Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Сніжинки-перлинки»
Сніжинки-перлинки пливуть у повітрі,
Танцюють, вирують в морозному вітрі,
Покровом пухнастим на землю лягають,
Дерева, дороги і поле вкривають.
Спадають, злітають без краю, без ліку.
Легенькі, маленькі, холодні одвіку.
Осяяли душу зірками ясними –
Світлішають думи і мчаться за ними.
- Вірш Івана Коваленка «Сніжинки-перлинки» як приклад радісного оптимістичного сприйняття суворої пори року – зими.
- Як поету вдалося передати рух – кружляння сніжинок (підбір дієслів, танцювальний ритм вірша).
- Перерахуйте дієслова, що передають рух сніжинок.
- З чим порівнюються сніжинки, за якою ознакою?
- Послухайте пісню на слова Івана Коваленка "Знову сніг", в якому вірш «Сніжинки-перлинки» використано для приспіву. Який настрій створює ця пісня?
Вірш І.Коваленка "Що я візьму з собою з цього світу..." - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
Qu’est-ce que je prendrai avec moi de ce monde?
Le bouillonnement printanier des fleures dans un pré,
Un petit lac avec les etoiles qui s’y mirent
Et sur le rivages, un saule solitaire et triste.
Le bruit de la forêt où poussent les pins et les sapins.
Et je prendrait aussi les baies d’obier.
Puis, je prendrai... Non, je ne prendrai rien,
Ce n’est pas avec cela que l’âme paraît devant Dieu
Coupé en deux entre le Bien et le Mal,
L’âme porte l’amour – le sommet des œvres humaines.
Néanmoins je vais désobéir à la loi divine
Et je crois que Dieu me le pardonnera,
Je ne prendrai que quelques vagues de la rivière Desna
Et le toucher de la main chérie...
2001, Boyarka
Далі - оригінал вірша:
Вірш І.Коваленка "Вперед до Тараса" - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
An avant, vers Taras!
La grand-route leur est ouverte,
Et moi, j`ai choisi un chemin délaissé
Conduisant en arrière, vers Taras.
Partout on voit s'épanouir l'art moderne, l’art abstrait.
Joyaux de l’époque nouvelle.
Et moi, j’emprunte la route abandonnée.
Je vais vers Taras.
Les poètes font des vers pour des prix.
Ils briguent la gloire et le gain,
Et moi, c’est comme ça, j’épanche mon âme,
En portant mes pas en arrière, vers Taras.
Qu’un gandin de poète m’accable d’injures,
Et une masse de critiques s’exclame en chœur :
«Incapable, raté, nouvel épigone!»
Et moi, je vais vers Taras.
Mes rimes sont vieilles et ma voix est faible.
Je n’ai pas la basse de Vingranovskyi,
Je suis seul, mais je marche volontiers.
En arrière, vers Taras.
Nul talent, aucun fond, et je bredouille quelque chose,
Il n’y a là ni muse ni Pégase,
Et pourtant, l’heure viendra et je m’écrirai:
En avant, vers Taras!
1983, Boyarka
Вірш І.Коваленка "Край дороги..." - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
Au bord d`un chemin
Au bord d`un chemin, enfouie sous la poussière,
Dans une ornière sans lumière ni chaleur,
Piétinée, meurtrie, blessée,
Une fleur se releva et s`épanouit.
Là, elle était écrasée sous les roues,
Enfoncée du talon dans la boue.
Quelle devait donc être sa force
Pour ouvrir ses pétales aux tons purs!
Alors, va plus souvent dans les prés
Pour retrouver, au moins chez les fleurs, la force.
Et, quand tu seras traîné dans la fange et foulé aux pieds,
Relève-toi, mets-toi debout et épanouis-toi avec toute ta fleur!
1958, Boyarka
Оригінал вірша:
Biographie du poète Ivan KOVALENKO
Ivan KOVALENKO - poète ukrainien, dissident, prisonnier politique à l'époque soviétique.
Ivan KOVALENKO (né le 13 janvier 1919 à Letsky du district de Péréiaslav-Khmelnytskyi dans la région de Kyiv, mort le 18 juillet 2001 à Boyarka près de Kyiv), diplomé de l’Université de Kyiv (1950), professeur de langues occidentales dans les écoles de Tchernihiv et de Boyarka, appartient à la génération des dissidents ukrainiens de la période d’après-guerre. Dans ses œuvres publiées à l’étranger ou, sous forme dactylographiée, circulant clandestinement en Ukraine, le poète faisait entendre la voix de la dignité humaine et nationale. Son attitude critique envers le régime totalitaire lui valut 5 ans d’emprisonnement dans un camp de concentration situé loin de l’Ukraine, en Oural (1972-77). Là, il partage les privations d’autres prisonniers politiques: Ivan Svitlychnyi, Igor Kalynets, Valerii Martchenko, Vladimir Boukovski, etc. En 1991, le poète fut réhabilité.
La plupart de ses œuvres furent confisquées et détruites par les organes de répression. Certaines de ses poésies furent sauvées par son épouse, Iryna Kovalenko, qui, pendant ses visites en prison, les apprenait par cœur. Ce n’est qu’après l’avènement de l’Indépendance, que le poète publie deux recueils de poésies : «Le pré non fauché» («Nedokochenyi louh», Kyiv, Vipol, 1995) et «La source» («Djerelo», Kyiv, Osvita, 1999). Après sa mort fut publiée le recueil de poésies «Perles» («Perlyny», Logos, 2006).
Les poésies «Au bord d`un chemin», «En avant, vers Taras» et «Qu`est-ce que je prendrai avec moi» font preuve du courage, de l`optimisme à toute épreuve, de la fidélité aux idées du grand Taras Shevchenko, ainsi que de la sincérité touchante du poète Kovalenko.
Ivan KOVALENKO (né le 13 janvier 1919 à Letsky du district de Péréiaslav-Khmelnytskyi dans la région de Kyiv, mort le 18 juillet 2001 à Boyarka près de Kyiv), diplomé de l’Université de Kyiv (1950), professeur de langues occidentales dans les écoles de Tchernihiv et de Boyarka, appartient à la génération des dissidents ukrainiens de la période d’après-guerre. Dans ses œuvres publiées à l’étranger ou, sous forme dactylographiée, circulant clandestinement en Ukraine, le poète faisait entendre la voix de la dignité humaine et nationale. Son attitude critique envers le régime totalitaire lui valut 5 ans d’emprisonnement dans un camp de concentration situé loin de l’Ukraine, en Oural (1972-77). Là, il partage les privations d’autres prisonniers politiques: Ivan Svitlychnyi, Igor Kalynets, Valerii Martchenko, Vladimir Boukovski, etc. En 1991, le poète fut réhabilité.
La plupart de ses œuvres furent confisquées et détruites par les organes de répression. Certaines de ses poésies furent sauvées par son épouse, Iryna Kovalenko, qui, pendant ses visites en prison, les apprenait par cœur. Ce n’est qu’après l’avènement de l’Indépendance, que le poète publie deux recueils de poésies : «Le pré non fauché» («Nedokochenyi louh», Kyiv, Vipol, 1995) et «La source» («Djerelo», Kyiv, Osvita, 1999). Après sa mort fut publiée le recueil de poésies «Perles» («Perlyny», Logos, 2006).
Les poésies «Au bord d`un chemin», «En avant, vers Taras» et «Qu`est-ce que je prendrai avec moi» font preuve du courage, de l`optimisme à toute épreuve, de la fidélité aux idées du grand Taras Shevchenko, ainsi que de la sincérité touchante du poète Kovalenko.
Grigoriy Panytch
Вірш І.Коваленка "А перший сонет – це сонет про життя..." - переклад російською
Иван Коваленко
Перевод на русский - Марк Каганцов
А первый сонет мой о жизни, друзья,*
Что Богом даётся всем равно,
То искорка в море небытия -
А счастье она, или драма?
Возможно ль её прожить нам шутя,
Оставив грехи и изъяны?
Придёт к вам раскаянье годы спустя,
Но сердца излечит ли раны?
Постигнет тебя тяжелый удар,
Коль ты потеряешь божественный дар,
То чудо из главных чудес.
Жизнь - не пересчёт, сколько лет зря пройдёт,
Жизнь - это души твоей к Богу полёт.
Жизнь - это порыв до небес.
Что Богом даётся всем равно,
То искорка в море небытия -
А счастье она, или драма?
Возможно ль её прожить нам шутя,
Оставив грехи и изъяны?
Придёт к вам раскаянье годы спустя,
Но сердца излечит ли раны?
Постигнет тебя тяжелый удар,
Коль ты потеряешь божественный дар,
То чудо из главных чудес.
Жизнь - не пересчёт, сколько лет зря пройдёт,
Жизнь - это души твоей к Богу полёт.
Жизнь - это порыв до небес.
_______________
* Автор не успел при жизни дописать задуманные сонеты о любви, о смерти и об Украине.
* Автор не успел при жизни дописать задуманные сонеты о любви, о смерти и об Украине.
Оригинал стиха:
Вірш І.Коваленка "Чотири сонети пишу уночі.." - переклад російською
Иван Коваленко
Перевод на русский - Марк Каганцов
Четыре сонета пишу я в ночи,
Четыре последних сонета.И рифмы со мною не спят, как сычи,
Играют четыре кларнета.
Сонеты пишу я при свете свечи,
И мёртвые рядом поэты.
Будильник, минуты считая, стучит,
И слышен уже стук кареты.
Четыре сонета, вступленье лишь тут,
А это лишь сердца уставшего стук,
А это лишь крик боли просто.
И звездные струны заводят игру,
Одни они знают, туда я иду
Навеки, навечно, не в гости.
______________
* Автор не успел при жизни дописать задуманные сонеты о любви, о смерти и об Украине.
Оригинал стиха:
Вірш І.Коваленка "Тиран і деспот всіх піїтів..." - переклад російською
Иван Коваленко
Перевод на русский - Марк Каганцов
Тиран и деспот всех пиитов,
На нет сошёл было сонет.
Стих вырвался – преграды нет,
Как птица из клети закрытой.
На нет сошёл было сонет.
Стих вырвался – преграды нет,
Как птица из клети закрытой.
Ликует выспренный эстет,
Смакует формы разных видов,
И стихотворный винегрет
Повсюду властвует досыта.
Кто воскресил, вот в чём вопрос,
Сонет, как Лазаря Христос?
Все перепуталось химерно,
И начались тут чудеса:
Сонет смеётся над модерном,
Поскольку стал модерном сам.
Оригинал стиха:
Табір для політв'язнів «Перм-35» (УТ-389/35)
У 1972 році на Уралі, у Пермській області (Чусовський район) на базі вже існуючих виправних колоній були створені табори
суворого режиму для політв’язнів ВС-389/35 (ст. Всесвятська) і ВС-389/36
(Кучино). У 1975 р. в був відкритий ще один політичний табір № 37 (сел.
Половинка). Ці табори за своїм розташуванням утворювали так званий
«пермський трикутник» і набули скорочених назв «Перм-35», «Перм-36» і
«Перм-37».
У цих концтаборах для політв’язнів «…в роки радянської
влади утримувалися в нелюдських умовах, страждали та гинули дисиденти,
інакодумці, активні борці за права людини в Радянському Союзі,
противники комуністичного режиму, поборники національної незалежності
поневолених народів - політики, громадські діячі, письменники, вчені -
люди, чиї ідеї і зусилля сприяли крахові людиноненависницького режиму»
(з сайту Меморіального центру історії політичних репресій «Перм-36»).
Поет-дисидент Іван Коваленко карався у концтаборі «Перм-35». Докладніше про цю зону для політв’язнів (рос.):
Іван Коваленко як перекладач: «Стріла і пісня» Генрі Лонґфелло
Оксана БОДНАР, доцент («Галицька академія»)
«”Стріла і пісня” Генрі Лонґфелло в україномовному просторі» (уривки із статті)
Автор статті на основі літературознавчого
аналізу дає оцінку україномовним версіям "Стріли і пісні" Генрі
Лонґфелло та з'ясовує особливості відтворення авторського стилю різними
інтерпретаторами, зокрема Іваном Коваленком...
