Історія вірша Івана Коваленка "Червона калина"


Мабуть, у творчому доробку кожного митця є якийсь особливий твір, що  відіграв визначальну роль у його долі… У Івана Коваленка таким твором є вірш «Червона калина».

Це вірш, у якому поєдналися дитячі спогади Івана Коваленка і свідомий патріотизм зрілої особистості.

Це вірш, який дав назву першій самвидавській збірці віршів Івана Коваленка.

Це перший у його житті надрукований вірш.

Це вірш, який був надрукований в Чехословаччині і Канаді ще за радянських часів.

Це вірш, який є своєрідною візитівкою поета.

Це вірш, який зробив його відомим у дисидентських колах.

Це вірш, який увійшов у вирок, як націоналістичний і антирадянський.Це вірш, який потім примушував плакати в концентраційному таборі  побратимів Коваленка по духу, мужніх і незламних співв’язнів.

Це вірш, який звучав і на революційному майдані, і в різних куточках України, і по всій планеті,  де живуть українці…

Це вірш, який кладуть на музику композитори…


Історія вірша Івана Коваленка "УПА"


Вірш Івана Коваленка «УПА» був написаний у 1968 році як фрагмент великої поеми «Тракторист Василь». Поема була написана в стилі Тараса Шевченка.
Ось що поет писав про передісторію створення поеми в листі до свого натхненника Михайла Кутинського: "… Шлю Вам початок поеми, про яку я згадував. Вона у мене ще дуже не опрацьована, майже чернетка, а все ж мене цікавить Ваша думка, чи може така форма дійти до читача в наш час. Звернення до шевченківської простоти – це моя реакція на страшний потяг до модерну в нашій літературі. Завдяки цьому література зовсім відривається від масового читача, який воліє краще зовсім нічого не читати, ніж розбирати драчеві ребуси. Не знаю, чи вистачить у мене духу закінчити і пошліфувати поему, але я уже вклав у неї багато серця і душі і передрукую її хоч у такому вигляді бодай для одного Вас.”(1)


За словами поета, поема налічувала 60 сторінок, була написана олівцем і зашифрована. На жаль, цей твір, що мав стати найбільшим і особливим у творчості Івана Коваленка був знищений Комітетом державної безпеки під час слідства. З поеми зберіглося три уривки – «Вступ до знищеної поеми», «УПА» та «У гори, у гори…».


Історія вірша Івана Коваленка «Старе піаніно»


Вишуканий, довершений, з яскравими алітераціями сонет «Старе піаніно» має не лише цікаву історію створення, але й зворушливу передісторію. У вірші йдеться про цілком конкретний музичний інструмент і про реальних людей, яким він колись належав, – до того, як оселився у вітальні поета Івана Коваленка....  А сама історія створення вірша дещо містична...


Історія вірша Івана Коваленка "Попереду і позаду..."


 1972 рік… Здавалося б, не такі вже й давні часи… Але різниця разюча. То були часи тоталітаризму, страшна епоха, за якої нищили вірші і карали поетів, а булгаковський вислів «рукописи не горять» звучав красивим парадоксом, ілюзорною втіхою, містичною надією на незнищеність поезії. Під час обшуку з будинку поета Івана Коваленка було вилучено, вичищено, винищено всі вірші, які він написав на той момент – а було йому вже 53 роки. Найабсурднішим було те, що нарівні з громадянськими поезіями, вилучили всі ліричні вірші. Це був час розпачу – не залишилося жодного вірша, жодної чернетки, навіть копіювального паперу, на якому могли зберегтися відбитки віршів. 


Історія вірша Івана Коваленка «Прощайте, славне товариство»…


1977 рік… Перебування Івана Коваленка в суворому уральському таборі для політв'язінів добігало кінця… Позаду були п'ять років не лише страждань і дуже непростих випробувань для немолодого хворого поета, але й розкіш найвишуканішого спілкування – тоді в політичних концтаборах перебувала духовна еліта нації. Надійшов час розставання не просто із співв'язнями, але й із справжніми побратимами, однодумцями, друзями по поетичному цеху…  


Історія вірша Івана Коваленка "На 9 квітня 1939 року".


«На 9 квітня 1939 року» - дуже зворушливий автобіографічний вірш Івана Коваленка, який він присвятив своїй дружині Ірині. 9 квітня 1939 року був день їх першого побачення. На той час Іван та Ірина були студентами романо-германського факультету Університету імені Т.Г.Шевченка. Місцем їхнього побачення став пам’ятник Шевченку, що буквально за місяць до того (6 березня 1939 року) був встановлений навпроти Університету. Дійсно, цього дня була перша весняна злива – справжня, бурхлива, з громом і блискавкою, потоками води…


"Старезний дім стоїть поміж акацій..." Історія вірша "Рідний дім".


"Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,

А дім хоронить спогади гіркі…"




"Тиха зірка" (вірш та аналіз)


Ця приповідка, поговірка

У серці схована на дні.

Я знаю – є на світі зірка,

Не всім помітна вдалині...

 

Вже сама ця назва вірша вказує на якусь поетичну таїну його змісту. Хіба бувають зірки тихі або голосні?.. Тихими бувають люди, чи, може, навіть жінки, адже «зірка» - це вона… Ось так читач зразу ж підпадає під магію метафори, трохи дивної з точки зору логіки, але водночас такої поетичної і всеохоплюючої...


«Коли цвітуть сади, завжди мороз…» (вірш та аналіз)


Коли цвітуть сади, завжди мороз.

Квітують дерева, то жди біди.

Мені це змалку взнати довелось,

Що холодно тоді, коли цвітуть сади...

 

Сонет «Коли цвітуть сади, завжди мороз…» належить до табірних віршів поета. Це своєрідне послання «на волю» читачеві, що «вміє читати». Поети-в’язні нерідко вимушені були шляхом алюзій і художніх образів приховувати прямий зміст, щоб вірш не був конфіскований цензорами з КДБ...


У хлібах (вірш та аналіз)


Пада промінь сонцесяйний

На хлібів золотоплес,

Я сьогодні незвичайний,

Розхвильований увесь...

 

Піднесений, мажорний лад, вправна поетична техніка, художні знахідки, національний колорит – такі риси характеризують вірш, про який іде мова. Юнак блукає в стиглих хлібах за селом, мріючи про зустріч з дівчиною, вірить у щасливу несподіванку – „ненарок”. На цій простій канві гаптується візерунок вірша. У вірші ми знаходимо риси, характерні і для подальшої творчості поета: тонкий ліризм, творчу роботу зі словом, економні використання художніх засобів...