» » » Патріотичні вірші Івана Коваленка звучали на Фестивалі Під Покровом Тризуба в Боярці

Патріотичні вірші Івана Коваленка звучали на Фестивалі Під Покровом Тризуба в Боярці


Боярка – особливе місто. Місто творчості та бойового духу. Місто митців та героїв. Місто натхнення та звитяги... І якщо звитяга – це фестиваль Під покровом Тризуба, то натхнення – це Всеукраїнський молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка. Цей рік для Фестивалю імені Івана Коваленка – особливий: він проходить у рік 100-річчя з дня народження поета і в рік, коли Фестивалю його імені надано статус Всеукраїнського.

Патріотичну добірку віршів Івана Коваленка представили майбутні воїни – вихованці Боярського підрозділу ліцею імені Богуна та вихованці студії «Сценічна мова та конферанс» ТЦМ «Оберіг», керівник – Галина Антипова, директор Фестивалю імені І.Коваленка. На виступі була присутня донька поета Марія Іванівна Кириленко. 


 
Вірші Івана Коваленка – особливі, вони пов’язані з читачем вічним нерозривним зв’язком. Віршовані рядки поета закарбовуються у свідомості, душі, серці читача, бо Іван Коваленко справжній – УЧИТЕЛЬ:


Все життя хотів писать вірші,
Все життя він жив і марив ними,
Поспішав всі справи завершить,
А тоді вже братися за рими…


Іван Коваленко був учителем і поетом, але насамперед – борцем за Незалежність України. Все своє життя він присвятив – БАТЬКІВЩИНІ:


Я не вірю, щоб хтось
Ще ніжніше тебе міг кохати,
І ніжніше, ніж я,
Міг у серці тебе берегти!..
Та коли я помру,
Ти не плач наді мною, як мати,
А калиною лиш
На могилі моїй розцвіти…


Фестиваль Під Покровом Тризуба присвячений мужнім воїнам-борцям за Незалежність України. Тому так важливо згадати сьогодні вояків УПА. З багатьма з них Коваленко товаришував у таборі для політв’язнів. Іван Коваленко захоплювався Українською повстанською армією і написав велику поему, що була присвячена її подвигам. Цю поему знищила демонічна спецслужба радянських часів – КДБ, але до нащадків дійшов вірш про УПА


УПА – і серце пломеніє!
УПА на нашій Україні –
Не казка й вигадка – УПА,
Нас Божа матір заступа.


У творчості Івана Коваленка є один особливий вірш, який зробив його відомим у дисидентських колах, став своєрідною візитівкою, увійшов до вироку. Це вірш, який примушував плакати в таборі для політв’язнів мужніх і незламних вояків УПА. Це дивовижний твір, у якому поєдналися свідомий патріотизм зрілої особистості й дитячі спогади поета про - ЧЕРВОНУ КАЛИНУ:


Нас давно, як калину, отак поламали,
Як калину червону, в пучки пов’язали,
А ми пута розірвем і будемо жити,
І калину червону ми будем садити.


І ще один вірш, який Іван Коваленко читав своїм табірним побратимам у далекому уральському таборі для політв’язнів. Вірш, у якому бринить душа українського народу, коли грає - БАНДУРА:

 
Нашу думу і славу нікому не стерти,
Наша пісня зове на звитяжні діла.
Я сто тисяч разів за це згоден померти,
Щоб жила Україна й бандура жила!

Нехай душу народу розбудить бандура!?


Іван Коваленко був патріотом та борцем за Незалежність України, але засуджував шароварщину. Це була пафосна симуляція підтримки національних культур народів Радянського Союзу. Радянська влада нищила українську націю, вбивала найкращих представників української культури, але натомість залишила українцям – ГОПАКА:


Все забрали: хліб і сало,
І корову, і бика –
Усього було їм мало.
Залишили – гопака…


За часів тоталітарного режиму звичною справою були доноси, зрада, запроданство. Тому так і бісилися запроданці, коли впізнавали себе в образі Іуди. Але зрада – це одвічний гріх. Чи живуть і зараз поміж нами - ІУДИ?


Здається – рятунку немає.
Як символ підлоти і бруду,
Як прапор наш час висуває
Продажного ката – Іуду…


У оточенні Івана Коваленка були свої іуди. Але Іван Коваленко піднімався над особистим і писав насамперед про зраду Батьківщини, її народу, її мови, її незалежності... Якими ж срібняками брали плату за зраду Іуди? Все, як завжди – вигода, чини, слава. У своєму пошуку некуплених людей поет звертається - ДО ДІОГЕНА:


Безсоромний торг навколо мене,
Гине совість, людяність зника.
Дай ліхтар мені свій, Діогене, –
Я піду не куплених шукать.


У мирні часи поезія – це мова ліриків і закоханих, у часи випробувань - мова патріотів і героїв. У критичні історичні моменти поезія звучить з особливою силою, консолідує народ, додає сил у боротьбі. Україна знову переживає складні трагічні часи і знову потребує пророчих слів віри, надії і - ЛЮБОВІ: 


Ми воскреснем! Розпрямимось! Встанем!
Цю любов аж до сонця зведем!
Всі загоїмо болі і рани, –
"Ожиємо, брати, ожиєм!”


Рядки цього вірша увійшли до Гімну Відродження України «Ожиємо, брати!». Слова Івана Коваленка. Музика Олега Саліванова


Слухати пісню "Ожиємо, брати":

18-ozhiyemobrati-hor-m_verovki.mp3 [4,52 Mb] (cкачувань: 6)  


 Скачати пісню "Ожиємо, брати":
18-ozhiyemobrati-hor-m_verovki.mp3 [4,52 Mb] (cкачувань: 6)