголтело...


С.Хрыкин. "Питер Брейгель Старший (2)"*


Опять весна! –
Над рощею, над лугом,
над пашнею
огромный день плывет...


Чисті озера і ставки – це наше здоров’я


Бесіда № 7 за програмою "Екологія природи - екологія душі"

Іван Коваленко дуже сумував, що боярські ставки навіть порівняти не можна з задеснянськими озерами на Чернігівщині.

Дивувався давно і дивуюсь тепер,
Ця у серце моє улилась дивина,
Чистоті й глибині задеснянських озер,
Де прозора вода аж до самого дна...


Чистим душам – чисті ріки


Бесіда № 6 за програмою "Екологія природи - екологія душі".

Вода, водна стихія – одна з провідних тем у творчості Івана Коваленка. До води поет ставився по-особливому. І це не дивно, адже з водою пов’язане все наше життя.
Іван Коваленко надавав поняттю води глибокого філософського змісту. Один з його віршів так і називається “ВОДА”:

Я приніс з колодязя води,
Сів на призьбі і на відра глянув,
І побачив хвилі океану,
Зливи, водоспади і льоди.

Я хотів збагнути в ці хвилини
(Світ увесь окинув неспроста),
Чим були колись оці краплини,
Поки я з криниці їх дістав.


Дніпро як символ України


Бесіда № 5 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Любов Івана Коваленка до головних річок його життя – Дніпра і Десни – вилилась у багатьох його віршах. До Дніпра поет ставився з особливою любов’ю, бо ця ріка є символом України.
У своїй автобіографічній поемі “ДНІПРО” Іван Коваленко розказує, як він захворів у дитинстві від непереборного бажання побачити святу для кожного українця річку:

Я виростав в безводному краю,
Де була морем дощова калюжа,
Не бачив довго я й малої річки,
Та чув я змалку слово чарівне:
Дніпро…


Джерельна вода як символ чистої душі


Бесіда №4 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Найбільше боліла душа поета Івана Коваленка за чистоту річок та озер.

Поет часто порівнював людські душі з чистою рікою, озером з прозорою водою, джерелом. Його остання прижиттєва збірка віршів так і називається – “Джерело”. Назва ця не випадкова, адже образ джерельної кришталево чистої води не раз зустрічається у віршах Івана Коваленка. Як от, приміром, у байці “РІКА І ДЖЕРЕЛО”:

Недавно все це було:
Текла собі Ріка, широка й повноводна,
А оддалік дзюрчало Джерело, –
Вода у ньому була чиста і холодна...


Рятуймо наші ліси!


Бесіда № 3 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Ми всі були свідками стихійного лиха, яке спіткало Україну, – страшної повені, від якої постраждали західні області України. Екологи стверджують, що масштабна повінь у західних областях України є наслідком вирубування лісів у Карпатах. А Іван Коваленко піднімав свій голос проти оголення Карпат, проти нищення вікових лісів у Карпатських горах майже 50 років тому. До бездумної злочинної вирубки лісів поет ставився особливо болісно. Ще у 1959 році він написав вірш “ВОРОГОВІ ЛІСУ”. Ось як він звертається до уявного ворога, який нищить наші ліси:

Для тебе ліс - масив зелений,
Великий топливний ресурс,
А знаєш, що цей ліс для мене,
Сказать тобі я не берусь.

Для тебе ліс - це тінь зелена,
Це тільки дошки і дрова.
Для мене ліс - це світу велич,
Для мене ліс - вода жива...


Ліс – це храм


ББесіда №2 за програмою “Екологія природи - екологія душі”

Поети все сприймають більш загострено, болісно, вони бачать краще за звичайних людей, вони яскравіше можуть висловити і біль за понівечену природу. Послухаймо, як Іван Коваленко пише про Боярський ліс. Цей вірш датовано 1981 роком, і вже тоді цей ліс починав забруднюватись:

У Боярці зелений ліс,
Дуби , і сосни, і ялини.
У лісі пагорби й долини,
Стежини прямо і навскіс.

Тут мало кленів і беріз,
У хащах є кущі малини,
Та бачу всюди слід людини,
Я слід людини бачу скрізь...