» » » » Вірші Івана Коваленка «Іспанські танці» та «Гопак». Аналіз.

Вірші Івана Коваленка «Іспанські танці» та «Гопак». Аналіз.


Щоб зрозуміти сенс віршів «Іспанські танці» та «Гопак» потрібно знати про таке суто українське явище, як шароварщина.


Шароварщина, або шароварництво (від «шаровари» – широкі штани, що були частиною традиційного одягу запорізьких козаків) - зневажливий саркастичний термін для означення шаблонного опереткового стилю репрезентації українців з використанням елементів псевдонародного вбрання, низки дешевих стереотипів щодо ментальності українців та селянського побуту.

За радянської влади тотальна русифікація та нищення видатних культурних діячів прикривалися фасадною «дружбою народів». Показна увага до розвитку національних культур демонструвалася під час традиційних офіціозних концертів до знаменних дат, на яких обов’язковою частиною програми були танці народів СРСР. Був серед них і український гопак, де у вічі найбільше впадали широкі червоні шаровари танцюристів. З нищівною критикою шароварщини за радянських часів виступав поет-дисидент, політв’язень радянських часів Іван Коваленко з віршами «Іспанські танці» та «Гопак». Ці вірші розповсюджувались у самвидаві і були долучені до кримінальної справи поета як антирадянські та націоналістичні.
Обидва вірша присвячені гопакові. У першому з віршів Іван Коваленко говорить ніби про іспанські танці, хоча досить швидко стає зрозумілим, що мова йде не про Іспанію, а про Україну та український народний танець гопак:

В’яне мова, гине мова
В передзвоні кастаньєт.
Де сказать не можна слова,
Розцвітає там балет.
Розцвітають тільки танці
Та ансамблі всіх сортів.
(Добре, що ми не іспанці –
Нагадать я вам хотів!)

Та нічого я не вдію,
Може, вдача вже така?
Я ніколи не радію,
Коли бачу гопака.

Вірш «Гопак» абсолютно відвертий та вражаючий у своєму звинувальному пафосі. Вірш побудовано на протиставленні звірств радянської влади щодо українців і того факту, що натомість пригнобленому народу кинули кістку у вигляді національного танцю: «залишили гопака», - звучить сумним рефреном у кожному стовпчику.


…Божі храми скрізь розбиті,
Мова гине і зника –
Все понищили, неситі,
Залишили – гопака.

Гори трупів у Сибіру,
Море крові, сліз ріка –
Мало всього було звіру,
Та лишив він гопака…

Кінцівка вірша справляє шокове моторошне враження. Поет порівнює український народ з дітьми, що легковажно танцюють на кістках своєї матері-України:

…Рідна мати у могилі,
В головах росте будяк,
Зверху діти очманілі
Дотанцьовують гопак…


Зрозуміло, що поет виступає не проти запального українського народного танку, а проти тієї антинародної політики, яка провадилася злочинною тоталітарною системою із нищення українських культурних діячів та української культури загалом.

Дуже популярним цей вірш за радянських часів був не лише в самвидаві, але й у таборі для політв’язнів – Іван Коваленко багато своїх творів знав напам’ять і читав їх своїм табірним побратимам. Добре знали цей вірш і у Комітеті державної безпеки (КДБ)

Цікавий епізод стосовно вірша «Гопак» розповів на програмі «Вечеря на свободі»  (радіостанція Svoboda.FM) Василь Федорович Чепурний, власний кореспондент газети «Голос України», екс-очільник обласного товариства "Просвіта", колишній заступник редактора газети «Комсомольський ГАРТ» (м.Чернігів). Цей епізод досить красномовний і відображає як міру популярності вірша «Гопак» в самвидаві за радянських часів, так і достатньо непрості процеси, які відбувалися в КДБ.
Це був 1989 рік, дисидент радянських часів Левко Лук’яненко на той момент щойно повернувся після таборів та заслання в Україну. Василь Чепурний готував першу статтю про Лук’яненка, зміст якої йому доводиться неодноразово погоджувати з підполковником КДБ Герасименком. Принагідно Герасименко вивідував настрої і самого Чепурного, його ставлення до націоналізму. Далі – пряма мова Василя Чепурного:
«Герасименко питає: а чи ви знаєте такого поета Івана Коваленка, я відповідаю, що ні (я його дійсно не знав) та й розказує, що Коваленко часто бував на Лісковиці*, що дисидент, що «антісовєтчик». А потім починає читати довгий такий вірш Коваленка і там рефреном ідуть слова «залишили гопака». Я на нього дивлюся, а він з таким смаком читає, і йому це так подобається – підполковнику КГБ - що я тоді подумав “еге, хоч ти й тут, та щось ще залишилось таки у душі”».
Про своє враження від вірша «Гопак» згадує також письменник та журналіст Владислав Савенок у своїх спогадах про Івана Коваленка "Потрясіння".

______________________
*район Чернігова, де знаходився будинок батьків дружини поета

Вірш Івана Коваленка "Гопак" 

Вірш Івана Коваленка "Іспанські танці" 

Пісня "Гопак" на слова Івана Коваленка (відеокліп)