Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Легенькі хмарини»
Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п’янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини.
Мене зігрівають далеким теплом
Легенькі весняні хмарини.
Струмки говірливі збігають з гори,
Радіють, воркочучи, сонячній зливі;
Дзвенить і змовкає десь сміх дітвори.
В мелодії ці переливно-грайливі
Вслухаються ставні старі явори –
Їх будять струмки говірливі.
- Вірш Івана Коваленка «Легенькі хмарини» як зразок пейзажної лірики.
- Розповідь від першої особи (І строфа) надає віршу ліричності, передає почуття ліричного героя (автора).
- Дві картини: весняне небо і весняна земля в їх цілісності (сонце дає життя на землі).
- Повторенням яких звуків у 2-й строфі передається музика весни (перше знайомство із звукописом, алітерацією).
- Звернути увагу на побудову вірша «Легенькі хмарини». Виділити перші і останні рядки 2-х строф (кільцеве обрамлення строф).
Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Весняне»
Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.
Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють горбочки і узгір’я,
Втікає поле ген за виднокруг,
Бере з собою тихе надвечір’я.
Приходить вечір нишком, крадькома,
Пташок і бджіл полохати не хоче,
І яром знехотя повзе легка пітьма,
І тихо жебонить малий струмочок.
- Поезія Івана Коваленка «Весняне» як шедевр ліричної поезії на тему краси природи.
- Яку пору весняного дня змалював автор?
- Прослідкуйте плин часу у вірші.
- Художні засоби вірша: авторські неологізми, порівняння, метафори, зорові і звукові образи.
- Перерахуйте авторські неологізми (вербіє, березіє, весніє, травніє, кульбабіють).
- Мелодійність і прозорість мови, свіжість рим.
- Опишіть, яку картину ви б намалювали до цього вірша.
Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Теплінь»
Яка теплінь! Немає зовсім спеки,
І вся земля одним теплом цвіте.
В заплавах поспиналися лелеки –
Їм чути навіть, як трава росте.
Я на човні. А озеро – прозоре,
І в нім життя клекоче і буя.
Дрімають верби в сонячнім просторі,
І в озері на дні розтанув я.
Яка теплінь! Не буде громовиці,
Голубить світ ласкава ця теплінь.
На лузі скошенім нестрижені копиці,
Як дітлахи, біжать у далечінь.
Не знаю я, навіщо жить на світі.
В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.
Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,
Коли бува така ясна теплінь.
- Яка частина літа оспівується у вірші Івана Коваленка «Теплінь», які ознаки про це говорять (не буде грози, вже скошене сіно).
- Які образи, рядки вам найбільше сподобались у вірші «Теплінь».
- Поясніть образність рядків «нестрижені копиці, як дітлахи, біжать у далечінь» (порівняння та метафора).
- Я передається у вірші тиша? («…їм чути навіть, як трава росте»).
- Які почуття викликає у вас вірш?
Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Шум лісовий»
Шум лісовий,
Колисковий,
Тихий шелест
Барвінковий.
Дзвін легенький
З передзвоном,
Гомін тихий
З відгомоном.
Плач тужливий,
Сміх грайливий,
Біг струмочка
Говірливий.
Сага давня,
Казка дивна,
Пісня ніжна
Переливна.
Шум лісовий,
Колисковий.
Тихий говір
Барвінковий.
- Поетична музика лісу у вірші Івана Коваленка «Шум лісовий..».
- Звукове інструментування вірша: звуки передають шелест лісових трав, говір струмка, переливні звуки пісні…Ритм відповідає чергуванню звуків лісу.
- Говір лісного струмка як акомпанемент до інших звуків лісу.
- Проаналізувати звукопис кожної строфи відповідно до її змісту (І строфа – ш,с; ІІ - дз; г; ІІІ – ж, гр.; ІV – п, д).
- Короткий рядок в одну стопу відповідає мелодії лісного «оркестру».
- Повторення рядків як кільцеве обрамлення строф.
- Послухати пісню "Дивосвіт" на слова вірша Івана Коваленка «Шум лісовий…» (Музика Олега Саліванова).
Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Хто це бродить по саду?»
Хто це бродить по саду,
Хто гойдає голі віти?
На чиєму це сліду
Зацвітають дивні квіти?
Хто це поле оголив,
Хто затяг туманом далі,
Хто це верби нахилив
У незміряній печалі?
Воду хто подів з ріки,
Чом човен стоїть без діла,
І куди летять пташки,
Куди мчать швидкі їх крила?
Хто це суму нам приніс,
Чому думи серце краять,
Чом шумить тужливо ліс,
Чому сосни засинають?
Небо чом тепер сіріше,
Чому наше сонце ясне
Стало знову холоднішим –
Пізно встане, рано згасне...
Вітер починає гру –
Він опале листя носить,
Відпочине у яру,
Прошепоче тихо: «Осінь».
- Вірш Івана Коваленка «Хто це бродить по саду?» як зразок ранньої пейзажної лірики. Побудова вірша у формі риторичних запитань.
- Які прикмети осені наводить поет?
- Зверніть увагу на наростання ознак осені від строфи до строфи з розв’язкою в кінцівці – поет дає відповідь на поставлені у вірші питання. (Хто? Чом? Чому? Куди?)
- Яким чином здійснюється олюднення пори року? (Запитання «хто» можна поставити лише стосовно живої істоти).
- Використання дієслів у вірші. Перерахуйте дії, котрі «чинить» осінь.
- Оціночні епітети (дивні квіти, незміряна печаль тощо), звукопис (алітерація на звуки «ш,с») і його художнє обґрунтування.
- Послухайте пісню "Осінь" на слова вірша Івана Коваленка («Хто це бродить по саду?» (музика Олега Саліванова).
Краса рідної природи у вірші Івана Коваленка «Сніжинки-перлинки»
Сніжинки-перлинки пливуть у повітрі,
Танцюють, вирують в морозному вітрі,
Покровом пухнастим на землю лягають,
Дерева, дороги і поле вкривають.
Спадають, злітають без краю, без ліку.
Легенькі, маленькі, холодні одвіку.
Осяяли душу зірками ясними –
Світлішають думи і мчаться за ними.
- Вірш Івана Коваленка «Сніжинки-перлинки» як приклад радісного оптимістичного сприйняття суворої пори року – зими.
- Як поету вдалося передати рух – кружляння сніжинок (підбір дієслів, танцювальний ритм вірша).
- Перерахуйте дієслова, що передають рух сніжинок.
- З чим порівнюються сніжинки, за якою ознакою?
- Послухайте пісню на слова Івана Коваленка "Знову сніг", в якому вірш «Сніжинки-перлинки» використано для приспіву. Який настрій створює ця пісня?
Вірш І.Коваленка "Що я візьму з собою з цього світу..." - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
Qu’est-ce que je prendrai avec moi de ce monde?
Le bouillonnement printanier des fleures dans un pré,
Un petit lac avec les etoiles qui s’y mirent
Et sur le rivages, un saule solitaire et triste.
Le bruit de la forêt où poussent les pins et les sapins.
Et je prendrait aussi les baies d’obier.
Puis, je prendrai... Non, je ne prendrai rien,
Ce n’est pas avec cela que l’âme paraît devant Dieu
Coupé en deux entre le Bien et le Mal,
L’âme porte l’amour – le sommet des œvres humaines.
Néanmoins je vais désobéir à la loi divine
Et je crois que Dieu me le pardonnera,
Je ne prendrai que quelques vagues de la rivière Desna
Et le toucher de la main chérie...
2001, Boyarka
Далі - оригінал вірша:
Вірш І.Коваленка "Вперед до Тараса" - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
An avant, vers Taras!
La grand-route leur est ouverte,
Et moi, j`ai choisi un chemin délaissé
Conduisant en arrière, vers Taras.
Partout on voit s'épanouir l'art moderne, l’art abstrait.
Joyaux de l’époque nouvelle.
Et moi, j’emprunte la route abandonnée.
Je vais vers Taras.
Les poètes font des vers pour des prix.
Ils briguent la gloire et le gain,
Et moi, c’est comme ça, j’épanche mon âme,
En portant mes pas en arrière, vers Taras.
Qu’un gandin de poète m’accable d’injures,
Et une masse de critiques s’exclame en chœur :
«Incapable, raté, nouvel épigone!»
Et moi, je vais vers Taras.
Mes rimes sont vieilles et ma voix est faible.
Je n’ai pas la basse de Vingranovskyi,
Je suis seul, mais je marche volontiers.
En arrière, vers Taras.
Nul talent, aucun fond, et je bredouille quelque chose,
Il n’y a là ni muse ni Pégase,
Et pourtant, l’heure viendra et je m’écrirai:
En avant, vers Taras!
1983, Boyarka
Вірш І.Коваленка "Край дороги..." - переклад французькою
Ivan Kovalenko
Traduction – de Grygoriy Panytch
Au bord d`un chemin
Au bord d`un chemin, enfouie sous la poussière,
Dans une ornière sans lumière ni chaleur,
Piétinée, meurtrie, blessée,
Une fleur se releva et s`épanouit.
Là, elle était écrasée sous les roues,
Enfoncée du talon dans la boue.
Quelle devait donc être sa force
Pour ouvrir ses pétales aux tons purs!
Alors, va plus souvent dans les prés
Pour retrouver, au moins chez les fleurs, la force.
Et, quand tu seras traîné dans la fange et foulé aux pieds,
Relève-toi, mets-toi debout et épanouis-toi avec toute ta fleur!
1958, Boyarka
Оригінал вірша:
Biographie du poète Ivan KOVALENKO
Ivan KOVALENKO - poète ukrainien, dissident, prisonnier politique à l'époque soviétique.
Ivan KOVALENKO (né le 13 janvier 1919 à Letsky du district de Péréiaslav-Khmelnytskyi dans la région de Kyiv, mort le 18 juillet 2001 à Boyarka près de Kyiv), diplomé de l’Université de Kyiv (1950), professeur de langues occidentales dans les écoles de Tchernihiv et de Boyarka, appartient à la génération des dissidents ukrainiens de la période d’après-guerre. Dans ses œuvres publiées à l’étranger ou, sous forme dactylographiée, circulant clandestinement en Ukraine, le poète faisait entendre la voix de la dignité humaine et nationale. Son attitude critique envers le régime totalitaire lui valut 5 ans d’emprisonnement dans un camp de concentration situé loin de l’Ukraine, en Oural (1972-77). Là, il partage les privations d’autres prisonniers politiques: Ivan Svitlychnyi, Igor Kalynets, Valerii Martchenko, Vladimir Boukovski, etc. En 1991, le poète fut réhabilité.
La plupart de ses œuvres furent confisquées et détruites par les organes de répression. Certaines de ses poésies furent sauvées par son épouse, Iryna Kovalenko, qui, pendant ses visites en prison, les apprenait par cœur. Ce n’est qu’après l’avènement de l’Indépendance, que le poète publie deux recueils de poésies : «Le pré non fauché» («Nedokochenyi louh», Kyiv, Vipol, 1995) et «La source» («Djerelo», Kyiv, Osvita, 1999). Après sa mort fut publiée le recueil de poésies «Perles» («Perlyny», Logos, 2006).
Les poésies «Au bord d`un chemin», «En avant, vers Taras» et «Qu`est-ce que je prendrai avec moi» font preuve du courage, de l`optimisme à toute épreuve, de la fidélité aux idées du grand Taras Shevchenko, ainsi que de la sincérité touchante du poète Kovalenko.
Ivan KOVALENKO (né le 13 janvier 1919 à Letsky du district de Péréiaslav-Khmelnytskyi dans la région de Kyiv, mort le 18 juillet 2001 à Boyarka près de Kyiv), diplomé de l’Université de Kyiv (1950), professeur de langues occidentales dans les écoles de Tchernihiv et de Boyarka, appartient à la génération des dissidents ukrainiens de la période d’après-guerre. Dans ses œuvres publiées à l’étranger ou, sous forme dactylographiée, circulant clandestinement en Ukraine, le poète faisait entendre la voix de la dignité humaine et nationale. Son attitude critique envers le régime totalitaire lui valut 5 ans d’emprisonnement dans un camp de concentration situé loin de l’Ukraine, en Oural (1972-77). Là, il partage les privations d’autres prisonniers politiques: Ivan Svitlychnyi, Igor Kalynets, Valerii Martchenko, Vladimir Boukovski, etc. En 1991, le poète fut réhabilité.
La plupart de ses œuvres furent confisquées et détruites par les organes de répression. Certaines de ses poésies furent sauvées par son épouse, Iryna Kovalenko, qui, pendant ses visites en prison, les apprenait par cœur. Ce n’est qu’après l’avènement de l’Indépendance, que le poète publie deux recueils de poésies : «Le pré non fauché» («Nedokochenyi louh», Kyiv, Vipol, 1995) et «La source» («Djerelo», Kyiv, Osvita, 1999). Après sa mort fut publiée le recueil de poésies «Perles» («Perlyny», Logos, 2006).
Les poésies «Au bord d`un chemin», «En avant, vers Taras» et «Qu`est-ce que je prendrai avec moi» font preuve du courage, de l`optimisme à toute épreuve, de la fidélité aux idées du grand Taras Shevchenko, ainsi que de la sincérité touchante du poète Kovalenko.
Grigoriy Panytch
