Іван Коваленко » Історії написання віршів » Версія для друку

Історія поеми Івана Коваленка "Дніпро"

Існують твори такої міри біографічності, що не потребують якихось уточнень. Таким у творчості Івана Коваленка є вірш «Дніпро». У ньому без жодного вкраплення поетичної фантазії описано реальний епізод із дитинства поета.
Розказує дружина поета Ірина Коваленко зі слів чоловіка:
«Майже поруч із хатою був ставок. Водилася там і якась риба, ріс очерет, стояли на причалі човни, навколо – верби. Звичайно, діти хлюпались, як трохи підросли, у воді. Але змалку Іван мріяв про велику воду і таки домігся, щоб мати звозила його побачити Дніпро і скуштувати його води. Цей автобіографічний епізод буде згодом описано в поемі Коваленка «Дніпро». Водна стихія (хай ставок, хай річка) – була Іванові органічно необхідною. Усе життя його тягло до води. Пам’ятаю його щасливе обличчя, коли пливемо на високих хвилях в Десні чи в Дніпрі. Але на морі ніколи не був, суворі умови життя нам цього ніколи не дозволяли». (1)
Про любов Івана Коваленка до водної стихії згадує і донька поета Марія Кириленко:
Влітку був свій «період щастя» - літня поїздка до Чернігова... Поміж роботою
залишався час для Десни і задесення, чарівного озерця Циганка та величезного, з таємничими глибинами озера Магістрацьке, а згодом і – зовсім поруч біля дому – розкішного Лісковицького озера… Попереду радісне спілкування з батьками і – головне – Десна й чернігівські озера. Батьки були пристрасні любителі купання. Лише в Чернігові вони мали нагоду дійсно наплаватися досхочу. Навіть і після 70 років вони перепливали досить широку із стрімкою течією Десну нижче Чернігова. Річки, ліси й озера повсякчас згадуються в поезіях Івана Коваленка. На межі екзальтації він захоплювався красою навколишнього світу, передавав цей настрій оточуючим. Кожен вихід на річку чи озеро перетворювався на якесь захопливе чарівне свято. В дитинстві все це особливо гостро сприймається і підхоплюється. Вміння бачити і відчувати красу світу божого – один із найцінніших спадків, що я отримала в подарунок від батьків. Багато людей відчувають щастя як вкрай рідкі миттєвості, а наша сім’я вміла бувати щасливою від самих простих і ніби буденних речей. Спілкування з природою – завжди було для Коваленків невичерпним джерелом насолоди, щастя та натхнення. На цей короткий відпочинок чекали весь рік. Про це мріялось і марилось довгими похмурими сірими днями, сповненими важкої праці, хвороб та негараздів…" (2)

Іван Коваленко шалено любив воду у всіх її стихійних проявах. Ріки й озера згадуються у віршах поета повсякчас. Але Дніпро для поета – це більш, ніж одна з річок. Це один із сакральних символів України. І саме ця шалена патріотична патетика проривається в поемі Івана Коваленка «Дніпро».

_____________

1. Спогади Ірини Коваленко: Про дитинство та юність Івана Коваленка 

2. Спогади Марії Кириленко: Про традиції сім'ї Коваленків


Поема Івана Коваленка "Дніпро"


назад