Сіра мелодія (вірш та аналіз)


На цьому вірші варто зупинитись окремо. 24 рази в ньому зустрічається слово „сірий” у різних варіаціях та формах. Найчастіше це епітети: сірий день, сірий вітер, хтось прибув диригувати в чорно-сірім сіряку і взагалі – „сіре море сірини”.

Чи не занадто нав’язливий цей колір у вірші? Але для автора це не словесне жонглювання одним словом, не така собі вправа у техніці віршування. Це продуманий і дуже економний художній засіб для передачі закладеної у поетичному творі думки. Згадаймо час, у який було цей вірш складено. Це був час брежнєвського застою, коли переслідувались або нищились кожна яскрава особистість, кожна вільна думка. Це була епоха панування „сірого кардинала” Суслова – ідеолога більшовизму, епоха, коли владу влаштовувала сіра безпринципна, залякана людина.

Кожна епоха, мабуть, має свій домінуючий колір. Чи червоний, чи коричневий, чи, нарешті, сірий. Повтореннями, варіаціями одного слова автор характеризує цілу епоху і водночас розкриває силу і можливості слова, навіть одного. Сірому кольору, мінорному настрою відповідає монотонність ритміки, майстерність алітерацій на «С» та «Р», однакові початки рядків словами „сірий”, „сіре”, „сіро” і кінцівка, де закладена думка: ця епоха йде до загибелі.


Сіро, сіро, темно-сіро.

Сірий день чи сіра ніч.

Сірий вітер хижим звіром

Сірий вир несе навстріч.

 

Сірий дощ зробив роботу –

Сіра кров із сірих ран.

Із ярів, де морок бродить,

Сірий виринув туман.

 

Сіре небо, сірі хмари,

Сіре море сірини.

Сіре грають щось гітари,

Сіро й глухо, без луни.

 

Хтось прибув диригувати

В чорно-сірім сіряку,

Сірі звуки хоруваті

Мруть у сірому кутку.

 

І в мелодії цій сірій

Я завмер, як сірий звук,

Наді мною дзьоба шкірить

І кружляє сірий крук.

 

Сірий хтось бере сокиру,

Сіро брязка сіра сталь.

У колоду буро-сіру

Скоро вріжеться метал.

 

Сірий спокій тоді зрине,

Сіра виросте трава.

Сірим снігом хуртовина

Сіру землю покрива…

 

______________

Пісня "Сіра мелодія"