Іван Коваленко в довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990».


Іван Коваленко в довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990».


 

Статтю про поета Івана Юхимовича Коваленка розміщено в енциклопедичному довіднику «Рух опору в Україні: 1960-1990». Мусимо внести до статті   деякі уточнення:
 1. Іван Коваленко був учителем не  лише англійської мови. Насправді  він був учителем іноземних мов, оскільки викладав англійську, французьку, німецьку та іспанську мови (крім того, знав ще польську та італійську).
2.  У Чернігові працював спочатку директором школи, а тоді вчителем.
3. У 1947 році Іван Коваленко перебрався із сім’єю не до Києва, а до Боярки, де й проживав аж до свого арешту і куди й повернувся після звільнення.
4. З 1961 року перебував під неофіційним наглядом КДБ не за читання «заборонених» поезій Т.Г.Шевченка, а за власний вірш «У поета тільки слово», що був ним написаний до 100-річчя зі смерті Шевченка.
5. 13.07.1972 року суд виніс вирок не 6 років таборів та 3 роки заслання, а 5 років таборів. Прокурор дійсно просив такий строк (6 + 3, як тоді говорили), але завдяки адвокатові Івану Семеновичу Єжову, котрий реально,  з великим ентузіазмом та на високому професійному рівні захищав І.Коваленка,  той отримав строк набагато менший, аніж просило звинувачення.

6. Крім того, у довіднику згадуються ще Коваленко Микола Єрмоїлович та Коваленко Микола Іванович, обидва 1919 року народження, обидва з Боярки і обидва відбували покарання у таборі №35. Насправді інших Коваленок, що жили в Боярці,  були вчителями і відбували покарання у вказаному таборі,  не було.   Це помилкові «клони» Івана Юхимовича Коваленка, котрий дійсно звинувачувався у  протестах проти радянської окупації Чехословаччини та у котрого дійсно вилучався вказаний у довіднику самвидав і котрий отримав 5 років таборів, що приписується іншим двом Коваленкам.

 

 

 

Додаткова інформація про довідник  «Рух опору в Україні: 1960-1990»:

Відгук Анни Ніколаєнко


«Творчість Івана Коваленка варта того, щоб зайняти одне з провідних місць не лише у вітчизняній, але й у світовій літературі. Окрім ідеального ритму та рим, його віршам притаманна незрівнянна мелодійність, пісенність, вишукана ніжність слова. Поезія Івана Юхимовича не має жорсткості, яку чомусь іноді вважають виправданою у творах багатьох українських класиків, навпаки ж відрізняється особливою щирістю, безумовною пріоритетністю вічних загальнолюдських цінностей. Коли читаєш цю чарівну лірику,  - ніби ведеш задушевну розмову безпосередньо з самим автором, занурюєшся у багатий світ його переживань, думок, почуттів та водночас отримуєш невимовну естетичну насолоду.
Іван Коваленко не втратив  красивої і витонченої душі поета, незважаючи на всі складнощі і трагізм життя. Безцінний скарб його досвіду, частинка великого доброго серця назавжди залишаться з нами у його віршах».
Анна Ніколаєнко, поетеса


Про Олеся Коваленка згадує Ігор Тагушев


С Олесем Коваленко я дружил много лет,  а познакомились и подружились мы с ним в период нашей общей командировки в Египет с октября 1967 по июнь 1969 г.г.,  куда были направлены для работы на судах египетского рыболовного флота в качестве советников (наше судно называлось «Хургада»)…

 



"Я повернуся в дім і допалю свічу..." (закінчення)


                  Наталія Павлик 
  (Переяслав-Хмельницький)
 
... Зі спогадів самого письменника – він писав так звані «люті» вірші, тобто сатиру, адже поціновувачів-професіоналів було вдосталь:  в таборі з ним сиділо ціле «відділення Спілки письменників» – вісім поетів. Ліричного героя як такого поет на «передову» не виставляв, говорив здебільшого від свого імені. Личину знеособлення Іван Коваленко до себе не приміряв – лицедійство безкомпромісного поборника правди глядачів  у тюремних застінках не знайшло б. Магма словотворення з кратеру душі йшла і йшла, без річища, вогненахлинаюче.  Поет переходив у писемно-звукову субстанцію без жодних перевтілень, не програмуючись обдумуванням. Словесного хаосу немає – душевні вивільнення підшукують потрібні лексеми й висновують тексти традиційним силабо-тонічним віршуванням. У психічних порухах важливо було взяти синхронний мовленевий темп – вловлене мислю «легалізувати» графічно...

"Я повернуся в дім і допалю свічу..." (початок статті)


                                                                                                   Наталія Павлик 
                                         (Переяслав-Хмельницький)
 
Поезія і життя… Світу явлено книги  Івана Коваленка  «Недокошений луг» (1995), «Джерело» (1999), «Перлини» (2006), «Учитель» (2009), «Порив до небес» (2012). Прожите життя, а поміж усім – дати. І злежаним, тугим підґрунтям  –  доля.  Коваленко  Іван Юхимович  народився 13 січня 1919 року (за документами 30 грудня 1918 р.) в селі Лецьки, що на Переяславщині. Життя поставило карби на його імені: поет, дисидент, учитель. Доля Івана Коваленка – то вершина мужності, вірності, добротворення. Поет був незламний духом, витривалий в життєвих випробуваннях. Боріння Івана Коваленка потвердили істину: поети розмножуються вегетативно – духом. Свою хресну дорогу митець обрав сам. Стержнем у характері Івана Коваленка була непокірність – розкутий дух понад часом і простором…          


Іван Коваленко – портрет особистості у питаннях та відповідях


Вивчаючи творчість та життєвий шлях Івана Коваленка,  мимоволі замислюєшся над цілим рядом питань: чому «простий учитель» з невеличкого містечка був заарештований і відбував покарання з найвидатнішими представниками української культури? Як він став дисидентом, що особливого в його віршах? І, мабуть, головне – чому українська держава не поспішає вшановувати такого непересічного поета і неординарну особистість? Спробуємо відповісти на ці питання і водночас проаналізувати, які саме риси характеру Івана Коваленка та які обставини життя сформували його світогляд як майбутнього дисидента.


Владислав Савенок


 

Владислав Савенок – відомий журналіст, поет та прозаїк. Народився 5 грудня 1959 року у с.Ліски Менського району. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т.Шевченка у 1986-1992 рр. Закінчив телевізійну школу новин "Інтерньюз Нетуорк" (липень 1998 р). Має багаторічний досвід роботи в газетах, на радіо, телебаченні, Інтернет - виданнях та інформаційних агентствах. Працював кореспондентом газети "Комсомольський гарт" і завідувачем сектору економіки газети "Чернігівські відомості", співпрацював з газетами "Молодь України", "День". Очолював редакцію новин телерадіоагентства ”Новий Чернігів"(1992-2001), газету "Чернігівська панорама" - (2002-2003). Працював власкором інформаційного агентства "Українські Новини", Української служби Бі-Бі-Сі, радіо "Свобода", телеканалів: "Новий канал", ICTV, СТБ, "1+1". Працював тренером-фахівцем у галузі ЗМІ. Один з авторів книг "Регіональний портрет України"(2003), "Колыбель политика или Паранойя избирательных кампаний" (2004). Головний редактор Інтернет-видання «Високий вал», секретар літературної спілки «Чернігів» та відповідальний секретар часопису «Літературний Чернігів». Автор книжок художньої прози і поезії. Співавтор авантюрно-романтичної повісті «Вой шакалов» (2001 р.) автор українського перекладу – «Виття шакалів» (2004 р.). Має збірку оповідань та новел «Божевільні файли» (2006). У художніх творах використовує прийоми фентезі, магічного реалізму, додаючи іронію та гумор.

Багато років товаришував із Іваном Коваленком, входячи до групи так званих «юрківців» (група чернігівських митців, що переймалися відродженням імені поета Ігоря Юркова). Першим надрукував вірші І.Коваленка у незалежній Україні (Журнал «Україна» №14,1992 р.) за своєю передмовою.

Спогади В.Савенка про І.Коваленка "Потрясіння"

Вірш І.Коваленка, присвячений В.Савенку «Нам молитва і піст…» 


Зустріч споріднених душ


Затамуймо подих. Розігріймо кісточки змерзлих пальців рукостисканнями друзів, полишимо на певний час примару буденності та побудемо наодинці з совістю українства, ліричним бандуристом калинового цвіту, поетом, учителем, громадянином Іваном Коваленко.

 

Сьогодні місто Боярка віддавала належну шану своєму славетному землякові. У затишній залі мистецького центру "Оберіг" директор закладу Надія Скакодуб щиро запрошує до презентації довгоочікуваного пісенного музичного альбому на вірші славетного поета Івана Юхимовича Коваленка. Чекають на зустріч з Учителем портрет майстра у сірих тонах у виконанні художника і барда Володимира Вишняка, який символічно перегукується з його піснею на слова Івана Коваленка "Сіра мелодія". З сірим кольором контрастує біло-червоний рушник, жовтогарячі соняхи, традиційна свіча пам’яті, зелена обкладинка книги і сяючі яскраві очі аплодуючих.

 

Немає у залі випадкових облич. Уважно дослухаються люди до кожного слова ведучих співачки Наталії Горенко та автора чисельних статей про творчість та долю майстра Радислава Кокодзея.

 


Про Ірину Коваленко згадує Ольга Рожманова*


Ирина Павловна Коваленко… Это не просто наша учительница русского языка и литературы, классный руководитель нашего десятого класса. Это человек, который – без преувеличения – определил наш нравственный путь на всю жизнь...


Згадує Мирослав Симчич


 Коваленко… до арешту працював викладачем іноземних мов… Досконало володів французькою, англійською, німецькою мовами. Мав рідкісний дар навчати інших, тому багато політв’язнів були його учнями. Василь Шовковий і Валерій Марченко за якихось шість-сім місяців не тільки розмовляли англійською, але й перекладали несогірше. Надзвичайно здібний і вимогливий трапився їм викладач... Пам’ять колишній викладач мав феноменальну. Майже всі свої вірші пам’ятав і часто декламував нам. Після обшуку з його господи в Боярці кагебісти вивезли ледь не повну вантажівку рукописів, все, що Іван написав впродовж життя. Рукописи Коваленкові пропали, але з пам’яті ніхто не міг витравити бунтівної поезії. Вірші Іван Коваленко продовжує писати. Я навідував його в Боярці, підтримуємо дружні стосунки. Калинець, Світличний, Мельничук часто виносили на суд друзів-в’язнів написані в таборі вірші. Писали добре й декламаторами були чудовими. Але Коваленкові вірші найбільше торкалися моєї душі, бо були глибокі, яскраві і водночас доступні.

 

Джерело: Михайло Андрусяк. Художньо-документальна повість «Брати грому».