100 років від дня народження Ірини Павлівни Коваленко


 26 серпня 2019 року виповнюється 100 років від дня народження Ірини Павлівни Коваленко, видатного педагога, дружини поета-дисидента Івана Коваленка.
Ірина Коваленко була непересічною самодостаньою особистістю, але все її зріле життя нерозривно пов'язано із її чоловіком Іваном Коваленко.  Їх об'єднувало дуже сильне романтичне кохання, вони прожили разом 62 роки. 
Ірина Павлівна Коваленко народилася 26 серпня 1919 року в місті Чернігові в інтелігентній сім'ї, що жила багатим духовним життям, мала зв'язки з видатними діячами української культури. У найближчому оточенні сім'ї були Володимир Cамійленко, Михайло Коцюбинський, Микола та Марко Вороні, Аркадій Казка, сім'я Вербицьких-Антіохів... Батька Ірини Павла Пилиповича Пустосмєхова було репресовано 1930 року, а 1937 - розстріляно під час сталінських репресій. Мати певний час жила із чоловіком у засланні, Ірину прихистила її старша сестра Олена. Але попри трагічні сімейні обставини Ірина закінчила школу із золотою медаллю і вступила у 1938 році до Київського університету імені Тараса Шевченка.

 Там вона зустріла і покохала свого майбутнього чоловіка - Івана Коваленка і вже за рік - у 1939 році вони побралися. А далі... далі вони з Іваном Коваленком мали одну долю на двох: Друга світова війна, незакінчена вища освіта, перебування в Чернігові на окупованій території у 1941-1943 рр., початок педагогічної діяльності в єдиній вцілілій школі Чернігова, народження у 1945 р. сина Олеся, переїзд у 1947 році під Київ до Боярки, завершення освіти, багаторічне вчителювання у Боярській середній школі № 1, народження у 1957 році доньки Марії, арешт Івана Коваленка у 1972 році за антирадянську діяльність, звільнення з роботи у 1973 році за відмову зректися чоловіка і публічно засудити його діяльність, 5 років чекання, непрості часи Незалежності України і 10 років самотності після смерті чоловіка... І все життя самовіддана робота із збереження творчих надбань свого чоловіка-поета. 
Іван Коваленко присвятив дружині багато зворушливих і ніжних віршів - вона була його коханою, музою, берегинею... Доля Ірини Коваленко та її чоловіка Івана таки доводить, що вічне кохання існує.
У творчості Івана Коваленка багато віршів, присвячених дружині - напряму чи то поміж рядками, але найбільш вражаючий короткий цикл віршів "Немеркнуча зоря", що об'єднує вірші до дружини, написані в уральському таборі...

У сімейному архіві сім'ї Коваленко мало фотогрфій, але три основні спільні фотографії Ірини та Івана Коваленка відображають незмінність їх  почуттів упродовж усього їх спільного життя.

 

 

 



Перше знайомство з архівною справою поета-дисидента Івана Коваленка.


3 липня 2019 року з архівною справою поета-дисидента Івана Коваленка (репресовано в 1972 р., реабілітовано – в 1991 р.), в Галузевому архіві Служби безпеки України вперше знайомилися кандидат політологічних наук, відомий краєзнавець Андрій Ковальов та донька поета Марія Кириленко. Перше знайомство з документами було оглядове й досить емоційне. Ще не зрозуміло, чи при докладному вивченні відкриється щось принципово нове. Але подробиці й нюанси вражаючі...



Оперативна розробка КДБ «Поліглот» щодо поета-дисидента Івана Коваленка


 Іван Юхимович Коваленко – відомий поет-дисидент, учитель іноземних мов з міста Боярка, що під Києвом. Його було репресовано і засуджено під час масових репресій 1972 року, чому передувало багаторічне стеження з боку сумнозвісної демонічної спецслужби радянських часів – Комітету державної безпеки (КДБ).

Під час слідства Коваленкові повідомили, що стеження за ним почалося з 1961 р. після того, як на шкільному вечорі, присвяченому 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка, він прочитав свій відверто антирадянський вірш «У поета тільки слово». Але як наразі з’ясувалося, більш серйозне і системне переслідування Івана Коваленка розпочалася у 1969 році.


Як повідомили в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, у 1969-1972 рр. КДБ провадило стосовно І.Коваленка оперативну розробку №30 «Поліглот» (назва натякає на знання вчителем багатьох іноземних мов). Тож Івана Коваленка вважали вкрай небезпечним для тоталітарного режиму: за ним постійно стежили, підсилали сексотів, вивчали оточення, нишпорили в домівці. Це продовжувалося до самого арешту в січні 1972 року. Справу оперативної розробки, на жаль, було знищено у 1994 році. Відомий краєзнавець Андрій Ковальов, який і віднайшов ці факти, припускає, що наприкінці 60-х - на початку 70-х у розробці боярського патріота могли брати участь ті особистості, які у 1994 році посіли в українському політикумі або навіть у Службі безпеки України достатньо високі посади…


Або ж СБУ таким чином зберігала в таємниці імена своїх агентів, які були потрібні вже оновленій службі безпеки України? А може, таємна вказівка про знищення цієї справи взагалі надійшла з Москви, адже, за чутками, КГБ досить довго зберігав вплив на СБУ? Схоже, ми ніколи не отримаємо відповіді на ці питання. Так само, як і на низку інших – не менш важливих і цікавих.


У чому ж причина такої серйозної уваги до нібито простого вчителя з невеличкого містечка? Що зіграло вирішальну роль спочатку у стеженні за ним, а незабаром і в засудженні одночасно із найвидатнішими діячами українського спротиву 60-х років? Дивовижна внутрішня незалежність Івана Коваленка? Звичка говорити вголос те, про що інші шепотілися на кухнях? Його величезний авторитет і міра впливу на своїх уже дорослих учнів? Стоси самвидаву, які він щедрою рукою розповсюджував? Зв'язок з дуже серйозного рівня дисидентськими колами в Москві через Михайла Кутинського, українського культуролога й багаторічного в’язня сталінських таборів? А, може, вбивчого таланту антирадянські вірші, які стрімко розходилися самвидавом і ставали все більш популярними? Все більша відомість в Україні? Факт друку за кордоном – у Чехословаччині й Канаді? Підозра, що через його сина Олеся, який працював перекладачем в Інтуристі, може бути налагоджений канал зв'язку з закордоном? Чи все в комплексі? На це й мала відповісти знищена справа оперативної розробки. Так само, як і на інші не менш дражливі питання – хто саме слідкував, доносив, провокував, буваючи в домівці вчителя: можливо, хтось із його найближчого оточення чи навіть з-поміж тих, кого вважали друзями сім’ї?..


На той час інакодумство в Радянському Союзі набуло такого розповсюдження, що репресії 1972 р. мали стати акцією масового залякування. Тому арештовували виключно ключові фігури, лідерів думок, популярних самвидавських авторів, які мали значний авторитет і вплив у суспільстві. Саме до цієї когорти й належав Іван Коваленко – поет, дисидент і вчитель-поліглот…


Патріотичні вірші Івана Коваленка звучали на Фестивалі Під Покровом Тризуба в Боярці


 Боярка – особливе місто. Місто творчості та бойового духу. Місто митців та героїв. Місто натхнення та звитяги... І якщо звитяга – це фестиваль Під покровом Тризуба, то натхнення – це Всеукраїнський молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Цей рік для Фестивалю імені Івана Коваленка – особливий: він проходить у рік 100-річчя з дня народження поета і в рік, коли Фестивалю його імені надано статус Всеукраїнського.


Патріотичну добірку віршів Івана Коваленка представили майбутні воїни – вихованці Боярського підрозділу ліцею імені Богуна та вихованці студії «Сценічна мова та конферанс» ТЦМ «Оберіг», керівник – Галина Антипова, директор Фестивалю імені І.Коваленка. На виступі була присутня донька поета Марія Іванівна Кириленко. 


Молодіжному мистецькому фестивалю імені Івана Коваленка присвоєно статус всеукраїнського!


 

У квітні 2019 року Молодіжному мистецькому фестивалю імені Івана Коваленка присвоєно статус всеукраїнського. Знаменно, що це відбулося у рік 100-річчя з дня народження поета-дисидента.

Молодіжний мистецький фестиваль ім.Івана Коваленка вже 7 років (з 2012 р.) збирає талановиту молодь з усієї України. Фактично Фестиваль вже давно став всеукраїнським. Тепер це вже офіційно.

Своїм листом від 22.04.2019 за №644/9-1/15-19 до Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації Міністерство культури України погодило присвоєння Молодіжному митецькому фестивалю імені Івана Коваленка статусу всеукраїнського.


Історя вірша Івана Коваленка "Іуди"


Іуда (Юда) – це біблійний персонаж, один з 12 апостолів (учнів та послідовників) Ісуса Христа. Іуда зрадив свого вчителя, після чого Ісуса розіп’яли. Ім'я Іуди стало синонімом зради, підлості і підступності. Згідно з Євангелієм, за донос Іуді заплатили 30 срібняків, котрі тепер символізують будь-яку винагороду за зраду. Іуда привів по Христа охорону та римських солдатів і вказав на учителя своїм поцілунком (було темно). Звідси пішов вираз «поцілунок Іуди» як символ вищої міри лицемірства і підступності. Потім Іуда розкаявся, повернув срібняки юдейським первосвященикам і повісився на осиці (тому, мовляв, це дерево й досі дрижить усім своїм листям).


У вірші Івана Коваленка «Іуди» можна знайти більшість цих символів: сам образ Іуди як зрадника і запроданця; срібняки як символічну плату за зраду; підступні іудині поцілунки і навіть тверде переконання, що колись прийде розкаяння («та встане пробуджена совість…») і безславний кінець («і здохне останній Іуда»).



Історія вірша Івана Коваленка "Край дороги у пилу зарита..."


Іван Коваленко із захватом і замилуванням ставився до природи. Квіти вражали його своєю неповторною красою, вишуканістю форм, яскравими кольорами. Але образ квітки в його творчості – особливий, багатогранний, багатозначний. Він порівнює особистість людини із квіткою, яка має розцвісти всіма своїми талантами та уміннями.


Історія вірша Івана Коваленка «Ти мене лиш чекай…»


Цей ніжний, ліричний, романтичний вірш Івана Коваленка ніби звернений до невідомої дівчини, яка мріє про кохання і в якої все попереду. Може навіть здатися, що це ще одинокий юний поет обіцяє своїй майбутній коханій, що він її знайде...

Але не варто ототожнювати ліричного героя і поета. Вірш написано Іваном Коваленком вже у досить солідному віці і присвячено жінкам, які залишились самотніми. Іван Коваленко з великим співчуттям ставився до жінок, які залишилися одиначками і ніколи не знали ні любові, ні ніжності, жодного разу не тримали на руках своєї дитини... Серед них були й ті, хто не мав коханого через Другу світову війну (їх потенційних чоловіків було вбито).


Історія вірша Івана Коваленка «Заплющу очі, і за мить…»


Вірш «Заплющу очі, і за мить…» Іван Коваленко написав уже на схилі літ, осінню 1988 року, під час короткого перебування в Чернігові, рідному місті дружини Ірини. Вірш присвячено Ользі Рожмановій, улюбленій учениці, другу сім’ї подружжя Коваленків. Вона також була пристрасною фанаткою Чернігова, будинка під акаціями, заплавних луків, задеснянських озер… Цей вірш було навіяно реальним епізодом: ясної осінньої днини подружжя Коваленків разом із Ольгою Михайлівною пішли на прогулянку до озера Циганка, що заховалося у заплавних луках задесення. Але в цій вишуканій поетично-прозорій пейзажній замальовці криються глибокі філософські роздуми про те, що лише душа здатна охопити всю красу навколишнього світу...


До 100-річчя Івана Коваленка: проєкт «Нерозривний зв’язок» КНУ ім.Карпенка-Карого


Проєкт “Нерозривний зв’язок”
до сторіччя від дня народження українського поета Івана Коваленка.
Цикл відеороликів студентів курсу дикторів і ведучих програм телебачення Київського Національного Університету імені І.К. Карпенка-Карого.


У 2019 р. виповнюється сто років від дня народження Івана Коваленка – поета, вчителя, дисидента. Поезія Коваленка актуальна в будь-які часи, вона патріотична, сильна й правдива, лірична й дуже мелодійна, вона надихає й спонукає до дії. Вірші поета багатогранні й можуть приховувати декілька шарів змісту, де кожен читач побачить і відчує щось своє. У творчому доробку Коваленка знаходять вірші до душі люди будь-якого віку і життєвого досвіду: доросла сформована особистість, молода сучасна людина і навіть дитина. Свідчення цьому – конкурс «Сила слова» Молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка, на якому щорічно діти й молоді люди змагаються у виконанні віршів поета.
Полегшити шлях поезії Івана Коваленка до свого читача покликаний і проект “Нерозривний зв’язок”. Це цикл відеоробіт, авторами яких виступають студенти курсу дикторів і ведучих програм телебачення Київського Національного Університету імені І.К. Карпенка-Карого.

Керівники проекту – викладачі КНУ ім.І.К.Карпенка-Карого Євгенія Непиталюк та народний артист України Володимир Талашко. Консультант - Марія Кириленко, донька поета.