Вспоминает Ольга Рожманова*:


Как я сейчас понимаю, главной воспитательной доктриной Ирины Павловны и Ивана Ефимовича было научить детей любви к прекрасному окружающему миру, любви к знаниям, и, что самое главное, – друг к другу. И это действительно им удалось. С тех пор мир для нас стал намного шире, но и сейчас самые близкие и верные для нас – школьные друзья...


Згадує Леся Коваленко*


Я вдячна Богу, бо на стежці свого життя зустріла Івана Юхимовича Коваленка – Поета, Патріота України, Учителя.

Вспоминает Святослав Хрыкин:*


"С семьей Коваленок, Ириной Павловной, Иваном Ефимовичем, а затем и их детьми, мне посчастливилось познакомиться в 1987 году. Я не буду рассказывать всей истории, как произошло это знакомство.

Згадує Лариса Куровська:*


"Я вважаю, що варто якомога частіше читати вірші Івана Коваленка і нашій молоді, і старшому поколінню. Я радію, що доля звела мене з Іваном Юхимовичем і Іриною Павлівною, а в останні роки ми познайомилися з Марією Іванівною. Дуже сумую, що немає Ольги Михайлівни Рожманової – вона справді була ангелом-охоронцем цієї сім’ї.

Вспоминает Игорь Виноградов*


Я в числе прочих принадлежал к группе «юрковцев» - черниговских творческих людей, объединившихся с целью возродить поэтическое имя Игоря Юркова, поэта 20-х годов, связанного с семьей Ирины Павловны, жены поэта. Именно так нас и называли в доме под акациями, куда мы приходила, когда Иван Ефимович и Ирина Павловна приезжали в Чернигов.

"Перлини" Замість передмови*


Передмова Івана Коваленка:

“Багато зарозумілості і самовпевненості потрібно мати людині, що насмілюється називати перлинами свої недосконалі творіння”, - так подумає кожен читач, відкриваючи цю збірку. І якби навіть зібрані тут вірші і були насправді перлинами, то і тоді б кожному все-таки закортіло б довести, що ні на які перли вони зовсім не схожі.

"Перлини" Від упорядника


Збірка поезій Івана Коваленка названа за однойменним віршем поета „Перлини”. У цьому вірші-роздумі поет дає своє пояснення природі поезії, цій же темі була присвячена в свій час і його передмова до невеличкої самвидавчої збірочки з такою самою назвою, яка була в свій час конфіскована КДБ.

„Таїна поезій Івана Коваленка”


Іван Юхимович Коваленко був звичайним шкільним учителем і одночасно поетом, що ніколи не друкувався на своїй батьківщині за радянських часів.

"Розкутий" (ІІ частина)


Витоки патріотизму Івана Коваленка
Відкривається цикл "Джерело” віршем "Червона калина”. Треба зазначити, що традиційні для української поезії образи звучать у Івана Коваленка  по-особливому. Мабуть, тому, що селянське коріння, спогади дитинства наповнюють ці образи життям, не даючи перетворитися на звичні символи. Ось як він, за словами його дружини, згадував  про свою малу батьківщину –  село Лецьки, де народився;  про рідну хату:

"Селянська хата… У дворі росла велика груша. Ще півколом росли кущі калини. Вони утворювали наче маленький гайок. Серед калин була втоптана нашими дитячими ногами тверда, як тік, місцина, де ми з братами фактично й зростали, бавилися, вирізали із калини сопілки. А під осінь їли терпкі, гіркуваті калинові ягоди. Під зиму допомагали матері ламати кетяги калини, які вона в’язала у пучки і відносила на горище.

"Розкутий" (І частина)


(Розповідь про  учителя, поета, дисидента)

Радислав КОКОДЗЕЙ

 

"ПОЕТ І ПРАВДА – РЕЧІ НЕРОЗДІЛЬНІ,

ЯК НЕРОЗДІЛЬНІ ПРАВДА І КРАСА!”

Іван Коваленко

 

Я недаремно виніс ці слова в епіграф до статті про українського поета-дисидента Івана Коваленка: вони в найбільшій мірі характеризують творчість і  життя цього непересічного митця. Саме ці рядки дружина поета знайшла 13 січня 1972 року на клаптику паперу, коли прибирала після обшуку та арешту свого чоловіка. І це були єдині рядки, написані рукою Івана Коваленка, що залишились в оселі. Ніби й не було  років творчих пошуків,  ніби й не жив тут поет. Бо було вилучено все – до останньої чернетки. Залишився лише цей клаптик паперу, випадково  не помічений слідчими КДБ ...