» » » » "Старезний дім стоїть поміж акацій..." Історія вірша "Рідний дім".

"Старезний дім стоїть поміж акацій..." Історія вірша "Рідний дім".


Дружині


Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,
А дім хоронить спогади гіркі.


Жили тут люди в клопоті і праці,
Їх вже нема, згубилися стежки.
Був сміх і плач, веселощі і танці,
Їх душі тут, хоч віка трун важкі.


Ти тут росла. Твої маленькі ніжки
Оббігали всі закутки й доріжки,
І дім тебе голубив, вчив, беріг.


І ти сама вже частка цього дому,
Єдина розумієш його втому,
Благослови ж тепер його святий поріг!


1980, Чернігів

Вірш «Рідний дім» поет-дисидент Іван Коваленко присвятив своїй коханій дружині Ірині та улюбленому куточку Чернігова:  залишкам старовинної садиби Пустосмєхових, батьків дружини, та будинку, де народилася дружина, а згодом - син Олесь. У будинку по вулиці Успенській, 46 (за радянської влади – Південна, згодом – Антонова-Овсієнка) Коваленки провели роки німецької окупації під час ІІ-ї світової війни та перші роки вчителювання в Чернігівській школі №4.

Після переїзду у 1947 році до Боярки під Київ – будинок на чернігівській Лісковиці десятиліттями залишався місцем традиційного відпочинку для всієї сім’ї, а нині – для доньки Марії та онуків поета.

 
Чернігов завжди був для Івана Коваленка невичерпним джерелом натхнення, а садиба на Успенській – особливим, чарівним місцем, овіяним неповторною атмосферою затишку, літньої прохолоди, романтичної старовини.

Особливого, неповторного шарму додавали старі, міцні, жилаві акації. Посадив їх на самому початку ХХ сторіччя батько Ірини Павло Пустосміх. Були вони з дружиною Ольгою зовсім небагатою скромною родиною (він – бухгалтер, вона – діловод), але могли собі дозволити виписати з Англії раритетний сорт акацій… Відтоді ці дерева стали своєрідною візитівкою не тільки садиби, але й усієї вулиці.

Цикл віршів Івана Коваленка, написаних у Чернігові, так і називається – «Під акаціями».
Будинок під акаціями впродовж багатьох десятиліть був традиційним місцем зустрічей чернігівської інтелігенції. Його часто відвідували Вербицькі-Антіохи, Михайло Коцюбинський, Микола Вороний та його син Марко, поет Ігор Юрков, а згодом - чималий гурт сучасних митців.
Суворою зимою 1941 року всі акації вимерзли і всі страшні роки німецької окупації рятували своєю деревиною від холоду сім’ю поета. Згодом дерева відросли від кореня. За більш, аніж 70 років вони знову стали такі ж кремезні, величні, гнучкі і сягали вже 30 метрів заввишки.
У червні 2013 року всі 10 унікальних дерев було зрізано за наполягання сусідів. Йдуть у небуття люди, зникають дерева та інші ознаки минулих часів, відходить епоха… Але знову відростають від кореня старовинні акації…

Історія, на жаль, має сумний кінець: у квітні 2019 року сусіди самочинно знову зрізали дерева, що на той час вже помітно відросли... Тепер уже напевне можна стверджувати, що дім під акаціями як культорологічний об'єкт остаточно пішов у небуття... 

 

Вірш "Рідний дім"